Рішення № 135949391, 23.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19348/25

пр. № 2/759/1863/26

23 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою на загальну суму 74 091 грн 82 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 05.12.2024 о 18 год. 41 хв. у м. Ковелі по вул. Незалежності, буд. 101, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та який перебував під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , що знаходився під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2025 у справі № 159/8267/24, що набрала законної сили, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4, ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 4163059 від 28.02.2024, укладеним з АТ «СГ «ТАС» (приватне).

У встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про страхове відшкодування, на підставі якої відповідачем було виплачено страхове відшкодування (матеріальний збиток) у сумі 27 773 грн 18 коп.

Водночас, розмір збитків, які пов`язані з відновленням пошкодженого транспортного засобу та які були заподіяні позивачу, є більшим за розмір страхового відшкодування, що було виплачено АТ «СГ «ТАС» (приватне). У зв`язку з цим позивач не погоджується із розміром сплаченого страхового відшкодування та вважає за необхідне звернутися із відповідними позовними вимогами.

Так, з метою відновлення пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 : 1) 14.01.2025 на підставі рахунку-фактури № 220 287 від 14.01.2025 було сплачено 35 615 грн з метою придбання накладки бампера переднього, кронштейна переднього бампера (лівий), кронштейна крила кріплення бампера з крилом (лівий), накладку арки крила (лівий), датчика системи допомоги при паркуванні, що були пошкоджені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 2) 15.01.2025 на підставі рахунку-фактури № 220 288 від 15.01.2025 було сплачено 49 500 грн з метою придбання фари основної передньої (лівої), що зазнала пошкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та вимагала заміни; 3) окрім самих запчастин до транспортного засобу, що були пошкоджені внаслідок ДТП, вимагали відновлення та заміни, ОСОБА_1 було понесено витрати на фактичний ремонт пошкоджених частин транспортного засобу на загальну суму 16 750 грн.

Таким чином, загальна вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , що була сплачена ОСОБА_1 , склала 101 865 грн.

Усі придбані запчастини до транспортного засобу, а також виконана робота із його ремонту прямо пов`язані із фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. Відновленню підлягала виключно передня ліва сторона автомобіля, на яку прийшлося зіткнення, передня фара (ліва), крило переднє (ліве).

Окрім того, вказаний перелік придбаних запчастин до транспортного засобу, а також перелік робіт, що були виконані, збігається із пошкодженнями, що встановлені в акті огляду транспортного засобу № 42084, що є частиною звіту № 42084 від 11.02.2025, підготовленого на замовлення АТ «СГ «ТАС» (приватне).

Різниця між вже виплаченим АТ «СГ «ТАС» (приватне) страховим відшкодуванням та реально понесеними збитками складає 74 091 грн.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ «СГ «ТАС» (приватне) зазначену суму різниці в якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.09.2025 відповідачем АТ «СГ «ТАС» (приватне) подано відзив на позовну заяву, в якому висловлено заперечення проти задоволення позовних вимог. Заперечення сторони відповідача обґрунтовані тим, що 1) АТ «СГ «ТАС» (приватне) у відповідності до спеціальних вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 відшкодовує лише оцінену шкоду, визначену автотоварознавчим дослідженням, як вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу та з вирахуванням податку на додану вартість і розміру франшизи; 2) оскільки згідно з звітом № 42084 від 11.02.2025 розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 , було визначено у 30 973 грн 18 коп. без ПДВ, які належало виплатити безпосередньо ОСОБА_1 , а умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності було передбачено франшизу у розмірі 3 200 грн 00 коп., то ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 27 773 грн 18 коп. (30 973 грн 18 коп. - 3 200 грн 00 коп.).

З урахуванням вищевикладеного АТ «СГ «ТАС» (приватне) просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі через їх безпідставність та необґрунтованість.

