Ухвала суду № 135938202, 16.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5387/26

№ 1-кс/755/1656/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Шостка, Сумської обл., громадянину України, українцю, офіційно не працюючому, із середньо-спеціальною освітою, зі слів перебуваючому у цивільному шлюбі, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000869 від 14.04.2026 року, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 .

Клопотання погоджене з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 .

Клопотання мотивоване тим, що в провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202610004000869 від 14.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022 року, який діє до теперішнього часу.

Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , у невстановлені досудовим розслідуванням спосіб, місці, дату та час, але не пізніше 07.04.2026 року, вступив у злочинну змову разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, спрямовану на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, під приводом легалізації та «відмивання» грошових коштів. З цією метою, невстановлені досудовим розслідуванням особи розробили злочинний план, відповідно до якого, за допомогою телефонних дзвінків невстановлені досудовим розслідуванням особи здійснювали пошук осіб літнього віку, в яких наявні грошові кошти, рухоме та нерухоме майно та які на їх думку здатні піддатися психологічному тиску та обману, з метою отримання від таких осіб грошових коштів. Крім того, невстановлені досудовим розслідуванням особи, з тією ж метою, здійснювали пошук особи, яка нехтуючи моральними засадами суспільства в частині поваги до людської гідності та літнього віку потерпілих осіб, а також, незважаючи на військову агресію Російської Федерації та діючий воєнний стан на території України, могла б виконувати протиправні дії за їхніми вказівками, з метою особистого незаконно матеріального збагачення за рахунок чужого майна.

Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час, спосіб та місці, невстановлені досудовим розслідуванням особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого незаконно матеріального збагачення, відповідно до заздалегідь розробленого плану, до своєї протиправної діяльності залучили ОСОБА_5 у ролі виконавця, який, відповідно до відведеної йому злочинної ролі, повинен забирати грошові кошти у потерпілих осіб та в подальшому, перераховувати їх на відповідні банківські рахунки та електронні гаманці, за що повинен отримати грошову обіцяну винагороду.

Інші співучасники в ході підготовки до вчинення злочинів попередньо реєстрували в месенджері «Вайбер» профілі на вигадані імена, використовуючи різні номери мобільних телефонів, при цьому, додаючи на аватар в месенджері «Вайбер» герби різних силових структур, а саме СБУ, НПУ, НАБУ та інших для справлення враження на потерпілих осіб, а також, вчинення на них певного психологічного тиску.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, невстановлена досудовим розслідуванням особа, відповідно до відведеної їй злочинної ролі, 01.04.2025 року, приблизно о 10 годині 48 хвилин, використовуючи месенджер «Вайбер» та профіль з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , зателефонувала до потерпілої ОСОБА_8 на її номер телефону мобільного оператора «Київстар» за номером НОМЕР_2 та чоловічим голосом представившись працівником Служби безпеки України, повідомила останній, що її нібито, було викрито у співпраці з державно-агресором. Надалі, 07.04.2026 року, о 16 годині 10 хвилин, на зазначений номер мобільного телефону потерпілої ОСОБА_8 із номеру НОМЕР_3 зателефонувала невстановлена особа, яка представилась співробітником Національної поліції України на прізвище « ОСОБА_9 », та з метою справлення психологічного впливу, повідомила потерпілій ОСОБА_8 , що на даний час, її підозрюють у державній зраді через співпрацю з РФ, як одного з співучасників злочину. Цього самого дня на мобільний номер потерпілої у месенджері «Вайбер» почали телефонували інші особи чоловічої та жіночої статі, які представлялись останній діючими співробітниками СБУ на прізвище ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та, використовуючи методи залякування, почали здійснювати психологічний тиск, під приводом використання потерпілою ОСОБА_8 грошових коштів, що пов`язані з країною - агресором та співпрацю з останніми. Одночасно з цим, останній повідомили, що з метою збереження власних грошових коштів, потерпіла ОСОБА_8 повинна передати грошові кошти, нібито, працівникам СБ України, з метою їх подальшого «декларування».

