Рішення № 135934971, 21.04.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

21.04.2026

ЄУН 389/4473/25

провадження №2/389/1528/25

Р І Ш Е Н Н Я

заочне

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді - Українського В.В., за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області, як органу опіки і піклування, до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо її дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; передати дітей органу опіки і піклування виконавчого комітету Знам`янської міської ради до вирішення питання подальшого влаштування/перебування; стягнути аліменти на утриманні дітей на користь закладу або особи, де будуть утримуватись діти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним. За інформацією, наданою КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» та ОСОБА_7 , службі у справах дітей стало відомо, що ОСОБА_1 тривалий час не забирає своїх дітей з навчального закладу, в порушення договору про надання послуг проживання та утриманні учнів в закладі інституційного догляду (цілодобовому перебуванні). Відомості про батька дітей записано за вказівкою матері, в порядку ч.1 ст.135 СК України. Діти не виявляють бажання проживати з матір`ю, оскільки остання зловживає алкогольними напоями та виявляє агресивну поведінку, в школі діти почуваються безпечно і спокійніше, хочуть залишитись у навчальному закладі. ОСОБА_1 схильна до алкогольної залежності, залишення дітей без нагляду, виховний потенціал, як матері, оцінюється як низький. Остання систематично не виконує заходів, призначених індивідуальним планом соціального супроводу, неодноразово перебувала у стані алкогольного сп`яніння, від проходження консультації лікаря нарколога і лікування відмовляється, медичний огляд не пройшла, порушила правила перебування на обліку в центрі зайнятості, соціальні допомоги не отримує, житлово-побутові умови для дітей не покращені, рекомендації спеціалістів не виконує. ОСОБА_8 не має стабільного джерела доходу, що ускладнює забезпечення належних умов для утриманні дітей. В листопаді 2025 року відділом поліції було встановлено, що остання перебуває у м.Львів, ймовірна дата повернення невідома. Матеріальної допомоги на утриманні дітей ОСОБА_1 не надає, не турбується про стан їх здоров`я, участі у вихованні не приймає, відтак ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. За викликами до служби у справах дітей не з`являється, профілактично-роз`яснювальна робота щодо покращення житлово-побутових умов та належного виконання батьківських обов`язків виявилась неефективною.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити, справу розглядати за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомлені, відзив не подано, як і не надано заяви про розгляд справи без її участі, у в зв`язку з чим, на підставі ухвали суду, розгляд цивільної справи проводився заочно.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши докази та інші матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтв про народження НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження гідно з ч.1 ст.135 СК України, матір`ю дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька записано в порядку ч.1 ст.135 СК України.

Довідки і характеристика з місця проживання №80 від 19.09.2025, свідчать про те, що ОСОБА_1 , без реєстрації, проживає по АДРЕСА_1 з 5 дітьми, скарги від сусідів відсутні.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 06.08.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , у одноповерховому будинку 2 кімнати, зручності у дворі, опалення пічне, наявні спальні місця, одяг для дітей, продукти харчування, надано рекомендації щодо продовження упорядкування будинку та стану утриманні дітей.

За повідомленням міського центру соціальних служб виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №01-03/130 від 22.09.2025; сім`я ОСОБА_1 та 5 її дітей, з 21.07.2025, перебуває під соціальним супроводом, як сім`я, що опинилася у складних життєвих обставинах. При цьому ОСОБА_8 рекомендації плану соціального супроводу не виконала, за медичною допомогою з приводу зловживання алкоголем не звернулась, не має стабільного джерела доходу, займається жебрацтвом, їй відмовлено у призначенні державних допомог як одинокій матері та малозабезпеченій сім`ї у зв`язку з недотриманням умов перебування на обліку в Центрі зайнятості, житлово-побутові умови утримання дітей не покращені, з рекомендаціями спеціалістів погоджується, але не виконує.

На підставі звернення начальника служби у справах дітей №179 від 03.10.2025, ВП №1 (м.Знам`янка) КРУП ГУНП в Кіровоградській області №17571/111125 від 06.11.2025 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у м.Львові, дата повернення невідома.

За клопотанням служби у справах дітей №164 від 19.09.2025 неповнолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку із небажанням ОСОБА_1 виконувати належним чином батьківські обов`язки, тимчасово влаштовані на цілодобове перебування до КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради».

За повідомленням КЗ «Новопразька спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» №558 від 09.10.2025, за результатами спілкування з практичним психологом школи, неповнолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , не виявляють бажання проживати з матір`ю, оскільки остання зловживає алкоголем та агресивна, в школі почуваються безпечно і спокійно, виявили бажання залишитись у навчальному закладі.

Відповідно до висновку, затвердженого вирішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради від 19.11.2025 №309, виконавчий комітет Знам`янської міської ради, як орган опіки та піклування, діючи в інтересах та на захист прав і свобод дітей, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно всіх її дітей.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст.3, 9 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» наголошується, що взаємне задоволення від спільного перебування батьків і дітей є фундаментальним елементом сімейного життя, а тому втручання до нього має відбуватися у вузьких рамках, визначених статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що, незважаючи на певний вільний розсуд держави в справі відібрання дітей під державну опіку, відбирання дітей від батьків означає відрізання дітей від свого коріння, що може бути виправданим лише у виняткових випадках. У той же час, як вбачається зі змісту рішень Європейського суду з прав людини «Z та інші проти Сполученого Королівства» від 10 травня 2001 року та «A. проти Сполученого Королівства» від 23 вересня 1998 року, в контексті вимог статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод держава повинна приділяти особливу увагу захисту дітей від поганого поводження з боку інших осіб, у тому числі шляхом здійснення своєчасних превентивних заходів.

Беручи до уваги стандарти Європейського суду з прав людини інтереси малолітньої дитини превалюють над потребами збереження сім`ї.

Позбавлення батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також санкція за протиправну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення від виконання батьківських обов`язків передбачає систематичне невиконання обов`язку турбуватись про дітей, в чому воно б не виражалось (не годувати, не забезпечувати необхідним одягом, медичною допомогою, словом не робиться нічого для задоволення життєво важливих потреб дитини).

У п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав /тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують, та інше/, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умов поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності батьків. Разом з тим, враховуючи те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки по піклуванню за здоров`ям своїх дітей, про їх фізичний, духовний та моральний розвиток не турбуються, не забезпечують необхідне харчування, медичний огляд, тобто ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, як це передбачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно зі ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, при цьому даний обов`язок є особистим, індивідуальним обов`язком як матері, так і батька.

В силу статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенція ООН про права дитини (прийнята й відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, набула чинності для України з 27 вересня 1991 року), визначає пріоритет у суспільстві інтересів дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 6 Конвенції містить принцип щодо необхідності забезпечення у максимально можливій мірі виживання та здорового розвитку дитини.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частина 2 статті 182 сімейного Кодексу України передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, згідно частини 2 статті 183 сімейного Кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 263, 265, 273, 280-288, 353 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо її дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь закладу або особи, де будуть утримуватись діти, в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше встановленого законом мінімуму для дитини відповідного віку на кожного до досягнення повноліття найстаршою дитиною, розпочавши стягнення з 01.12.2025.

Рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, до повноліття молодшої дитини.

Передати дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області для вирішення питання подальшого влаштування/перебування дітей.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - виконавчий комітет Знам`янської міської ради Кіровоградської області, місце знаходження: вул.М.Грушевського,19, м.Знам`янка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27400, Україна, код ЄДРПОУ 04055191.

Відповідач - ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя В.В. Український