Рішення № 135939075, 21.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/454/26 2/335/1082/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання Кумер А.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 56 141,46 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач будучи власником своєчасно у повному обсязі не сплачувала надані їй за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, у зв`язку з чим за період з 01.11.20218 по 30.11.2025 у неї утворилась заборгованість у розмірі 59 779,52 грн., що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.02.2026 року позовну заяву Концерну «МТМ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.

23.02.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого посилаючись на те, що квартирі відсутній індивідуальний лічильник теплової енергії, нарахування здійснювалось за загально-будинковими показниками/нормативами без врахування фактичного споживання теплової енергії у моїй квартирі. Також зазначає, що позивачем не надано розрахунку, який би підтверджував правильність визначення обсягу спожитої теплової енергії. Повідомляє, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, має низький дохід, статус ВПО та здійснює догляд за чоловіком ОСОБА_3 , який має інвалідність за послуги сплачувала періодично. У разі часткового задоволення позову просить суд врахувати її майновий стан та відповідно до ст.233 ЦПК України надати розстрочку на виконання рішення суду. Крім того просить застосувати строк позовної давності до частини вимог, якщо позивач заявляє заборгованість за більш ранній період.

02.03.2026 року від представника позивача, через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, відповідно до яких житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 обладнано комерційними приладами обліку теплової енергії, нарахування проводились згідно показників комерційних приладів шляхом розподілу пропорційно площі споживачів. Відповідно до п. 12 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі. Позивач надає детальний розрахунок нарахувань за послугу централізованого опалення, постачання теплової енергії та за послугу з гарячого водопостачання за період з листопада 2018р. по листопад 2025. Згідно частини першої статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. З тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто, коли боржник виражає свою згоду чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта . Оплати здійснені відповідачем переривають строки позовної давності та розпочинають перебіг спочатку. З урахуванням вищезазначеного, вважає про наявність факту переривання строку позовної давності по всьому періоду заборгованості, внаслідок чого стягненню з Відповідача підлягає заборгованість за весь заявлений Позивачем період та у заявленому розмірі.

Під час судового засідання 16.04.2026 року представник позивача Циганова О.С. підтримала позовні вимоги в повному обсязі просила задовольнити.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 визнала позовні вимоги в повному обсязі, з огляду на її скрутне матеріальне становище, просить розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців, оскільки стягнення заборгованості єдиним платежем є непомірним для неї. Крім того, при винесенні рішення, просить застосувати наслідки визнання позовних вимог та стягнути з неї 50% судового збору.

У судовому засіданні 16.04.2026 судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, в судовому засіданні оголошено перерву до 21.04.2026.

В судове засідання 21.04.2026 сторони не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд доходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що відповідно до інформації сформованою за допомогою додатку «Реєстру нерухомості» Витяг №5005608236786 від 11.12.2026 року, відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить кв. АДРЕСА_3

Згідно з довідкою Концерну «Міські теплові мережі» за період з 01.11.2018 року по 30.04.2025 року відповідач має заборгованість по оплаті за послуги з постачання теплової енергії, надані позивачем за адресою: АДРЕСА_1 загальним розміром 59 779,52 гривень. Розмір заборгованості підтверджується наданим Позивачем розрахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідачам надавався строк на надання до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, але відзив до суду не надходив. Відповідачі не спростувала наданий Концерном «МТМ» розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст.12,13 ЦПК України.

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд визнає його правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку.

Заперечень з боку споживача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води на адресу Концерну в установленому порядку не надходило.

З огляду на те, що на час розгляду справи судом сума заборгованості за послуги відповідачем не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачами було здійснено заходи по повному погашенню заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Щодо застосування строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності дост.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до боржника, після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із приписами ст.ст.260,261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Дія карантину, встановленого зазначеною Постановою, неодноразово продовжувалась. Востаннє дію карантину було продовжено до 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2023 № 383.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IXрозділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362,559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначений закон набрав чинності 17.03.2022.

Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно із постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2»в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року, який діяв до 30.06.2023, а тому позовна давність на території України подовжується на строк дії карантину.

Отже, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач Концерн «МТМ» має право на стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, обов`язок сплати якої настав з 12.03.2017 року.

Крім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (Розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023).

Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року на час звернення до суду із позовом діяло положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Враховуючи, що відповідачем були здійснені часткові оплати суми боргу, у зв`язку з чим було переривання перебігу позовної давності, а також, що частина період у припадає на час дії карантину, тому ця заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Розмір заборгованості на загальну суму 59 779,52 гривень визнаний відповідачем та, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що сума заборгованості відповідачем не оспорюється її наявність та розмір не вимагає доказування.

Відповідно до роз`яснень п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне прийняти визнання відповідачем позову про стягнення з них суми заборгованості у розмірі 59 779,52 гривень, оскільки таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи, що доводи позивача знайшли своє підтвердження, а також приймаючи до уваги визнання відповідачами позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Вирішуючи заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Представником відповідачів у заяві про розстрочення виконання рішення суду наведено достатньо доводів в обґрунтування скрутного матеріального становища відповідачів та підтверджено неможливість своєчасного виконання ними рішення суду, шляхом сплати суми заборгованості єдиним платежем у повному розмірі.

Відповідно до положень ст. 435 ЦПК України, зокрема, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Наведені відповідачем обставини, на переконання суду, ускладнюють виконання останніми рішення суду в частині сплати заборгованості у розмірі 59 779,52 гривень одним платежем та обґрунтовують вимоги заяви, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розстрочити відповідачам виконання рішення суду в цій частині строком на дванадцять місяців, шляхом сплати її розміру рівними частинами у сумі 4 981,62 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили, про що зазначити у його резолютивній частині, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на вищевказані положення Закону, суд доходить до висновку, що позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 1 331,20 грн. (2 662,40 Х 50 %), а інші 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1 331,20 грн. підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.11.2018 по 30.11.2025, у розмірі 59 779 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн. 52 коп.

Розстрочити відповідачу ОСОБА_1 виконання рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 21 квітня 2026 року про стягнення ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.11.2018 по 30.11.2025, у розмірі 59 779 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн. 52 коп., на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати розміру заборгованості рівними частинами у сумі 4 981 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят один) грн. 62 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять один) грн 20 коп.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять один) грн 20 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкція № 412 від 13.01.2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлено 22.04.2026 року.

Суддя В.К. Сиротенко