Рішення № 13592696, 27.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2011 р. Справа № 7/207-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніфуд», м. Київ,

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена», м. Вишневе, Київська область,

простягнення 1275,95грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Снятинська Н.В. представник за довіреністю б/н від 11.06.2010року;

від відповідача: не зявились.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніфуд»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 19.11.2010року (вх. №5756 від 14.12.2010року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»(далі відповідач) про стягнення 1275,95грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобовязань за договором поставки №3512 від 22.09.2009року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1020,66грн., пеню у розмірі 103,45грн., та 30% штрафу 151,84грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2010року було порушено провадження у справі №7/207-10 та призначено її розгляд на 04.01.2011року.

У звязку з неявкою у судове засідання 04.01.2011року представників відповідача, який відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 27.01.2011року.

У судовому засіданні 27.01.2011року представник позивача подав додаткові пояснення до позову б/н від 27.01.2011року та підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання 27.01.2011року повторно не зявились, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки відповідач суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

22.09.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніфуд»(постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №3512 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязався поставити (передати) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), відповідно до накладних, які є невідємною частиною даного договору, а покупець зобовязався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму на умовах і в порядку, визначених даним договором.

Згідно п. 1.2. договору асортимент та вартість товару, що може бути поставлений згідно цього договору, визначається у специфікації, що має бути підписана обома сторонами і є невідємним додатком до цього договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником покупцю на протязі строку дії цього договору.

У відповідності до п. 3.4. договору остаточне право власності на поставлені товари, а також ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару переходить до покупця з моменту прийняття ним товару, що підтверджується підписанням відповідальною особою покупця накладних (товарної та/чи видатково-прибуткової).

Строки поставки встановлюються сторонами у графіку поставок. Не пізніше 7-денного строку з дати укладання сторонами цього договору, сторони узгоджують в письмовій або усній формі графік поставок партій товару (місяць, декада, доба тощо) на весь строк дії договору. (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.2. договору асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі специфікації та графіку поставок і уточнюється в момент прийняття від покупця замовлення на партію товару або вибірки покупцем товарів на складі постачальника. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість товару в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, яка вказана у видатково-прибутковій накладній на поставку товару, є датою поставки товару постачальником.

З поданих у судовому засіданні 27.01.2011року представником позивача додаткових пояснень господарським судом встановлено, що поставка товару позивачем здійснювалась на підставі отриманого від відповідача замовлення, яке одразу приймалось торговим представником позивача та набиралось на торговому обладнанні без складання відповідної специфікації та графіку поставки.

Сторонами, п. п. 9.1.-9.2. договору, погоджено, що покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 21 календарних днів з дати поставки товару постачальником, враховуючи дату поставки. Оплата здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі або готівкою.

Цей договір, відповідно до п. 13.1., вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє на протязі одного календарного року. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення договору жодна із сторін не повідомляє письмово іншу сторону про бажання розірвати договір, то термін дії договору автоматично подовжується на кожний наступний календарний рік. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

Оскільки жодною із сторін не надано суду доказів звернення з повідомленням про розірвання договору в порядку положень п. 13.1. договору, господарський суд вважає, що договір поставки №3512 від 22.09.2009року був продовжений сторонами і є чинним на момент розгляду спору у господарському суді.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору постачальник (позивач у справі) згідно накладної №27357 від 05.10.2009року передав, а покупець (відповідач у справі), в особі уповноваженого представника ОСОБА_1, прийняв товар на загальну суму 1020,66грн. (з ПДВ).

Повноваження ОСОБА_1 на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача підтверджується наявною в матеріалах справи копією генеральної довіреності №1/3512 від 22.09.2009року, яка засвідчена підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»ОСОБА_2та печаткою відповідача.

Отже, вказані товари, згідно накладної №27357 від 05.10.2009року, були отримані відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених представників як позивача, так і відповідача на накладній, підписи яких посвідченні печатками товариств. Як визначено у вищенаведеній накладній, підставою поставки товару відповідачу є договір №3512 від 22.09.2009року і визначено строк оплати до 26.10.2009року.

Відповідач отримав вищезазначений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості, асортименту чи інших умов поставки.

Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про те, що у відповідача згідно умов договору виник обовязок протягом 21 календарного дня оплатити вартість отриманого товару, тобто до 26.10.2009року (05.10.2009року, дата поставки, +21 календарних дні).