19.09.2025 стороною позивача подано відповідь на відзив, в якій викладено доводи та міркування щодо заперечень сторони відповідача проти позовних вимог. За результатами ознайомлення із доводами та аргументами сторони відповідача ОСОБА_1 у своїй заяві по суті справи висловив позицію, в якій наполягав на повному задоволенні позовних вимог.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені у статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З наведеного вбачається, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: протиправне діяння, шкода, причинно-наслідковий зв`язок між ними, а також вина особи у вчиненому діянні.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України предмет доказування становить: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди, яка в силу положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України презюмується.

Саме тому у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Одним з різновидів цивільно-правової відповідальності за відсутності вини особи, яка своєю поведінкою заподіяла шкоди, є відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, що врегульовується положеннями ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З наведеного також вбачається, що діяльність з експлуатації транспортного засобу є діяльністю, що пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. У зв`язку з цим завдання шкоди внаслідок використання транспортного засобу зумовлює виникнення цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1187 ЦК України.

Зі змісту постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2025 у справі № 159/8267/24, яка набрала законної сили 21.01.2025, встановлено, що 05.12.2024 о 18 год. 41 хв. у м. Ковель по вул. Незалежності, 101, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2025 констатовано факт порушення ОСОБА_3 своїми діями вимог п. 2.3 (Б), 13.3 Правил дорожнього руху України. Цією ж постановою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, зокрема, за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (Постанова КЦС ВС від 29.09.2023 року у справі № 573/1/23).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено факт протиправної поведінки ОСОБА_3 щодо порушення вимог ПДР України під час експлуатації транспортного засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , який, у свою чергу, є джерелом підвищеної небезпеки.

Вищезазначені обставини учасниками справи не заперечувалися.

Зі змісту постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2025 у справі № 159/8267/24, акту огляду транспортного засобу № 42084 від 28.12.2024, звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, № 42084 від 11.02.2025, доданих до позовної заяви фотозображень пошкодженого транспортного засобу судом встановлено, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_3 , яка мала місце при використанні джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), транспортний засіб Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.

Дослідженням свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 26.12.2023 судом встановлено, що власником автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , є позивач ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено як факт протиправної поведінки ОСОБА_3 , що мала місце при використанні джерела підвищеної небезпеки (експлуатації транспортного засобу), так і факт заподіяння внаслідок такої поведінки майнової шкоди ОСОБА_1 , а також причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою та завданою шкодою. Оскільки заподіяння шкоди мало місце при використанні джерела підвищеної небезпеки, то для настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 за заподіяння вказаної шкоди відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України вина у вчиненні протиправного діяння не має вирішального значення.

З урахуванням вищевикладеного, суд також доходить висновку про виникнення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 деліктного зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої останнім при експлуатації джерела підвищеної небезпеки.

Вищевикладені обставини учасниками справи не заперечувалися.

Разом з тим, виконання обов`язку у деліктному зобов`язанні з відшкодування шкоди, завданої власником наземного транспортного засобу, має законодавчо визначену специфіку. Вказана специфіка на момент виникнення деліктного зобов`язання та настання дорожньо-транспортної пригоди (2024 рік) визначалася положеннями ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі застосовуються положення Закону України № 1961-IV від 01.07.2004) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.ст. 5, 6 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 вищезазначеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Аналіз викладених приписів чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього (Постанова ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц).

Крім того, у Постанові ВП ВС від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 було зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У Постанові ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у Постанові ВП ВС від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 було зроблено наступні висновки щодо застосування приписів ст. 1194 ЦК України.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Станом на 05.12.2024 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , як власника наземного транспортного засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АТ № 4163059.

Зі змісту вищезазначеного полісу вбачається, що розмір страхової суми (ліміту відповідальності АТ «СГ «ТАС» (приватне)) за шкоду, заподіяну майну, було визначено у 160 000 грн 00 коп. Також умовами обов`язкового страхування було передбачено франшизу в розмірі 3 200 грн 00 коп.

