Ухвала суду № 135953589, 01.04.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 2-4424/11

Провадження №6/523/36/26

У Х В А Л А

"01" квітня 2026 р. м. Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Далеко К.О.

за участю секретаря судового засідання Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 17 в м.Одеса, справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», за участю заінтересованої особи: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», боржників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні,

ВСТАНОВИВ:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» - Давиденко М.І. звернувся до суду із зазначеною заявою, якою просив замінити стягувача Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 14305909) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239) у виконавчому провадженні з виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2007 року по справі № 2-4424/11.

Обгрунтована заява тим, що 28.12.2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/80054/82/87300. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором, банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 20.10.2011 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 199 974 грн. 16 коп. заборгованість за кредитом що дорівнює по курсу НБУ на 24.06.2011 року 25081,42 доларів США, заборгованість по відсоткам у розмірі 76907 грн. 64 коп. що дорівнює по курсу НБУ на 24.06.2011 року 9646,01 доларів США, пеню за прострочення тілу кредиту 84437 грн. 98 коп. що дорівнює по курсу НБУ на 24.06.2011 року 10590,49 доларів США, пеню по відсоткам 197368 грн. 66 коп. що дорівнює по курсу НБУ на 24.06.2011 року 24754,63 доларів США, 1700 І грн. судового збору та 120 грн. інформаційно-технічного розгляду справи. Всього 560508 грн. 44 коп.

27.07.2017 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний банк» було укладено Договір № 114/7-4629 про відступлення права вимоги.

Також, 27.07.2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 114/7-4629-ДГ, за яким було відступлено право вимоги, зокрема і за кредитним договором № 014/80054/82/87300 від 28.12.2007 року.

Попередній кредитор (ПАТ «Комерційний Індустріальний банк») не проводив заміну сторони у виконавчому провадженні, а стягувачем у вказаному виконавчому провадженні є АТ «Райффайзен Банк Аваль».

На підставі протоколу №1706 загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 року та наказу №55-к від 25.07.2024 року назва ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» була змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»

Таким чином, ТОВ «ВІН ФІНАНС» являється новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором №014/80054/82/87300 від 28.12.2007 року.

Учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник заявника ТОВ «ВІН ФІНАНС» подав до суду заяву, в якій просив розглянути заяву про заміну сторони у його відсутність.

Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність.

Боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які повернулися на адресу суду із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17).

Представник ОСОБА_1 адвокат Лесик Б.Б. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до його електронного кабінету в підсистемі Електронний суд.

На адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Лесик Б.Б. надійшло заперечення на заяву про заміну сторони, яку представник мотивував тим, що матеріали цивільної справи № 2-4424/11 не містять відомості щодо видачі виконавчого листа. Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників на сайті Міністерства юстиції України записів щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не знайдено. Заміна стягувача на його правонаступника можлива у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження за наявності виданого виконавчого листа, та у разі наявності відкритого виконавчого провадження з його виконання. Заявником належними та допустимими доказами не доведено отримання стягувачем виконавчого листа по справ № 2-4424/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Оскільки відомості про отримання виконавчого листа відсутні, виконавче провадження згідно інформації з сайту Міністерства юстиції не відкрито, замінити стягувача у майбутньому виконавчому провадженні не вбачається можливим. Крім того, заміна стягувача у майбутньому виконавчому провадженні не передбачена ні Цивільним процесуальним кодексом України, ні Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду заяви.

Вивчивши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 20.10.2011 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 199 974 грн. 16 коп. заборгованість за кредитом що дорівнює по курсу НБУ на 24.06.2011 року 25081,42 доларів США, заборгованість по відсоткам у розмірі 76907 грн. 64 коп. що дорівнює по курсу НБУ на 24.06.2011 року 9646,01 доларів США, пеню за прострочення тілу кредиту 84437 грн. 98 коп. що дорівнює по курсу НБУ на 24.06.2011 року 10590,49 доларів США, пеню по відсоткам 197368 грн. 66 коп. що дорівнює по курсу НБУ на 24.06.2011 року 24754,63 доларів США, 1700 І грн. судового збору та 120 грн. інформаційно-технічного розгляду справи. Всього 560508 грн. 44 коп.

27.07.2017 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний банк» було укладено Договір № 114/7-4629 про відступлення права вимоги, додатки якого містять інформацію про передачу права вимоги за кредитним договором №014/80054/82/87300 від 28.12.2007 року та договором поруки.

Платіжним дорученням №2371034 від 28 липня 2017 року підтверджується оплата ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 515 548,00 грн. за відступлення права вимоги, згідно Договору про відступлення права вимоги № 114/7-4629-ДГ від 27.07.2017.

Платіжним дорученням №2371078 від 29 серпня 2017 року підтверджується оплата ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 1 204 908,00 грн. за відступлення права вимоги, згідно Договору про відступлення права вимоги № 114/7-4629-ДГ від 27.07.2017.

27.07.2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 114/7-4629-ДГ, додатки якого містять інформацію про передачу права вимоги за кредитним договором № 014/80054/82/87300 від 28.12.2007 року та договором поруки.

На підставі протоколу №1706 загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 року та наказу №55-к від 25.07.2024 року назва ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» була змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер правовідносин між сторонами, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що заява про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Отже, виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що кредитор може уступити своє право вимоги правонаступнику, який не є стороною відкритого виконавчого провадження, на підставі правочину, який не залежить від факту відкритого виконавчого провадження.

Заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

Суд констатує, що у заяві ТОВ «ВІН ФІНАНС» просить замінити стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2007 року по справі № 2-4424/11.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів наявності відкритого виконавчого провадження з виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2007 року по справі № 2-4424/11, що унеможливлює задоволення заяви.

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, доступ до якої загальнодоступний, відсутня інформація щодо відкритих або закритих виконавчих проваджень, за якими боржниками виступали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а стягувачем: АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ПАТ «Комерційний Індустріальний банк», ТОВ «Довіра та Гарантія», ТОВ «ВІН ФІНАНС») відсутня.

Додатково суд констатує, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» не зазначає про наявність у нього виконавчих листів, виданих на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2007 року по справі № 2-4424/11, матеріали справи не містять доказів пред`явлення до виконання виконавчих листів первісним кредитором, що унеможливлює здійснення судом оцінки не спливу строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.

В свою чергу, відсутність дійсного виконавчого документа унеможливлює як реалізацію рішення суду у примусовому порядку, так і застосування положень статті 442 ЦПК України щодо заміни стягувача у виконавчому листі.

Суд вважає за необхідне зазначити в ухвалі суду наведені обставини, з огляду на посилання заявника у заяві на можливість заміни сторони правонаступника як при відкритому виконавчому провадженні, так і у закритому, хоча фактично у прохальній частині заявник просить замінити стягувача у виконавчому провадженні, що неможливо за його відсутності.

Суд звертає увагу заявника на те, що заміна стягувача у виконавчому документі у разі, якщо пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відсутні підстави для його поновлення, позбавлене процесуальної мети, оскільки, якщо такий строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем без прийняття до виконання, як передбачено пунктом другим частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Таке правозастосування узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 07.05.2025 року у справі №755/19644/17, у постанові від 30.07.2025 року у справі № 201/10650/13-ц, які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

За обставин даної справи, суд констатує, що заявник ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надав суду належних та допустимих доказів в обгрунтування заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що заява ТОВ «ВІН ФІНАНС» про заміну стягувача на його правонаступника у виконавчому провадженні з виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2007 року по справі № 2-4424/11, позбавлене правового та доказового обґрунтування, а тому підлягає залишенню судом без задоволення.

Керуючись ст.ст. 512, 515 ЦК України, ст. ст. 259, 260, 442 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», за участю заінтересованої особи: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», боржників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну стягувача на його правонаступника у виконавчому провадженні з виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2007 року по справі № 2-4424/11 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повну ухвалу суду складено 15 квітня 2026 року, у зв`язку із тривалою та періодичною відсутністю в суді світла.

Суддя: К.О. Далеко