Рішення № 135932951, 22.04.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11214/25

2/212/4106/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря - Кучеренко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

25.09.2025 року АТ «А-БАНК» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитом у розмірі 17609,33 грн., також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.04.2019 відповідач приєднався до умов та правил надання банківських послуг А-Банку та отримав кредитний ліміт на його банківський рахунок, отримав платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором відповідач не виконав умови договору, в зв`язку з чим станом на 25.09.2025 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 17609,33 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 12611,24 грн., 4998,09 грн. заборгованість по відсоткам.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 03.10.2025 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 13.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 28.11.2025, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.11.2025 розгляд справи було відкладено на 22.12.2025.

22.12.2025 ухвалою суду призначено заочний розгляд даної цивільної справи та ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог.

21.01.2026 від представника відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення. В якій зазначено, що ОСОБА_1 не отримував повістки та повідомлень про судові засідання, оскільки з 30.10.2018 по19.12.2018, з 21.12.2018 проходить військову службу у ВЧ. Крім того, зазначає що проценти по кредиту не були узгоджені згідно наданих банком доказів, а крім того оскільки відповідач перебуває на службі він згідно ЗУ «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою суду від 30.01.2026 заяву про перегляд заочного рішення призначено до розгляду на 11.02.2026.

11.02.2026 справу було знято з розгляду на 19.03.2026.

Ухвалою суду від 19.03.2026 скасовано заочне рішення, призначено розгляд справи на 22.04.2026.

21.04.2026 від представника відповідача надійшли письмові пояснення, де також зазначено, що оскільки із наданого позивачем розрахунку заборгованості, Відповідач сплатив 131 970,21 гривень як суму погашення за кредитним договором. При цьому, встановлений Банком кредитний ліміт за картковим рахунком становив до 50 000 грн. Отже, загальна сума грошових коштів, фактично сплачених Відповідачем, більш ніж у два з половиною рази перевищує максимальний розмір наданого кредиту. За відсутності належних доказів погодження сторонами умов щодо нарахування процентів, комісій та інших платежів, а також порядку їх обчислення, такі значні переплати свідчать про те, що Банк зараховував платежі Відповідача переважно у рахунок сплати непогоджених відсотків та інших платежів, штучно зменшуючи суму погашення основного боргу. Разом з тим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість такого розподілу платежів, їх відповідність умовам договору, а також законність нарахування відповідних сум. За таких обставин, з урахуванням значного перевищення суми фактично сплачених коштів над розміром кредитного ліміту, існують обґрунтовані підстави вважати, що зобов`язання за тілом кредиту виконано Відповідачем у повному обсязі. Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у Відповідача будь-якої заборгованості, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справи у його відсутність.

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що 17.04.2019 року відповідач надав Банку заяву про надання кредиту, підписав паспорт споживчого кредиту кредитна картка, та отримала кредит у вигляді у вигляді кредитного ліміту до 50000 грн. (а.с. 10,11,28-36).

Також позивачем надано виписку про рух коштів по кредиту, яка містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача (поповнення рахунку готівкою у терміналі самообслуговування, зняття готівки у банкоматі, придбання товарів у магазинах тощо) за період з за період 09.10.2023-01.09.2025 (а.с. 12-24). Також надано довідку за лімітами відповідача та довідку за картами (а.с. 25)

Відповідач взяті на себе зобов`язання, передбачені в договорі по поверненню кредиту, сплаті відсотків не виконав і має заборгованість перед АТ «А-Банк» по кредитному договору. Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 17.04.2019 укладеного між АТ«А-Банком» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 25.09.2025 визначено, що заборгованість за тілом кредиту становить 17609,33 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 12611,24 грн., 4998,09 грн. заборгованість по відсоткам (а.с.7-9).

Згідно копії військового квитка ОСОБА_1 , останній 21.03.2019 підписав контракт на службу з ВЧ НОМЕР_1 (а.с.89-91). Відповідно довідки ДПС України від 31.10.2025, ОСОБА_1 з 29.03.2025 проходить службу у ВЧ НОМЕР_2 (а.с.88).

Оцінка суду.

За змістом статей 626, 628ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що надані АТ «Акцент-Банк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач, відповідно до наданого позивачем розрахунку, користувалась кредитними коштами, наданими йому АТ «Акцент-Банк», у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, який не спростовано відповідачем, станом на 25.09.2025 року, відповідач, має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12611,24 грн.

Щодо нарахування відсотків за користування кредиту, слід зазначити наступне.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмірвизначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним документом, на якому наявний підпис відповідача ОСОБА_1 є Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банк від 17.04.2019 року.

При цьому, в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, підписаній ОСОБА_1 , відсутні умови щодо погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, відсотки за користування кредитними коштами.

Банк, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.04.2019 року, посилався на витяг з Тарифів користування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна GOLD» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які викладені на офіційному банківському сайті www.a-bank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів користування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна GOLD» та з Умов та Правил надання банківських послуг, які викладені на офіційному банківському сайті www.a-bank.ua, саме у вказаній редакції, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Наданий позивачем Витяг з Тарифів користування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна GOLD» є неналежним доказом, оскільки не містить жодної інформації щодо предмета доказування у даній справі, зокрема, щодо типу кредитної картки, наданої позичальнику у межах підписаної ним Заяви, а містить лише виклад умов використання всіх кредитних карт, які випускаються та обслуговуються АТ «А-Банк», що не має правового значення для вирішення даного спору.

Надані ж позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у А-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які викладені на офіційному банківському сайті www.a-bank.ua розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також, слід зазначити, що ОСОБА_1 з 21.03.2019 підписав контракт на службу з ВЧ НОМЕР_1 і по цей час перебуває на військовій службі.

Відповідно до п. п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п. п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.

Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Таким чином, ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, не повинні були нараховуватися проценти за кредитними договорами, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, позов слід задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 12611,24 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 12611,24 грн.

Що стосується письмових пояснень представника відповідача, що відповідач сплатив 131 970,21 гривень як суму погашення за кредитним договором, при цьому, встановлений Банком кредитний ліміт за картковим рахунком становив до 50 000 грн., то тут слід заначити наступне.

Так, представник відповідача зазначає про те, що ОСОБА_1 нібито сплачено 131 970,21 грн. у рахунок погашення кредитної заборгованості, суд зазначає, що такі твердження нічим не підкріплені, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, представником відповідача не подано до суду детального контррозрахунку заборгованості, який би містив обґрунтовані відомості про здійснені платежі, їх дати, розмір, призначення та порядок зарахування.

Посилання на загальну суму у розмірі 131 970,21 грн. є необґрунтованим, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити джерело формування цієї суми, період її обчислення та співвіднести її з конкретними операціями за кредитним договором. Також відсутні докази, які б свідчили про недостовірність або неправильність розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не був позбавлений процесуальної можливості довести свої заперечення, у тому числі шляхом подання клопотання про призначення судової економічної експертизи з метою перевірки правильності розрахунку заборгованості та порядку зарахування платежів. Однак відповідне клопотання відповідачем або його представником подано не було.

З огляду на принцип змагальності сторін та обов`язок кожної сторони доводити обставини, на які вона посилається, відсутність належних доказів і контррозрахунку, а також нереалізація відповідачем процесуальних прав, виключають можливість врахування зазначених доводів, у зв`язку з чим вони не приймаються судом до уваги.

При здійсненні розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог ( 71,6 % від заявленої ціни позову 17609,33 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1734,44 грн (71,6 % від 2422,40 грн).

На підставі ст. ст. 526, 527,530 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 12611,24 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 12611,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмір 1734,44 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження за адресою: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, рахунок НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