Отже, у деліктному зобов`язанні, що виникло між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 внаслідок завдання останнім, як власником наземного транспортного засобу, шкоди майну ОСОБА_1 , зобов`язаним суб`єктом з відшкодування завданої шкоди у межах 160 000 грн 00 коп. є АТ «СГ «ТАС» (приватне). Лише у випадку відсутності в АТ «СГ «ТАС» (приватне) обов`язку здійснити страхове відшкодування або перевищення розміру завданої шкоди ліміту відповідальності АТ «СГ «ТАС» (приватне) обов`язок з відшкодування шкоди або різниці між здійсненим відшкодуванням та реальним розміром завданої шкоди має бути виконаний ОСОБА_4 .

09.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) з повідомленням про дорожньо-транспорту пригоду.

28.12.2024 представником ТОВ «Експертна компанія «ФАВОРИТ-АССИСТАНС», що було залучено АТ «СГ «ТАС» (приватне) для визначення розміру матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 , як власнику колісного транспортного засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , було проведено огляд зазначеного транспортного засобу, за результатами якого складено акт № 42084. Зі змісту цього акта вбачається, що автомобіль Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потребує: 1) заміни лівого підсилювача переднього бампера, емблеми переднього лівого крила, облицювання переднього лівого крила, а також панелі переднього лівого крила; 2) ремонту облицювання переднього бампера; 3) фарбування панелі переднього лівого крила, фарбування облицювання переднього бампера, накладки переднього спойлера, переднього лівого крила, бічного переднього лівого датчика паркування. Окрім того, під час огляду було виявлено пошкодження бічного переднього лівого датчика паркування та лівої передньої фари.

На підставі виявлених механічних пошкоджень, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, було складено ремонтну калькуляцію № 42084 від 11.02.2025, в якій загальну вартість ремонтних робіт, фарбування, додаткових витрат та запасних частин визначено у 33 129 грн 72 коп.

З урахуванням цього ТОВ «Експертна компанія «ФАВОРИТ-АССИСТАНС» складено звіт № 42084 від 11.02.2025, в якому зазначено, що вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 внаслідок пошкодження транспортного засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 33 129 грн 72 коп. з урахуванням ПДВ.

13.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про страхове відшкодування, в якій погодився з тим, що розмір страхового відшкодування за вищезазначеним страховим випадком складає 101 115 грн 00 коп. До заяви ОСОБА_1 долучив рахунок-фактуру № 220 287 від 14.01.2025, видаткову накладну № 298 285 від 14.01.2025, рахунок-фактуру № 220 288 від 15.01.2025, видаткову накладну № 298 286 від 15.01.2025, акт виконаних робіт № 845, з яких вбачається факт понесення ОСОБА_1 витрат на суму 101 865 грн 00 коп. в якості оплати вартості запчастин та ремонтних робіт, заміна та проведення яких відповідно були потрібні у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

01.04.2025 АТ «СГ «ТАС» (приватне) складено страховий акт № 08329/16/925, в якому зазначено про прийняття рішення щодо виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 27 773 грн 18 коп. (розмір матеріального збитку з вирахуванням ПДВ та розміру франшизи).

У той же день відповідач листом № 06536/9125 від 01.04.2025 повідомив позивача про прийняте рішення щодо здійснення страхового відшкодування, а також зазначив, що надані ОСОБА_1 акти виконаних робіт та рахунки-фактури не можуть повноцінно підтвердити факт оплати проведеного ремонту, оскільки відсутні квитанції про оплату, у зв`язку з чим виплата страхового відшкодування буде проводитися з вирахуванням податку на додану вартість.

Зі змісту платіжної інструкції № 25984 від 03.04.2025 встановлено, що 03.04.2025 АТ «СГ «ТАС» (приватне) перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 27 773 грн 18 коп. в якості страхового відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вищезазначені обставини учасниками справи не заперечувалися. Разом з тим, ОСОБА_1 та АТ «СГ «ТАС» (приватне) мають спір щодо розміру страхового відшкодування, яке мало бути виплачено відповідачем на користь позивача за результатами розслідування страхового випадку. Так, ОСОБА_1 вважає, що АТ «СГ «ТАС» (приватне) має сплатити страхове відшкодування у розмірі 101 865 грн, що буде відповідати розміру реальних та фактично понесених позивачем витрат, необхідних для проведення відновлювального ремонту. Натомість АТ «СГ «ТАС» (приватне) стверджує про свій обов`язок здійснити страхове відшкодування у розмірі оціненого у встановленому законом порядку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу за вирахуванням ПДВ та франшизи, що і було здійснено - сплачено позивачу 27 773 грн 18 коп.