Однак в порушення умов договору, відповідач у визначений строк вартість поставленого товару не оплатив, у звязку з чим позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 09.06.2009року про сплату заборгованості за поставлений товар, яка була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»11.06.2010року та отримана уповноваженим представником відповідача 15.06.2010року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями претензії б/н від 09.06.2009року та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповіді на надіслану претензію відповідач не надав, суму боргу за поставлений згідно накладної №27357 від 05.10.2009року товар не погасив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Господарським судом встановлено, що на момент розгляду справи сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені товари становить 1020,66грн. Жодних заперечень та доказів проведення повної оплати за поставлений товар відповідач, в порядку вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надав.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що у встановлений договором строк, а саме до 26.10.2009року, відповідач вартість поставлених 05.10.2009року товарів не сплатив, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1020,66грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що у випадку, якщо сума, що має бути сплачена по накладній, не надійшла на банківський рахунок постачальника у строк відповідно до п.9.1. договору, постачальник має право призупинити відвантаження товару по іншим замовленням покупця. Вказана санкція застосовується з робочого дня, наступного за останнім днем оплати у відповідності з п. 9.1. договору. Окрім цього покупець зобовязаний оплатити постачальнику пеню на підставі предявленої постачальником відповідної письмової вимоги-претензії. Сума пені обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати. Оплата пені здійснюється на підставі виставленого постачальником розрахунку-вимоги протягом 5 банківських днів з дня отримання вимоги. При цьому оплата пені не звільняє покупця від виконання своїх зобовязань по договору.

На підставі п.10.3. договору позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 103,45грн. за період прострочки з 27.10.2009року по 25.04.2010року на суму боргу 1020,66грн.

Господарський суд зазначає, що у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач повинен був оплатити поставлений згідно видаткової накладної товар до 26.10.2009року, то першим днем порушення зобовязання по оплаті у відповідача є 27.10.2009року (як вірно визначив позивач), і саме з цієї дати підлягають нарахуванню штрафні санкції.

Господарський суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт прострочки відповідачем оплати вартості отриманого товару, одночасно перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, розрахованої за період прострочення з 27.10.2009року по 25.04.2010року на суму заборгованості 1020,66грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, господарський суд зазначає, що поданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем також заявлено до стягнення 30% штрафу за несвоєчасну оплату поставленої продукції на підставі п. 10.4. договору у розмірі 151,84грн. за період прострочки з 27.10.2009року по 25.04.2010року на суму боргу 1020,66грн.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до п. 10.4. договору у випадку прострочення оплати покупцем, крім виплати пені, покупець повинен сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами, виходячи з розрахунку 30% річних з простроченої суми заборгованості.

Проаналізувавши вищезазначену умову договору, господарський суд вважає, що за своєю правовою природою передбачена договором санкція за прострочення оплати вартості товару є відсотками річних, право на стягнення яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не штрафом (як зазначає позивач), враховуючи наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Одночасно, господарський суд зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

При цьому, з аналізу вищенаведених правових норм стає очевидним, що штраф є одним із видів неустойки і застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобовязання понад встановлений сторонами зобовязання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як 3% річних, чи інший розмір процентів є самостійним видом відповідальності за прострочення лише грошового зобовязання, а саме платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, і нараховуються за певний проміжок часу.

Таким чином, беручи до уваги умову договору (п. 10.4.) та наданий позивачем розрахунок 30% річних від простроченої суми за період прострочення 181 календарних днів, господарський суд дійшов до висновку, що позивачем помилково визначено в позовній заяві 30% річних в якості штрафу.

Статтею 6 ЦК України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з ст. ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Вищенаведені правові норми кореспондуються з нормами ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179Господарського кодексу України, відповідно до яких сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Враховуючи те, що сторонами у договорі поставки №3512 від 22.09.2009року (п. 10.4. договору) узгоджено, що у випадку прострочення оплати покупцем, крім виплати пені, покупець повинен сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами, виходячи з розрахунку 30% річних з простроченої суми заборгованості, господарський суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 30% річних, що становить 151,84грн., правомірною та обґрунтованою.

Одночасно, перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних за період прострочення з 27.10.2009року по 25.04.2010року на суму боргу 1020,66грн., господарський суд зазначає, що поданий позивачем розрахунок 30% річних є арифметично вірним.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів сплати повної вартості отриманого товару, поставленого згідно накладної №27357 від 05.10.2009року.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 1275,95грн., з яких 1020,66грн. основний борг, 103,45грн. пеня та 151,84грн. 30% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»(08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Піонерська, 5, код ЄДРПОУ 32498484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфуд»(03680, м. Київ, вул. Радищева, 10/14, код ЄДРПОУ 32765978) 1 020 (одну тисячу двадцять) грн. 66 коп. основного боргу, 103 (сто три) грн. 45 коп. пені, 151 (сто пятдесят одну)грн. 84коп. 30% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяАнтонова В.М.