Рішення № 135941387, 21.04.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/158/26

Провадження №2/951/168/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шостак Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням позовної заяви в новій редакції (а.с. 26-27), зазначено, що сторони 12.06.2015 зареєстрували шлюб у Конюхівській сільській раді Козівського району Тернопільської області, про що складено актовий запис №06. У шлюбі мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що спільне життя у сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння та постійні конфлікти, на теперішній час спільне господарство сторонами не ведеться. Позивач вказала, що малолітня дитина проживає разом з нею. В обгрунтування позовних вимог про стягнення аліментів позивач зазначила, що дитина потребує особливого догляду та інтенсивної терапії у зв`язку із станом здоров`я (діагноз РДУГ), а саме витрати на лікування дитини щомісячно становлять близько 10000,00 грн.

З огляду на викладене, просила суд розірвати шлюб, зареєстрований 12.06.2015 між нею та відповідачем у Конюхівській сільській раді Козівського району Тернопільської області, актовий запис №06, відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 », стягнути за відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 7000,00 грн щомісячно.

Ухвалою судді від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено у справі судове засідання на 07.04.2026.

31.03.2026 представник відповідача адвокат Назаренко Я.В. подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнала частково. Стосовно позовної вимоги про розірвання шлюбу відповідач у відзиві на позов не заперечував. Позовні вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 7000,00 грн відповідач визнав частково, зокрема не заперечував щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 грн щомісячно. На переконання представника відповідача, такий розмір аліментів повністю покриває прожитковий мінімум для дитини віком 10 років, також вказала на обов`язок матері забезпечувати інших 50% на утримання дитини. Щодо долучених позивачем квитанцій про оплату послуг психолога, представник відповідача зазначила, що із вказаних доказів неможливо встановити кому надавалися послуги психолога - позивачу чи дитині. Звернула увагу, що відповідач продовжує добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання сина (а.с. 34-35).

Ухвалою суду від 07.04.2026, постановленою у судовому засіданні, розгляд справи відкладено на 21.04.2026.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просила позов задовольнити. Щодо вимог про розірвання шлюбу вказала, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння та постійні конфлікти, вважає, що збереження шлюбу неможливе. Щодо вимог про стягнення з відповідача аліментів зазначила, що відповідач ухиляється від покладеного на нього обов`язку та не допомагає в утриманні сина, в добровільному порядку коштів для забезпечення потреб дитини не надає, хоча має таку можливість. Разом з тим дитина з огляду на наявне захворювання потребує постійного лікування та індивідуальних занять з психологом.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву від 25.03.2026 представник відповідача просила розгляд справи проводити без її участі та без участі відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.06.2015 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у Конюхівській сільській раді Козівського району Тернопільської області, про що складено відповідний актовий запис №06, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.06.2015 (а.с. 5).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.09.2016 (а.с. 6).

Відповідно до довідки Козівської селищної ради від 13.03.2026 №66/02-07 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28).

Актом обстеження житлово-побутових умов проживання №19 від 13.03.2026, затвердженим старостою Конюхівського старостинського округу, підтверджується факт проживання ОСОБА_3 , 2016 року народження, разом з ОСОБА_1 , 1997 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).

Згідно з наданою характеристикою, ОСОБА_3 , 2016 року народження, навчається у Конюхівському ліцеї з 2022 року. За час навчання зарекомендував себе як доброзичливий та вихований учень. Протягом занять спостерігається низький рівень концентрації та стійкості уваги учня, дитина часто робить помилки через неуважність до деталей та проблеми з дотриманням інструкцій (а.с. 44).

Відповідно до консультативного висновку дитячого психіатра, складеного лікарем центру здоров`я та розвитку «Коло сім`ї», дата консультації 16.10.2023, ОСОБА_6 встановлено діагноз: розлад дефіциту уваги та гіперактивності (змішаний тип) F90.0. Підвищена тривога на спектрі генералізованої тривоги, соціальної тривоги. Рекомендації: заняття з психологом (а.с. 9).

Згідно з висновком про особливості психоемоційного та поведінкового розвитку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата консультації: 16.01.2026, встановлено, що у дитини наявні стійкі порушення регуляції поведінки та уваги, які відповідають клінічним проявам розладу дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ). З урахуванням вираженості проявів РДУГ дитині рекомендовано індивідуальні заняття з нейропсихологом у обсязі не менше 2 занять на тиждень, загальною тривалістю 2 години на тиждень. (а.с. 10-11).

Платіжними інструкціями, датованими 20.11.2023, 30.11.2023, 11.12.2023, 17.12.2023, 21.12.2023, 02.01.2024, 18.01.2024, 29.01.2024, 21.02.2024 підтверджується факт перерахування грошових коштів від ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_7 , призначення платежу: оплата за послуги (а.с. 50-58).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує таке.

При вирішенні позовних вимог про розірвання шлюбу, суд керується наступним.

Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

За змістом статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

На цьому ж наголошує Верховний Суд України в пункті 10 Постанови Пленуму за № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» - проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як встановлено судом, сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, їх шлюб носить формальний характер, відтак його збереження неможливе та недоцільне, оскільки буде суперечити інтересам сторін.

Таким чином, беручи до уваги визнання позову у цій частині відповідачем, те, що сім`я повинна будуватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які втрачені сторонами, а також те, що сторони не мають наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, суд, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), дійшов переконання про наявність обгрунтованих підстав для розірвання шлюбу. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.08.2018 у справі № 207/1381/18, від 03.12.2020 у справі 456/848/16-ц.

Таким чином, позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно до змісту статті 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відтак позивачу після розірвання шлюбу слід відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд виходить із наступного.

За змістом частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Правовідносини щодо утримання батьками дитини регулюються главою 15 Сімейного кодексу України (далі СК України), яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України). Даний обов`язок є рівним для обох батьків і покладається на них, не зважаючи на те, з ким із батьків проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

При цьому за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частиною першою статті 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (частина перша статті 191 СК України).

Так, в обґрунтування позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина позивач зазначила, що домовленість щодо утримання дитини між сторонами недосягнута, а відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання малолітнього сина не надає. За таких обставин позивачу важко самій створити умови для належного утримання сина, його фізичного та духовного розвитку.

Судом враховано, що дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні, а також те, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання малолтінього сина відповідно до рішення суду.

При визначенні розміру аліментів суд виходить з такого.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина друга статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так, згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2026 становить - 3512 гривень.

Ураховуючи вищезазначені норми закону, суд виходить із того, що батьки повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії для забезпеченння повноцінного розвитку дитини та збереження її здоров`я.

Оскільки встановлений частиною другою статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, виходячи із аналізу цієї норми Закону, висновується, що іншу рівну частину аліментів на виконання батьківського обов`язку щодо утримання дитини повинен забезпечити той з батьків, із ким проживає дитина.

Проте, у кожному конкретному випадку суд визначає розмір аліментів виходячи із віку, стану здоров`я та потреб дітей сторін, а також фізичних та матеріальних можливостей батьків щодо утримання своїх дітей.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Судом взято до уваги, що відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Назаренко Я.В. належних та достатніх доказів на спростування доводів позивача, викладених у позовній заяві, суду не подали.

Водночас суд звертає увагу, що обов`язок доказування у цивільному процесуальному законодавстві полягає не лише у наданні доказів відповідачем на спростування вимог позивача, але і в обов`язку підтвердження позивачем заявлених позовних вимог належними та достатніми доказами.

Відтак з огляду на обставини, які згідно зі статтею182 СК України враховуються при визначенні розміру аліментів, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження її матеріального стану та матеріального стану відповідача, в тому числі числі доказів того, що відповідач працевлаштований та отримує будь-який дохід, наявності у нього права власності на рухоме чи нерухоме майно, тобто доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 7000,00 грн щомісячно.

Таким чином, оцінюючи надані суду докази, виходячи із рівності обов`язку батьків щодо утримання дітей, розумності та достатності розміру аліментів, необхідних для задоволення потреб дитини, зважаючи на встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, а саме з 27.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Ураховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, у матеріалах справи відсутня інформація про незадовільний стан здоров`я відповідача та про наявність на його утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб, суд дійшов висновку, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 4000,00 грн щомісячно. Також судом враховано, що відповідач ОСОБА_2 у поданому відзиві на позовну заяву погодився із вказаним розміром аліментів на утримання малолітнього сина.

Суд вважає, що менший розмір аліментів не буде достатнім для належного виховання та утримання малолітнього сина, а також забезпечення йому належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Водночас суд відхиляє доводи позивача про необхідність стягувати аліменти з відповідача в збільшеному розмірі у зв`язку з наявним в дитини захворюванням, оскільки частина доводів та поданих позивачем доказів стосується не стягнення аліментів як коштів, які необхідні для утримання дитини, а додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами, в порядку статті 185 СК України, зокрема це витрати пов`язані з хворобою дитини (витрати на лікування сина, індивідуальні заняття з психологом, тощо).

З цього приводу суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відтак позивач не позбавлена права звернутися до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до положень статті 192 СК України позивач має можливість звернутись до суду з позовною заявою про збільшення розміру аліментів, визначених за рішенням суду, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ураховуючи, що відповідачем визнано позовні вимоги про розірвання шлюбу до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а решту 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, стягнути з відповідача.

Також відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги, що згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволеної частини вимог, а саме у сумі 760,65 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 24, 105, 110, 112-115, 180-182, 184 Сімейного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.06.2015 Конюхівською сільською радою Козівського району Тернопільської області, про що складено актовий запис №06.

Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 її дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) судового збору.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), 50% сплаченого судового збору відповідно до квитанції №2.549285581.1 від 27.02.2026, що становить 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 27.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач: ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 760,65 грн (сімсот шістдесят гривень 65 копійок).

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повне рішення суду складено та підписано 23 квітня 2026 року.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк