Ухвала суду № 135945408, 15.04.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7058/23

Провадження № 2-з/524/20/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі

головуючого судді Рибалки Ю.В.,

з участю секретаря судового засідання Панченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 в інтересах та від імені якого діє ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Науково-виробнича інноваційна фірма «ВІЛП», ТОВ «МЖК Житлобуд», ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна гараж № НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта 1681283653101), загальною площею 25,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Оскільки ОСОБА_3 наразі є зареєстрованим власником спірного гаража, він має юридичну можливість у будь-який час відчужити його на користь третіх осіб. У разі продажу майна під час розгляду справи, виконання рішення суду про витребування майна стане неможливим, оскільки об`єкт вибуде з володіння безпосереднього відповідача. Це змусить позивача ініціювати нові судові процеси проти нових «добросовісних» набувачів, що призведе до невиправданого затягування захисту порушеного права та порушення принципу ефективності судочинства. Накладення арешту на конкретний об`єкт нерухомості, який є безпосереднім предметом спору, є найбільш адекватним та співмірним заходом забезпечення позову. Він не перешкоджає користуванню майном, але блокує можливість його незаконного відчуження до остаточного вирішення спору судом. Невжиття заходів арешту створить умови, за яких рішення суду про визнання права власності за ОСОБА_1 залишиться лише «паперовою» перемогою без реальної можливості повернення майна.

Суд, вивчивши матеріали заяви, приходить до наступних висновків.

Ч. 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.10.2023 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена частково, накладено заборону відчуження гаража АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Судом раніше вжиті заходи забезпечення позову у даній справі, які є чинними, при цьому заявником не доведено що невжиття додаткових заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Тому заява задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 150, 153, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах та від імені якого діє ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Рибалка