Ухвала суду № 135924120, 23.04.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"23" квітня 2026 р. Cправа № 902/265/26

Суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В., розглянувши без повідомлення учасників справи, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАЦІЯ М" № б/н від 21.04.2026 про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАЦІЯ М" (вул. Скалецького Р., буд. 15Б, м. Вінниця, 21018)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009)

про стягнення 250 525,21 грн

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/265/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАЦІЯ М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" про стягнення 250 525,21 грн.

Суд відклав розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 30.04.2026, про що 07.04.2026 постановив відповідну ухвалу.

21.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника позивача Бондаря А.І. надійшла заява № б/н від 21.04.2026 (вх. № 01-43/15/26 від 21.04.2026) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на рухоме і нерухоме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС", у межах ціни позову в розмірі 250 525,21 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідач тривалий час порушує свої зобов`язання за договором, зокрема прострочення оплати за видатковими накладними становить від 5 до 12 місяців, попри підписання уповноваженими особами відповідача акта звірки взаєморозрахунків. Крім того, позивач вказує, що в межах досудового врегулювання спору ним було направлено претензію, яка залишена відповідачем без реагування.

Також позивач зазначає, що бенефіціаром, учасником та керівником відповідача є ОСОБА_1 , та за результатами аналітичного дослідження, проведеного із використанням ІТ-платформи "YouControl", встановлено наявність зв`язків відповідача з рядом інших суб`єктів господарювання, у яких зазначена особа також є бенефіціаром, учасником або керівником. На думку позивача, такі обставини свідчать про наявність ризиків виведення активів та створення умов для уникнення виконання грошових зобов`язань.

Крім того, позивач звертає увагу, що відповідач має заборгованість перед іншими контрагентами, у зв`язку з чим у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувають інші справи за позовами до ТОВ "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС", у межах окремих з яких судом уже вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

З урахуванням викладеного позивач вважає, що наявні обставини свідчать про недобросовісну поведінку відповідача та існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду, що обумовлює необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши подану заяву № б/н від 21.04.2026 (вх. № 01-43/15/26 від 21.04.2026) про забезпечення позову, суд враховує таке.

Положеннями частини 2, частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.

Судом установлено, що предметом позову у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАЦІЯ М" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" грошових коштів у загальному розмірі 250 525,21 грн, з яких: 196 041,78 грн - основний борг; 7 980,89 грн - інфляційні втрати; 46 502,54 грн - пеня, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 24/04/2023 від 21.04.2023 в частині своєчасного проведення розрахунків за поставлений товар, попри підписання уповноваженими особами відповідача акта звірки взаєморозрахунків.

Разом з тим суд враховує доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості перед іншими контрагентами, у зв`язку з чим у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувають інші справи за позовами до ТОВ "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС", у межах окремих з яких уже вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що можливість реального виконання судового рішення у разі задоволення позову безпосередньо залежить від наявності у відповідача достатніх грошових коштів, у зв`язку з чим застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову є співмірним, обґрунтованим та безпосередньо пов`язаним із предметом позовних вимог.

З огляду на майновий характер спору, достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтована ймовірність того, що майно (у тому числі грошові кошти), яким на момент звернення до суду володіє Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС", може зменшитися, зникнути або бути відчуженим до моменту фактичного виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/11678/22).

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Згідно із статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).

Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 викладено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 також зазначено:

"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".

Крім того, суд враховує, що у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Суд зазначає, що запропоновані представником позивача у заяві № б/н від 21.04.2026 (вх. № 01-43/15/26 від 21.04.2026) заходи не належать до заходів забезпечення позову, застосування яких заборонено частиною п`ятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Суд не вбачає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти, призведе до невиправданого обмеження прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" чи прав третіх осіб, оскільки відповідне майно та грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, тоді як обмеженню підлягає виключно право розпорядження ними в межах суми заявлених позовних вимог.

Подібний правовий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20 та від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Оцінивши подані заявником докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява № б/н від 21.04.2026 (вх. № 01-43/15/26 від 21.04.2026) про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву № б/н від 21.04.2026 (вх. № 01-43/15/26 від 21.04.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАЦІЯ М" Бондаря А.І. про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити повністю.

Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 44796564), у межах ціни позову в розмірі 250 525,21 грн.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАЦІЯ М" (вул. Скалецького Р., буд. 15Б, м. Вінниця, 21018; код ЄДРПОУ 44815120).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 44796564).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом 3 років.

Примірник ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС. Додатково засвідчений гербовою печаткою примірник ухвали надіслати заявнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст. 255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий господарський суд.

Ухвала підписана 23.04.2026.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "ГРАЦІЯ М" (вул. Скалецького Р., буд. 15Б, м. Вінниця, 21018)