У подальшому, невстановлені досудовим розслідуванням особи, відповідно до відведеної їм злочинної ролі, використовуючи різні голоси, у тому числі, і чоловічі, і жіночі, а також, використовуючи різні номери мобільних телефонів, здійснюючи психологічний тиск на потерпілу ОСОБА_8 , повідомили, що остання має перейти на сеанс відеозв`язку, в ході якого, продемонструвати на камеру наявні у неї грошові кошти, після чого, передати їх для перевірки. Для посилення враження на потерпілу ОСОБА_8 , останні в месенджері «Вайбер» надіслали потерпілій ОСОБА_8 фото документу, який мав назву «Повістка» та містив зображення символіки Служби безпеки України, зображення печатки Служби безпеки України та підпис «заступника начальника - начальника слідчого відділу полковника СБУ ОСОБА_12 », зі змісту якого вбачалось, що остання є підозрюваною «у справі за ч. 2 ст. 111 КК України».

Так, 07.04.2026 року, невстановлені досудовим розслідуванням особи, відповідно до відведеної їм злочинної ролі, в черговий раз, розмовляючи з потерпілою ОСОБА_8 , використовуючи психологічний тиск, шляхом обману запевнили потерпілу ОСОБА_8 , що, перевіривши передані нею грошові кошти, повернуть їх назад та домовились з потерпілою про передачу грошових коштів, нібито, працівнику СБ України, який повинен зустрітись з нею та, використавши кодове слово-пароль « НОМЕР_4 », для підтвердження, що він є саме працівником СБ України та забрати у неї грошові кошти.

З цією метою, невстановлені досудовим розслідуванням особи, відповідно до відведеної їм злочинної ролі, в ході телефонної розмови, 07.04.2025 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , повідомили потерпілій ОСОБА_8 , що їй необхідно прибути до місця передачі грошових коштів, тобто, прибути до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 39-з, для зустрічі з нібито працівником СБ України та передати останньому грошові кошти.

У свою чергу, діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи протиправність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого незаконно матеріального збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_5 , відповідно до відведеної йому злочинної ролі виконавця, видаючи себе за співробітника СБ України, 07.04.2026 року, приблизно о 19 годині 19 хвилин, прибув за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 39-з, де зустрівшись із потерпілою ОСОБА_8 , повідомив останній кодове слово-пароль, а саме: «12475» (яке йому попередньо зазначили інші співучасники) та отримав від неї грошові кошти в сумі 128 850 доларів США (що в перерахунку, відповідно до курсу НБУ 43, 58 гривень за 1 долар США станом на 07.04.2026 становить 5 615 283 гривень).

Після чого, ОСОБА_5 , діючи відповідно до відведеної йому злочинної ролі, утримуючи при собі здобуті шахрайським шляхом грошові кошти в сумі 128850 доларів США (що в перерахунку, відповідно до курсу НБУ 43, 58 гривень за 1 долар США станом на 07.04.2026 становить 5 615 283 гривень), що належать потерпілій ОСОБА_8 , усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків та не бажаючи бути викритим, з метою уникнення відповідальності, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись грошовими коштами, відповідно до розробленого злочинного плану, який був доведений йому до відома іншими співучасниками, а саме, цього самого дня переказав грошові кошти на надані йому реквізити електронного гаманця, які на даний час не встановлені.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисних дій, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 190 КК України.

14 квітня 2026 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

14 квітня 2026 року в порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення; протоколом допиту потерпілого; протоколом затримання ОСОБА_5 ; протоколами допитів свідків; протоколами пред`явлення для впізнання особи за фотознімками; протоколами перегляду цифрових записів; речовими доказами та іншими матеріалами в їх сукупності.

Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілих, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

На даний час, існують ризики, передбачені ч. ч. 1, 3-5 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі та будучи обізнаним із санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років; може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки обізнаний про місця здійснення ними їх трудової діяльності, з метою схилити їх до дачі неправдивих показань у судовому засіданні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, не з`являтися за викликами до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки притягувався до кримінальної відповідальності за злочин проти власності.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, наразі, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності.

Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 (всі перелічені та обґрунтовані вище ризики) та ст. 178 КПК України, такі як: п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України - провина підозрюваного у вчиненні злочину доводиться вагомими доказами (перелічені вище); п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років позбавлення волі; п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України - вік та стан здоров`я підозрюваного (не є неповнолітнім чи особою похилого віку, стан здоров`я дозволяє перебувати в умовах слідчого ізолятору); п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України - соціальні зв`язки, не одружений, офіційно не працевлаштований; п. 7 ч. ст. 178 КПК України - майновий стан; п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України; п. 12 ч.1 ст. 178 КПК України - ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема, ризик летальності, що його створює підозрюваний.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам і застосування більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваної особи.

Все вищезазначене дає достатні підстави вважати, що підозрювана особа при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, у подальшому, може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, тяжкість покарання є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду при обранні запобіжного заходу.

Тому, враховуючи перелічені ризики, саме такий запобіжний захід, що пов`язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, прохала задовольнити з підстав, викладених у ньому, зазначивши, що на даний час, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може продовжити незаконну діяльність, не одружений, офіційно не працевлаштований, тому, більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку останнього. Зокрема, у разі визначення розміру застави, то визначити його у межах нанесеної шкоди, а саме - 1 680 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечувала, зазначивши, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, неофіційно працює, має цивільну дружину, тому, прохала застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника, зазначивши, що в повідомленні про підозру зазначено про те, що він перебував у змові з особами, однак, це не відповідає дійсності, під час проведення обшуку він сам відчинив двері квартири та надав свої мобільні телефони, виконував функції лише кур`єра, тобто, у даній ситуації його використали, тому, прохав застосувати йому запобіжний заходу у вигляді домашнього арешту за місцем орендованої його цивільною дружиною квартири у м. Бровари.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України, будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Судом було встановлено, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000869 від 14.04.2026 року, за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

16 квітня 2026 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , яке погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.

14 квітня 2026 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

14 квітня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, наявними доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.04.2026 року; протоколом огляду місця події від 13.04.2026 року; рапортами працівників поліції від 13.04.2026 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.04.2026 року; протоколом обшуку від 14.04.2026 року; протоколами допиту потерпілої та свідків від 14.04.2026 року; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2026 року; постановами про визнання речовим доказом від 14.04.2026 року; протоколом огляду речей від 14.04.2026 року; протоколом огляду від 14.04.2026 року та повідомленням про підозру від 14.04.2026 року.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, репутацію підозрюваного, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Слідчий суддя, також враховує, що, за злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, останній офіційно не працевлаштований.

Вказані вище обставини, а також суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків та продовження протиправної діяльності.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому, клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Щодо визначення розміру застави, то слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

За таких умов, слідчий суддя вважає, що розмір застави, визначений підозрюваному ОСОБА_5 , повинен у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов`язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від порушення встановлених процесуальними нормами та\або покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас, слідчий суддя також враховує, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК.

Крім того, при визначенні розміру застави, слідчий суддя бере до уваги обставини, наведені у ст. 178 КПК України.

Зважаючи на тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 , обставини кримінального правопорушення, індивідуальні особливості підозрюваного та його імовірну роль у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що розмір застави, який належить визначити останньому, має бути більшим за розмір, встановлений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК.

Слідчий суддя, з урахуванням досліджених даних матеріалів, вважає, що запропонований прокурором розмір застави, а саме 1 680 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є невиправданим за наявних обставин, а тому не може бути застосований. Водночас, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, слідчий суддя дійшов висновку, що заставу слід встановити в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У разі внесення застави, необхідно покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 12 червня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 3 328 000 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання та/або роботи; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: