Ухвала суду № 135930784, 23.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

23 квітня 2026 року Київ № 320/15668/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання права, визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022), в якому просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 як спадкоємцем за заповітом право на завершення процедури отримання одноразової грошової допомоги, розпочатої спадкодавцем ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії від 25 вересня 2025 року № 93/в, в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ;

- зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянути заяву ОСОБА_2 та призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину у порядку, передбаченому законом, та отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом. 13.08.2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила прийняти рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 та у разі прийняття позитивного рішення призначити одноразову грошову допомогу позивачу як правонаступнику ОСОБА_2 . Згідно з витягом з протоколу засідання комісії МОУ від 25.09.2025 року № 93/в відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . Позивач оскаржує дії та рішення Комісії МОУ, зокрема щодо невизнання її права як правонаступника ОСОБА_2 на завершення процедури отримання одноразової допомоги. Рішення Комісії МОУ спричиняє для позивача настання негативних наслідків у вигляді порушення її прав, свобод та інтересів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/15668/26 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

За змістом норм частин першої та другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши зміст та матеріали позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 320/6292/21.

З позовних вимог позивача вбачається, що позивач просить суд, зокрема, визнати за ОСОБА_1 як спадкоємцем за заповітом право на завершення процедури отримання одноразової грошової допомоги, розпочатої спадкодавцем ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що згідно з абзацом 1 частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі визнання права.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Отже, вимоги позивача у вказаній частині пов`язані з доведенням наявності в останньої права (визнання права) пов`язаного з цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, а тому такі вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Поряд з цим вимоги позовної заяви в іншій частині підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відтак, виходячи з вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем подано позов із порушення правил об`єднання позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

При чому згідно частин 4, 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналогічне правило викладене в частині 6 статті 21 КАС України, згідно якої не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Суд наголошує, що підхід щодо неможливості об`єднання позовних вимоги, що належить розглядати за правилами різної юрисдикції, спрямований головним чином на забезпечення дотримання принципу ефективного захисту порушеного права особи судом встановленим законом.

Так, проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог та предмет спору, суд дійшов висновку, що позивачем об`єднано в одне провадження кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Поряд з цим, суд враховує, що з огляду на характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин є неможливим.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Відповідно частин 6 та 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, з огляду на порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 172, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання права, визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Парненко В.С.