Ухвала суду № 135932634, 23.04.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/4674/26

Провадження № 1-кс/932/2044/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , ознайомившись із заявою ОСОБА_2 , в порядку ст.206 КПК України, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 ОСОБА_2 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра із заявою, в порядку ст.206 КПК України, якою просить зобов`язати працівників ТЦК та СП, що насильно утримують ОСОБА_3 в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , доставити його в приміщення Шевченківського районного суду міста Дніпра для з`ясування підстав його злочинного утримання в приміщенні співробітниками ТЦК та СП.

Згідно протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 23.04.2026 заява передана на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .

Ознайомившись із заявою та доданими до нього матеріалами, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

За положеннями статті 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (ч.1). Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи (ч.2). Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи (ч.3).

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_3 , який є цивільним чоловіком заявника ОСОБА_2 , з 22.04.2026 незаконно утримується співробітниками ТЦК та СП, які застосували до нього фізичну силу та насильно доставили його до медичного закладу для проходження ВЛК.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку з вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув`язнення», підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального-процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», установами для тримання осіб, щодо яких, як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Отже, відповідно до ч. 1ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув`язнення», слідчий суддя може зобов`язати орган державної влади чи службову особу додержуватися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в установах попереднього ув`язнення.

Відповідно до п. 18 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Системний аналіз вказаних положень Кримінального процесуального законодавства України вказує на те, що до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю в порядку ст. 206 КПК України за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб лише у випадку, коли особа тримається під вартою в межах територіальної юрисдикції відповідного слідчого судді.

При цьому, здійснюючи повноваження в порядку ст. 206 КПК України, слідчий суддя вправі вирішувати питання щодо наявності підстав утримання особи під вартою під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні, здійснювати нагляд за дотриманням прав та свобод в межах компетенції слідчого судді, та лише у випадках, коли особа поміщена та перебуває саме під вартою, тобто утримується відповідними правоохоронними органами, яким надано право затримувати особу та поміщувати її під варту.

Натомість зі змісту заяви ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв`язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв`язку з розслідуваним ними кримінального правопорушення у межах жодного порушеного кримінального провадження.

Зі змісту заяви ОСОБА_2 не вбачається, що правовідносини щодо перебування ОСОБА_3 у приміщенні ТЦК та СП за адресою АДРЕСА_1 , випливають або опосередковані нормами КПК України, оскільки до заяви не долучено доказів того, що останній незаконно затриманий представниками органу державної влади чи службовими особами в рамках будь-якого кримінального провадження.

Крім цього, із поданої заяви ОСОБА_2 також не вбачається, що відносно ОСОБА_3 здійснюється кримінальне провадження чи останній тримається під вартою в установі попереднього ув`язнення в межах кримінального провадження.

Натомість, як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_2 у даному випадку має місце незгода заявника з діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , що пов`язані з мобілізацією.

В силу приписів Кримінального процесуального закону України, службові (посадові) особи ТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції, а тому ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, отже повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.

На підставі вище викладеного, правомірність вказаних у заяві ОСОБА_2 дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 не є предметом розгляду слідчим суддею в порядку ст. 206 КПК України, оскільки вирішення вказаного питання не передбачене положеннями КПК України.

Слідчий суддя зазначає, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП та утримання його без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, перевірка законності дій яких у такому разі не належать до повноважень слідчого судді та не підлягають розгляду в порядку КПК України.

При цьому, у разі порушення прав чи інтересів заявника, або прав чи інтересів іншої особи, службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними свої повноважень, пов`язаними із мобілізацією, останні вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо неї чи іншої особи протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення, що і було зроблено ОСОБА_2 , шляхом подання відповідної заяви до ДРУП№1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Положеннями Кримінального процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.

Однак, згідно з ч. 6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст.304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Беручи до уваги викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 206, 303-304, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , в порядку ст.206 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання заявником її копії.

Слідчий суддя: ОСОБА_1