Рішення № 135939219, 21.04.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/2312/25

Провадження № 2/943/497/2026

21 квітня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Кос І. Б.

за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом, просить визнати за нею право власності на спадкове майно та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 . Після їхньої смерті відкрилась спадщина. Позивачка є спадкоємцем майна після смерті батька і матері за законом, але не може оформити своїх спадкових прав через відсутність у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, направивши до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, заявлений позов підтримує в повному обсязі, а позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач Буська міська рада Золочівського району Львівської області явку свого повноважного представника суду не забезпечив, направивши суду заяву, в якій просить розглядати справу у відсутності представника, заперечень щодо позову не мають, тобто визнають позов.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.03.2013 року, виданим Гумниською сільською радою Буського району Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02.11.2021 року, виданим Буським відділом реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), підтверджується, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 04.08.1968 року, виданим Гумниською сільською радою Буського району Львівської області, підтверджується, що батьками позивачки ОСОБА_4 є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 30.04.1988 року, виданим Буським райвідділом ЗАГС Львівської області, підтверджується, що дошлюбне прізвище позивачки ОСОБА_1 є « ОСОБА_5 ».

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на: житловий будинок із приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2210 га з кадастровим номером: 4620681500:05:002:0024, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Гумниська Золочівського району Львівської області.

Відповідно до довідки від 07.04.2025 року № 215, виданої Гумниським старостинським округом Буської міської ради, підтверджується належність спадкового житлового будинку батьку ОСОБА_2 .

Згідно Технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого ФОП ОСОБА_6 від 17.07.2024 року вбачається, що житловий будинок 1950 року побудови, загальною площею 75,3 кв.м. придатний для проживання, відповідає технічним нормам побудови.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯК №880885 від 27.10.2010, виданим Управлінням Держгеокадастру у Буському районі Львівської області року, підтверджується право власності на земельну ділянку площею 0,2210 га з кадастровим номером: 4620681500:05:002:0024, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Гумниська Золочівського району Львівської області.

Згідно копії спадкової справи №68/13, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується, що відповідно до заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 від 16 серпня 2013 року позивачка прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , відповідно до ст. 1269 ЦК України.

Крім того, рідний брат позивачки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , а тому позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті батька ОСОБА_2 .

Крім того судом встановлено, що після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на неприватизовану земельну ділянку загальною площею 0,60 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Гумниської сільської ради).

Належність земельної ділянки ОСОБА_3 підтверджується Архівним витягом від 23.05.2025 року № Д/2-362, виданим Золочівською РДА на підставі рішення Гумниської сільської ради народних депутатів Буського району Львівської області від 22.04.1996 року про приватизацію земельних ділянок жителів Гумнської сільської ради, яким вирішено передати безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до довідки від 03.07.2025 року № 282, виданої виконавчим комітетом Буської міської ради, підтверджується, що ОСОБА_3 до дня смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Оскільки позивачка ОСОБА_1 зареєстрована з 13.08.2003 року в АДРЕСА_1 , згідно паспортних данних про місце проживання, а спадкодавець ОСОБА_3 , згідно довідки від 03.07.2025 №282, була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , отже позивачка прийняла спадщину згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України після смерті матері ОСОБА_3 .

Оскільки позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом і прийняла спадщину, а тому вважається, що позивачка набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцям, на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України. До складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України земельні частки (паї) можуть бути передані у спадщину.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом "а" частини третьої статті 152 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на наведені норми закону, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17 від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

З урахуванням встановлених обставин, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_9 в порядку спадкування за заповітом права на завершення приватизації спірною земельної ділянки.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 692/769/21 (провадження № 61-6245св22).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), тобто права та обов`язки власника (спадкодавця) переходять до позивача (спадкоємця), а тому за позивачкою слід визнати право власності на спадкове майно (житловий будинок та земельну ділянку), за законом, яке належало померлому батькові ОСОБА_2 на праві приватної власності, а також за позивачкою слід визнати право на завершення приватизації та реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, яку за життя розпочала матір ОСОБА_3 , проте не встигла завершити у зав`язку зі смертю.

Окрім того, оскільки визнання цього позову відповідачем по справі, не суперечить закону, і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд, в силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відтак, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-80, 89, 200, 206, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2210 га з кадастровим номером:4620681500:05:002:0024, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Гумниська Золочівського району Львівської області, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 0,60 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Гумниської сільської ради), в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: Буська міська рада Золочівського району Львівської області (80500, м. Буськ, площа 900-річчя Буська,1, Львівської області, код ЄДРПОУ 26307575).

Повний текст рішення складено 23.04.2026 року.

Суддя: І. Б. Кос