Ухвала суду № 135947284, 16.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8756/26

провадження № 1-кп/753/1651/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

захисника адвоката ОСОБА_10

провівши у залі суду у м. Києві підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025000000001182 від 03.12.2025 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 5 ст. 190 КК України.

УСТАНОВИВ:

13 квітня 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва із Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором, з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 5 ст. 190 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Крім того, звернувся до суду з клопотаннями про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Клопотання про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим прокурор обґрунтував тим, що запобіжний захід був застосований з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів із врахуванням даних про його особу, встановлені ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме передбачені пунктами 1, 3. В обґрунтування клопотання зазначив наступне.

1)ризик, що обвинувачений буде переховуватись від суду. Даний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна. У сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обвинувачений ОСОБА_9 , усвідомлює невідворотність покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від суду.

2)ризик вчинення обвинуваченими дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з огляду на те, що ОСОБА_9 , у зв`язку із набуттям статусу обвинуваченого отримав можливість ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження, а також те, що він тривалий час був співробітником правоохоронного органу, в тому числі кадрового підрозділу, має широке коло знайомих серед працівників правоохоронних органів, а тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності за вчинені особливо тяжкі злочини шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди тощо.

Захисник у підготовчому судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу, також просив суд скерувати матеріали кримінального провадження до Київського апеляційного суду для визначення підсудності за Святошинським районним судом міста Києва, зазначив, що останній епізод, а саме заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 відбулось на території Святошинського району міста Києва.

Обвинувачений під час підготовчого судового засідання підтримав думку захисника. Крім того, після ви конання судом вимог ч. 4 ст. 315 КПК України, а саме роз`яснення обвинуваченому про те, що він обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, то він має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, що і було зроблено обвинуваченим, а саме заявлено клопотання про розгляд кримінального провадження відносно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

Потерпілі та їх представник підтримали думку прокурора, крім того зауважили, що враховуючи зміст обвинувального акту, кримінальне провадження підсудне Дарницькому районному суду міста Києва, так як останній злочин був завершений на території Дарницького району міста Києва, а саме по АДРЕСА_1 , де проживає потерпілий ОСОБА_6 .

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду виходячи з наступних підстав.

Зокрема, відповідно до ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Відповідно до обвинувального акту (21 аркуш обвинувального акту), ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 та ч.5 ст.190 КК України.

При цьому, останній епізод за ч. 5 ст. 190 КК України (21 аркуш обвинувального акту),було вчинено на території Дарницького району міста Києва, а саме, за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 .

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про скерування кримінального провадження до Київського апеляційного суду для визначення підсудності за Святошинським районним судом міста Києва, адже у розпорядженні суду під час підготовчого засідання відсутні докази вчинення останнього за часом кримінального правопорушення на території Святошинського району міста Києва.

Також, суд звертає увагу сторін, що у підготовчому судовому засіданні суд вправі визначити і визначає чи підсудне кримінальне провадження Дарницькому районному суду міста Києва, лише виходячи зі змісту обвинувального акту. А як встановлено судом, останній епізод за ч. 5 ст. 190 КК України (21 аркуш обвинувального акту),було вчинено на території Дарницького району міста Києва, а саме, за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, кримінальне провадження підсудне Дарницькому районному суду м. Києва.

Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статей 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акта до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.ч.3, 5 ст. 190 КК України.

У судове засідання необхідно викликати прокурора, потерпілих, представника потерпілих, обвинуваченого, захисника.

Судове засідання у цьому кримінальному провадженні проводити у відкритому судовому засіданні колегіально судом у складі трьох суддів.

Щодо клопотання прокурора з приводу продовження запобіжного заходу обвинуваченим, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема підготовчого провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.

Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Під час розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, які зазначені прокурором у клопотанні, частково продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

На думку Суду, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.ч.3, 5 ст. 190 КК України від суду є реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, суворість можливого покарання. А саме, санкція вказаних статей відносить інкриміновані злочини до особливо тяжких. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання їх винуватими у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого у будь-який момент судового розгляду. Співставлення можливих негативних наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

У той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків і потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочато та свідки безпосередньо судом не допитані.

Ризик протиправного впливу на свідків та потерпілих суд вважає високим, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду, допит осіб безпосередньо судом не проведений. Більш того, сам характер інкримінованих злочинів та спосіб їх вчинення дають підстави вважати, що саме покази свідків і потерпілих є важливим джерелом доказування, про що відомо і стороні захисту. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду та призначення підготовчого судового засідання не зменшує ризик можливого незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинувачених з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів з наданими показаннями та наближенням стадії допиту.

Суд нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності справжніх ознак того, що цього дійсно вимагає інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.

На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув`язнення, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у кримінальному провадженні з урахуванням ч. 5 ст. 182 КПК України, та покласти на обвинуваченого зазначені в ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки.

При визначенні ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009, в яких зазначено, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

При визначенні розміру застави обвинуваченому, з урахуванням обставин кримінального провадження, його майнового та сімейного стану, тяжкості вчиненого інкримінованого йому кримінального правопорушення, розміру неправомірної вимоги, суспільної небезпечності діяння, особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що відповідним та достатнім розміром застави для ОСОБА_9 , буде 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки вказаний розмір застави є значним, достатнім і цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а ризик втрати грошових коштів буде фактором, який стримуватиме обвинувачених від реалізації наявних ризиків.

Керуючись ст.ст.331, 314-316 КК України суд, -

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025000000001182 від 03.12.2025 відносно ОСОБА_9 за ч.ч.3, 5 ст. 190 КК України на 24 квітня 2026 року на 12 годину 30 хвилин у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, буд. 7/13.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні, колегіально судом у складі трьох суддів.

Судове засідання проводити за участю прокурора, потерпілих, представника потерпілих, обвинуваченого, захисника.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 діб, а саме до 14.06.2026 включно.

Одночасно визначити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 450 (чотириста п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 497 600 (один мільйон чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот) грн. 00 коп., яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого (обвинувачених) на строк до 14.06.2026 обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.

Матеріали справи передати до канцелярії Дарницького районного суду міста Києва для визначення колегії суддів.

Суддя ОСОБА_1