Рішення № 13592953, 01.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 лютого 2011 року справа № 5020-11/259 За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99040, АДРЕСА_1)

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(99018, АДРЕСА_2)

про: стягнення 22290,92 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_3, довіреність № 1391 від 18.02.2010;

відповідач (ФОП ОСОБА_2) - ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Балаклавським РВ УМВС України в м.Севастополі 17.11.1998.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 22290,92 грн., з яких: основна заборгованість 13938,33 грн., збитки від інфляції 1632,00 грн., 3% річних 513,07 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами 6207,52 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обовязки за договором № 2271 від 26.09.2009.

Ухвалою суду від 29.12.2010 порушено провадження по справі № 5020-11/259, справу прийнято до провадження суддею Дмитрієвим В.Є.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 32) позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.09.2009 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір № 2271 (далі Договір) (а.с. 10).

Згідно з пунктом 1.1 Договору продавець зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти даний товар, сплатити його вартість та своєчасно повертати тару відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору вид, асортимент, ціна та загальна вартість товару визначаються у накладних, які є невідємною частиною даного Договору.

Згідно з розділом 7 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року від дати підписання, зазначеної у даному Договорі. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про припинення Договору до спливу строку його дії строк дії Договору продовжується автоматично до кінця поточного календарного року.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 14226,22 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними (а.с. 11-15):

-№ ПСВ-173074 від 22.09.2009 на суму 4980,56 грн.,

-№ ПСВ-177968 від 29.09.2009 на суму 288,30 грн.,

-№ ПСВ-177967 від 29.09.2009 на суму 4919,56 грн.,

-№ ПСВ-181013 від 02.10.2009 на суму 1543,72 грн.,

-№ ПСВ-182755 від 06.10.2009 на суму 2494,08 грн.

За твердженням позивача, зобовязання з постачання товару виконувались ним належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем була здійснена не у повному обсязі, у звязку з чим заборгованість останнього перед позивачем станом на момент подання позову склала 13938,22 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою-другою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 4.1 Договору оплата за придбаний товар, який передається за даним Договором, здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця (із оформленням прибутково-касових документів), або перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 9 Договору, протягом пяти банківських днів з дня отримання товару покупцем.

Докази оплати відповідачем наявної заборгованості у розмірі 13938,33 грн. відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а заявлена сума основної заборгованості у розмірі 13938,33 грн. підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за Договором за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року включно у розмірі 1632,00 грн., 3% річних у розмірі 513,07 грн. та відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення у сумі 6207,52 грн.

Розрахунок збитків від інфляції, здійснений позивачем, на думку суду має певні недоліки, у звязку з наступним. Відповідно до Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Таким чином, оскільки строк оплати за товарно-транспортною накладною №ПСВ-173074 від 22.09.2009 сплинув лише 30.09.2010, нарахування збитків від інфляції за вказаною накладною за вересень 2009 року не є правомірним. Отже, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню у розмірі 1588,96 грн. за наступним розрахунком:

№, дата накладноїПеріод заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

№ ПСВ-173074 від 22.09.2009жовтень 2009 листопад 20104836.561.114551.375387.93

№ ПСВ-177968 від 29.09.2009жовтень 2009 листопад 2010288.301.11432.87321.17

№ ПСВ-177967 від 29.09.2009жовтень 2009 листопад 20104805.561.114547.835353.39

№ ПСВ-181013 від 02.10.2009жовтень 2009 листопад 20101531.721.114174.621706.34

№ ПСВ-182755 від 06.10.2009жовтень 2009 листопад 20102476.081.114282.272758.35

Всього: 1588,96 Стосовно позовних вимог про одночасне стягнення з відповідача 3% річних та відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. За умовами пункту 5.2.2 Договору у випадку затримання платежів за прийнятий товар понад 10 календарних днів, покупець додатково до суми боргу сплачує продавцю процент за невиконані грошові зобовязання у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день користування грошовими коштами продавця.

Таким чином, сторонами у Договорі передбачений інший розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, ніж передбачений статтею 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення додаткових процентів за користування відповідачем грошовими коштами у розмірі 3% річних є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1 % від суми заборгованості суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, у звязку з наступним.

Вказані проценти відповідно до умов пункту 5.2.2 Договору покупець сплачує продавцю лише у випадку затримання платежів за прийнятий товар понад 10 календарних днів. Так, нарахування зазначених процентів за накладною № ПСВ-173074 від 22.09.2009 повинно здійснюватись з 11.10.2009, за накладними № ПСВ-177968 від 29.09.2009, № ПСВ-177967 від 29.09.2009 з 18.10.2009, за накладною № ПСВ-181013 від 02.10.2009 з 21.10.2009, за накладною № ПСВ-182755 від 06.10.2009 з 25.10.2009.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 6088,99 грн. за наступним розрахунком:

№, дата накладноїСума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

№ ПСВ-173074 від 22.09.20094836.5611.10.2009 - 27.12.20104430.1 %2142.60

№ ПСВ-177968 від 29.09.2009288.3018.10.2009 - 27.12.20104360.1 %125.70

№ ПСВ-177967 від 29.09.20094805.5618.10.2009 - 27.12.20104360.1 %2095.22

№ ПСВ-181013 від 02.10.20091531.7221.10.2009 - 27.12.20104330.1 %663.23

№ ПСВ-182755 від 06.10.20092476.0825.10.2009 - 27.12.20104290.1 %1062.24

Всього: 6088,99 Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99018, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 13938,33 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 6088,99 грн., збитки від інфляції у розмірі 1588,96 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 216,16 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 228,86 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 01.02.2010.