Вирішуючи вищезазначений спір між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Вищезазначені висновки викладені у постанові КЦС ВС від 21.04.2025 у справі № 127/2551/23.

Згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У той же час, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (постанова КГС ВС від 06.07.2018 у справі № 924/675/17).

Вищевикладені висновки кореспондують доводам сторони відповідача щодо того, що розмір відповідальності АТ «СГ «ТАС» (приватне) визначається та обмежується положеннями спеціального законодавства. Таким обмеженням у даному випадку є вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Водночас, несправедливим буде твердження про те, що розмір відповідальності (страхового відшкодування) страховика визначається вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, яка обрахована лише на підставі автотранспортного оціночного дослідження, проведеного на замовлення цього ж страховика. Потерпіла особа, отримавши повідомлення страховика про визначення певної суми страхового відшкодування, може не погодитися з такою сумою, виходячи, зокрема, з фактичної та реальної вартості вже понесених витрат на ремонт транспортного засобу, необхідність якого була обумовлена страховим випадком. У такому випадку між страховиком та потерпілим виникає спір щодо розміру страхового відшкодування, яке належить виплатити.

Оскільки неузгодження страховиком та потерпілим розміру страхового відшкодування не є підставою для відмови в його виплаті (постанова КЦС ВС від 10.10.2018 у справі № 308/8358/15-ц), то такий спір щодо розміру належного до сплати страхового відшкодування підлягає вирішенню в судовому порядку.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ (постанова КГС ВС від 06.07.2018 у справі № 924/675/17).

Тобто, межі відповідальності АТ «СГ «ТАС» (приватне) щодо здійснення страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів дійсно визначається та обмежується приписами спеціального законодавства (у цьому випадку приписами Закону України № 1961-IV від 01.07.2004). За обставин спору, що виник між сторонами та розглядається судом, межі такої відповідальності АТ «СГ «ТАС» (приватне) визначаються вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, яка не може перевищувати ліміт відповідальності відповідача (160 000 грн). Водночас, це не свідчить про те, що визначена АТ «СГ «ТАС» (приватне) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу є остаточною, оскільки така у випадку виникнення спору між сторонами та в залежності від обґрунтованості їх позицій може бути змінена, але у межах ліміту відповідальності страховика.

У цьому аспекті суд звертає увагу на висновки ВС, викладені у постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, згідно з якими звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

За результатами дослідження рахунку-фактури № 220 287 від 14.01.2025, видаткової накладної № 298 285 від 14.01.2025, що були сформовані ФОП ОСОБА_5 , з яких вбачається факт придбання та отримання ОСОБА_1 наступних товарів: 1) накладки бамперу переднього; 2) кронштейну бампера переднього лівого; 3) кронштейна кріплення крила бампера з крилом лівим; 4) накладки арки лівого крила; 5) датчика системи допомоги при паркуванні. Загальні витрати на придбання цих товарів становлять 35 615 грн 00 коп.

На підтвердження факту оплати ОСОБА_1 вартості вищезазначених запчастин до матеріалів позовної заяви долучено квитанцію ФОП ОСОБА_5 до прибуткового касового ордера № 18 від 14.01.2025, з якої вбачається, що ФОП ОСОБА_5 . 14.01.2025 прийняла від ОСОБА_1 на підставі рахунку-фактури № 220 287 від 14.01.2025 грошові кошти у сумі 35 615 грн 00 коп.

Згідно з пп. 10 п. 3 Розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ № 148 від 29.12.2017, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Отже, видача ФОП ОСОБА_5 прибуткового касового ордеру № 18 від 14.01.2025 засвідчує факт отримання зазначеним підприємцем готівкових грошових коштів від ОСОБА_1 на підставі рахунку-фактури № 220 287 від 14.01.2025, тобто факт отримання грошових коштів за запчастини для автомобіля.

За результатами дослідження рахунку-фактури № 220 288 від 15.01.2025, видаткової накладної № 298 286 від 15.01.2025, квитанції до прибуткового касового ордера № 21 від 15.01.2025, сформованих ФОП ОСОБА_5 , судом також встановлено факт придбання, отримання та оплати ОСОБА_1 товару у вигляді фари основної передньої лівої у кількості 1 штуки на суму 49 500 грн 00 коп.

Зі змісту витягу з Реєстру платників єдиного податку № 3283 від 30.09.2015 судом встановлено, що ФОП ОСОБА_5 є платником єдиного податку, але не є платником податку на додану вартість. Також дослідженням витягу встановлено, що основними напрямки господарської діяльності підприємця є роздрібна та оптова торгівля деталями і приладдям для автотранспортних засобів.

За результатами дослідження акта прийняття транспортного засобу № 844 від 23.01.2025, акта виконаних робіт № 845, виконаних у період з 23.01.2025 по 30.01.2025, квитанції до прибуткового касового ордера № 845-1 від 30.01.2025, сформованих ФОП ОСОБА_6 , судом встановлено факт здійснення наступних ремонтних робіт щодо автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 : 1) заміна та фарбування переднього бампера; 2) заміна фари; 3) заміна датчика парковки; 4) заміна накладки крила. Загальна вартість робіт з відновлення пошкодженого транспортного засобу становить 16 750 грн 00 коп. Прибутковий касовий ордер засвідчує факт оплати ОСОБА_1 на користь підприємця зазначеної суми грошових коштів у готівковий спосіб.

Зі змісту витягу з Реєстру платників єдиного податку № 1695 від 27.06.2017 судом встановлено, що ФОП ОСОБА_6 є платником єдиного податку, але не є платником податку на додану вартість. Також дослідженням витягу встановлено, що основними напрямками господарської діяльності підприємця є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Таким чином, вищезазначені докази у своїй сукупності дають можливість стверджувати, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , за результатами дорожньо-транспортної пригоди, що, як страховий випадок, стала підставою для виникнення зобов`язання АТ «СГ «ТАС» (приватне) щодо здійснення страхового відшкодування, позивачем понесено витрати на відновлювальний ремонт цього автомобіля у загальному розмірі 101 865 грн 00 коп.

Надані позивачем докази підтверджують реальність, необхідність та обґрунтованість понесених ним витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Запчастин, що були придбані позивачем для проведення ремонту, та ремонтні роботи, що були проведені для відновлення пошкодженого транспортного засобу, повністю узгоджуються з тими, що були зазначені у звіті № 42084 від 11.02.2025 та додатках до нього, на підставі яких відповідачем було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування, але у меншому розмірі.

Стороною відповідача не спростовано, що витрати позивача на здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу були реальними, необхідними та обґрунтованими, а відповідно не доведено правильності, економічної обґрунтованості розміру страхового відшкодування, виплаченого позивачу.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , яка має бути відшкодована АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 , становить 101 865 грн 00 коп. Оскільки відповідачем вже сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 27 773 грн 18 коп., то залишок суми страхового відшкодування, що підлягає доплаті, становить 74 091 грн 82 коп.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Позивачем не заявлено про понесення судових витрат, окрім тих, що пов`язані зі сплатою судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 1042-3140-7076-3775 від 23.08.2025, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 здійснив платіж у розмірі 1 211 грн 20 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 1 211 грн 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (код ЄДРПОУ: 30115243; місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 74 091 (сімдесят чотири тисячі дев`яносто одна) гривня 82 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (код ЄДРПОУ: 30115243; місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко