Ухвала суду № 135948556, 10.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12025/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

27.02.2026 року в провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на мобільний телефон iPhone 13 ІМЕІ: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 . Вказаний мобільний телефон поміщено до сейф пакету PSP3058929. Сторона обвинувачення вказує на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002264 від 14.08.2025, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактами кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5, ст. 191 КК України.

Установлено, що упродовж 2022, 2023 років, службові особи закладів охорони здоров`я України, державної, комунальної та приватної форм власності, шляхом зловживання своїм службовим становищем, здійснюють заволодіння бюджетними коштами, які виділяються Національною службою здоров`я України для закладів охорони здоров`я, в рамках реалізації Програми державних гарантій медичного обслуговування населення, з використанням електронної системи охорони здоров`я України, в особливо великих розмірах.

У ході досудового розслідування, серед інших, встановлено надавачів медичних послуг - фізичних осіб-підприємців, які виїхали за межі країни протягом 2022-2023 років, але продовжували отримувати кошти відповідно укладених договорів про медичне обслуговування з Національною службою здоров`я України.

Під час розслідування кримінального провадження зібрано доказову базу щодо протиправних дій, які призвели до збитків Державного бюджету, стосовно:

ФОП ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

ФОП ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

ФОП ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

ФОП ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

ФОП ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

ФОП ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідно до довідки (висновку) Держаудитслужби від 15.05.2024 розрахована сума завданих збитків ОСОБА_9 - 41 307,02 грн; ОСОБА_6 - 81 808,4 грн; ОСОБА_8 - 1 133 306,01 грн; ОСОБА_11 - 236 045,2 грн; ОСОБА_5 - 323 172,61 грн; ОСОБА_10 - 1 087 693, 43 грн, загальна сума - 3 874 615,03 грн.

Крім того, обсяг завданої шкоди державному бюджету України підтверджується висновком від 03.09.2024 року експертів Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.

За результатами проведення тимчасового доступу до АТ «РВС Банк» у якому відкриті рахунки більшості фізичних осіб-підприємців, встановлено, що грошові кошти з рахунків зазначених ФОП знімалися через касу відділення АТ «РВС Банк» та АТ «МТБ Банк» у період їх перебування за кордоном. Крім того, вилучено копії касових чеків з нібито підписами ОСОБА_5 у період, коли остання перебувала за кордоном, з урахуванням того, що в анкетній інформації клієнта банку зазначений мобільний номер телефону НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_12 (керівниця ТОВ «Інтер Консалт Груп»).

Встановлено, що після отримання оплат від НСЗУ, вказаними ФОП систематично здійснювалися перекази грошових коштів за оренду, консультаційні, бухгалтерські послуги, на користь: ТОВ «Медичний простір» (ЄДРПОУ 43448268), зареєстрована за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 97; ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» (ЄДРПОУ 42354792), зареєстрована за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа та Петрова, буд. 8-А; ТОВ «Консалтингова аналітична компанія «МЕБФ» (ЄДРПОУ 43221745), зареєстрована за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 97; ТОВ «Інтер Консалт Груп» (ЄДРПОУ 38573467), зареєстрована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 17. Зазначені факти можуть свідчити про здійснення легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

У ході відпрацювання встановлено, що до організації протиправної схеми може бути причетна ОСОБА_4 - керівниця ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» (ЄДРПОУ 42354792), що займала посаду очільника Департаменту охорони здоров`я. В ході допиту остання надавала свідчення, що ТОВ «Медичний простір» (ЄДРПОУ 43448268),

ТОВ «Консалтингова аналітична компанія «МЕБФ» (ЄДРПОУ 43221745), ТОВ «Інтер Консалт Груп» (ЄДРПОУ 38573467) є партнерами. Разом з тим, отримано оперативну інформацію, що указані суб`єкти господарювання фактично підконтрольні ОСОБА_4 та створені з метою виводу коштів з ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» (ЄДРПОУ 42354792).

Більше того, встановлено, що ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» (ЄДРПОУ 42354792), адмініструє мережу медичних клінік, що працюють під брендом з аналогічною назвою на території м. Одеса та налічує 8 філій та 1 аптечний заклад. З метою оптимізації податкового навантаження усі лікарі, які залучені до надання медичної допомоги оформлені у якості ФОП та адмініструються вищевказаними суб`єктам господарювання.

Також усіма залученими лікарями, за сприяння адміністрації ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» (ЄДРПОУ 42354792) укладено договори з НСЗУ та отримується бюджетне фінансування напряму. За отриманою інформацією 92% отриманого від прибутку перераховується та передається готівкою на користь організатора схеми - ОСОБА_4 , яка в подальшому здійснює розподіл готівкових коштів між усіма учасниками.

24.02.2026 повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено відповідальність у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

24.02.2026 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 13 ІМЕІ: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 . Вказаний мобільний телефон поміщено до сейф пакету PSP3058929.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно п. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та забезпечення збереження речових доказів, що визначено пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на мобільний телефон iPhone 13 ІМЕІ: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 . Вказаний мобільний телефон поміщено до сейф пакету PSP3058929. Ухвала про арешт майна негайно виконується слідчим та/або прокурором. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1