Ухвала суду № 135939800, 22.04.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2027/26

Провадження № 2-н/456/268/2026

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

22 квітня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Валовін Ю. В. , вивчивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу із ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Заявник просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у сумі 2 433,49 грн.

Разом з тим, заявник просить стягнути з ОСОБА_1 , на його користь витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 130,00 грн.

Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу з наступних підстав.

Статтею 161 ЦПК України передбачено чіткий перелік вимог, за якими судовий наказ може бути видано.

Так, згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23.12.2011 року, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

При цьому суд зазначає, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України).

Пунктом 6 частиною 1 статті 168 ЦПК України встановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 134 ЦПК України питання щодо стягнення судових витрат не є безспірним.

За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення дебатів сторона зробила відповідну заяву. У разі неподання доказів у встановлений строк, заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Аналіз норм процесуального права свідчить, що судові витрати підлягають розподілу між сторонами у разі вирішення спору по суті (ухвалення остаточного рішення). Саме тоді на суд покладається обов`язок розподілити витрати з урахуванням принципів пропорційності та вимог ч. 13, 8 ст. 141 ЦПК України. Отже, ст. 141 ЦПК України визначає порядок розподілу витрат саме для справ позовного провадження.

Заявник просить стягнути витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказаний витяг наданий стягувачем на виконання обов`язку щодо доказування належності суб`єктного складу учасників, а саме для підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відтак є отримувачем послуг за цією адресою та особою, на яку покладено обов`язок зі сплати заборгованості.

Суд зазначає, що встановлення правового зв`язку між боржником та об`єктом нерухомості є обов`язком стягувача, без виконання якого заява про видачу судового наказу не може бути розглянута судом. Оскільки такі витрати спрямовані на забезпечення доказової бази самого стягувача щодо належності суб`єктного складу, вони є частиною предмета доказування, що унеможливлює їх автоматичне стягнення з боржника у безспірному порядку. У зв`язку з особливостями наказного провадження, яке не передбачає процедури розгляду справи, зокрема, у судовому засіданні, отримання від боржника відзиву та інших процесуальних документів, що притаманно позовному провадженню, в наказному провадженні клопотання про зменшення судових витрат не може бути подано боржником та розглянуто судом.

Таким чином, розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, та їх обґрунтованість має бути встановлено на засадах рівності та змагальності сторін, тому заявлена вимога про стягнення вказаних витрат не може бути вирішена в наказному провадженні.

Відповідно ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Керуючись ст. 163, 165, 167 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу із ОСОБА_1 в частині стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Юлія ВАЛОВІН