Рішення № 135949554, 23.04.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

23.04.2026

Справа №489/6090/25

Провадження №2/489/144/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання Горецькою П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в загальному позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування дитини на утриманні позивача

встановив.

Позивач, через свою представницю адвокатку Козуненко І.В., звернувся до суду з позовом, яким просить суд встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні ОСОБА_1 . Мотивуючи вимоги тим, що 10 вересня 2016 між позивачем ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу мають двох спільних малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Від попереднього шлюбу ОСОБА_3 має доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є ОСОБА_2 . Впродовж періоду з 2015 по 2025 рік відповідач жодним чином не виконував свого обов`язку щодо матеріального забезпечення своєї дитини, не сплачував аліменти, не надавав жодної фінансової допомоги, не брав участі у забезпеченні життєвих потреб дитини. Виконавче провадження № 63014704 по стягненню аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки ОСОБА_3 перебуває в зареєстрованому шлюбі з позивачем, то ОСОБА_4 виховується та перебуває на повному утриманні позивача як вітчима. Позивач сумлінно та в повному обсязі виконує свої обов`язки щодо матеріального забезпечення своєї родини, включаючи утримання всіх дітей, зокрема, ОСОБА_4 . Позивач не лише повністю фінансово забезпечує потреби ОСОБА_4 , а й активно бере участь у її вихованні та розвитку. Він систематично покриває всі витрати на одяг, харчування, придбання навчальних та розвивальних матеріалів, а також витрати на медичне обслуговування дитини. Окрім матеріального утримання, позивач також здійснює фактичне батьківське піклування, зокрема, супроводжує дитину до навчального закладу та забирає з занять, постійно бере участь у шкільному житті дитини, у тому числі відвідує батьківські збори, забезпечує участь дитини у виховних, позашкільних та культурних заходах. Позивач виконує функції батька не лише в матеріальному а й у морально-виховному сенсі, забезпечуючи стабільне та сприятливе середовище для повноцінного розвитку падчерки. Встановити даний факт йому необхідно для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки позивач фактично самостійно матеріально утримує сім`ю.

Від представника третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшли письмові пояснення по справі. Зазначає, що несплата аліментів не має своїм правовим наслідком втрату правового зв`язку між дитиною та одним із батьків. Вітчим і падчерка не мають настільки чітко визначених прав та обов`язків по відношенні один до одного. Якщо падчерка має батька, який проживає окремо та позбавлений батьківських прав, то за нормами сімейного законодавства вони наділені по відношенню один до одного правами та обов`язками. Тобто, батько має своїм обов`язком утримувати неповнолітню дитину навіть, якщо вона проживає окремо від нього з матір`ю, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком. Вітчим вважається таким, що зобов`язаний утримувати пасинка за сукупності таких умов: падчерка проживає разом з вітчимом; пасинок не має родичів першої та другої лінії кровного споріднення або ж ці особи не можуть надавати падчерці утримання; вітчим може надавати матеріальну допомогу. Такий перелік є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає. Якщо вітчим самостійно, за власною ініціативою надає матеріальну допомогу падчерці, це свідчить про дотримання засад добросовісності, розумності та справедливості у сімейних правовідносинах. Проте, з позиції норм СК України таку поведінку вітчима не можна назвати утриманням, оскільки це не право, а безальтернативний та імперативно визначений обов`язок батьків по відношенню до неповнолітніх дітей. Надані позивачем докази не доводять факт перебування на повному утриманні позивача дитини його дружини від першого шлюбу.

Від третьої особи ОСОБА_3 надійшла заява, в якій містяться пояснення по справі, відповідно до яких викладені в позовній заяві обставини вона визнає та підтверджує. Зазначає, що після розірвання шлюбу зі ОСОБА_2 , батько дитини останній тривалий час не виконує свого обов`язку щодо сплати аліментів, не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні доньки, фактично будь-якої допомоги від відповідача ані вона, ані дитина не отримують. Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , саме він забезпечує належне матеріальне утримання сім`ї, у тому числі й її доньки ОСОБА_4 . Позивач повністю бере на себе витрати, пов`язані з харчуванням, одягом, навчанням, медичним забезпеченням та розвитком ОСОБА_8 , а також фактично виконує функції батька у виховному процесі, приділяючи їй постійну увагу та турботу.

Ухвалою суду від 05.08.2025, цивільну справу прийнято до провадження, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.08.2025, відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 16.09.2025, закрито підготовче судове засідання та витребувано докази.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.10.2015 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвано.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 10 вересня 2016.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідними дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .

Позивач зазначає, що з моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , він фактично виконує батьківські обов`язки по вихованню та утриманню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просить встановити факт перебування на його утриманні ОСОБА_4 , яка є його падчеркою.

Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу чоловіка, у якого перебувають на утриманні троє і більше дітей віком до 18 років та як наслідок - права на оформлення відстрочки від мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Норми права та мотиви їх застосування.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється СК України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Тому смерть, до прикладу, одного з батьків дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2023 року у справі №160/11228/23 зазначив, що у вітчима виникає обов`язок утримувати дітей лише у разі відсутності у нього матері та батька, або вони з поважних причин не можуть надавати належного утримання.

Отже, вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; вітчим може надавати матеріальну допомогу.

У батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Доведення факту перебування дитини на утриманні стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У даній справі позивач просить установити факт утримання ним дитини дружини від попереднього шлюбу, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для біологічного батька дитини.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Доведення факту одноосібного виховання дітей вітчимом пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких біологічний батько не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дітей, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Як вбачається з Акта від 29.04.2024 підписаного свідками, завіреного зав сектором мкр. «Варварівка», ОСОБА_1 починаючи з 2019 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (без реєстрації) разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 та неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та проживає у цьому будинку по теперішній час.

З Акта обстеження умов проживання від 12.06.2024, складеного представниками Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, останніми проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що умови для проживання дітей створені належним чином. У дітей є окрема кімната. Діти забезпечені одягом, взуттям, харчуванням, необхідними речами для розвитку та навчання, іграшками. Будинок має всі необхідні комунікації.

Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, ОСОБА_1 починаючи з 2019 по 2024 рік офіційно працював та мав постійну заробітну плату. З січня по червень 2025 його заробітна плата становить 20000 грн. на місяць.

Згідно з Опендатабот, керівником та засновником ТОВ «Фенікс ЮГ» є ОСОБА_1 . Основний вид діяльності електромонтажні роботи.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем з 22.01.2025.

Позивач зазначає, що оплатив повне лікування у медичному закладів алергології та педіатрії відносно ОСОБА_4 , на підтвердження зазначеного до матеріалів справи долучено Акт № ОУ-0000025 здачі приймання робіт (надання послуг) та квитанцію від 26.09.2024; чек № В_fkYxavoZU від 26.02.2026, Акт № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.02.2026, рахунок-фактура № СФ-0000001 від 26.02.2026.

Відповідно до Довідки про неотримання аліментів виданої Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.10.2024 за вих. № 150464, ОСОБА_3 не отримувала аліменти з ОСОБА_2 у період з 01.04.2024 по 30.09.2024 згідно з виконавчим листом № 487/2527/19 від 18.10.2019 виданого Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у твердій грошовій сумі 1013,50 грн., починаючи з 02.04.2019 до досягнення дитиною повноліття.

Згідно листа Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від29.07.2025 за вих. № 96183, згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 63014704 з примусового виконання виконавчого листа № 487/2527/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у твердій грошовій сумі 1013,50 грн., починаючи з 02.04.2019 до досягнення дитиною повноліття. 08.11.2024 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Станом на 29.07.2025 виконавчий лист, виданий по справі № 487/2527/19 у відділі не перебуває.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , має право на участь у вихованні дитини дружини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Таким чином, у вітчима виникає обов`язок утримувати дітей лише у разі відсутності у них матері та батька, або вони з поважних причин не можуть надавати належного утримання, що відповідає правовій позиції Верховного суду у постанові від 14.12.2023 року № 160/11228/23.

Як вбачається з матеріалів справи батьками ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_10 , які відповідно до вищенаведених норм права зобов`язані утримувати своїх дітей, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі та чи проживають разом з дітьми або окремо від них. Позивач є вітчимом ОСОБА_4 .

Позивачем не надано суду достатніх та переконливих доказів того, що батьки вказаної дитини з поважних причин не можуть надавати дитині належного утримання.

З наданих суду документів, вбачається, що ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів.

Заборгованість по аліментам не свідчить, що батько дитини не в змозі сплачувати аліменти на їх утримання, немає даних, що він непрацездатний, не отримує інші доходи тощо, тобто даний письмовий доказ не свідчить, що батько з поважних причин не може утримувати дітей.

Також суд зауважує, що ні позивачем ні його представницею не надано жодних переконливих доказів того, що позивач матеріально утримує дитину, в матеріалах справи відсутні докази, які саме витрати він несе на утримання дитини, крім витрат понесених позивачем на курс лікування ОСОБА_4 ..

Таким чином з огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що у судовому засіданні позивачем не надано суду достатніх та переконливих доказів того, що біологічні батьки дитини з поважних причин не можуть надавати дитині належного утримання та виховання.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування дитини на утриманні позивача відмовити.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа:

ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1, ЄДРПОУ 20899385.

ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Миколаєві, юридична адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

Повний текст судового рішення складено «23» квітня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева