Постанова № 135922401, 23.04.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/2540/26

Провадження № 3/489/733/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Постанова

іменем України

23 квітня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Рибіцька К.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

встановила:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 18.03.2026 серії ВАД №874695, 18.03.2026 о 13:30 год у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , діючи умисно, з перевагою сили, вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї малолітньої онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: дав ляпас один раз рукою по обличчю, тим самим завдав шкоди її фізичному та психічному здоров`ю, внаслідок чого постраждала онука емоційно пригнічена, стривожена та налякана.

ОСОБА_1 у судовому засіданні факт побиття онуки заперечив. Пояснив, що забрав її з дитячого садочку, дитина бігала, можливо, вдарилась десь у кімнаті. Онука не хотіла перевдягатися для денного сну, поводила себе неспокійно.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що була на роботі, а дитину з садочку забирає дідусь, вона обідає та спить у дідуся з бабусею. ОСОБА_3 зателефонувала мати та повідомила про дії ОСОБА_1 та плач дитини. Перший конфлікт дідуся з онукою стався через небажання останньої перевдягатися, тому дідусь смикнув її за вухо та дав ляпас по обличчю. Це вже не перший випадок застосування фізичного насильства до дитини, ОСОБА_3 про це вже говорила зі своїм батьком щодо протиправності таких дій. Ввечері дитина підтвердила ОСОБА_3 факт завдання удару дідусем, будь-яких слідів на дитині не було. Поведінка дитини після сварки була стривоженою.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; рапорт; протокол прийняття заяви про вчинене правопорушення; письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; копії термінових заборонних приписів стосовно кривдника), суд дійшов таких висновків.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина перша ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

За частиною другою вказаної статті відповідальність наступає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

У письмових поясненнях від 18.03.2026 ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 ) зазначила, що їй зателефонувала її мати ОСОБА_4 та повідомила, що її батько ОСОБА_1 в ході конфлікту зі своєю онукою ОСОБА_2 вдарив її один раз рукою по обличчю, через що у дитини виникло почервоніння на щоці та вусі. Такі ж пояснення надала бабуся дитини ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначив, що під час вкладання дитини на денний сон, остання вередувала та не хотіла засинати. Ніяких протиправних дій проти онуки не вчиняв, чому донька викликала поліцію не знає.

На переконання суду, такі дії дідуся як ображання шестирічної дитини, застосування фізичного насильства свідчать про завдану шкоду психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 . Мати дівчинки зазначила про застосування дідусем фізичного насильства до дитини і раніше. Відтак, дії ОСОБА_1 по відношенню до його малолітньої онуки підпадають під ознаки домашнього насильства.

Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, дійсно вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно малолітньої особи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй діяння та своїми діями вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (вперше протягом року), обставини вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає за доцільне накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у виді штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

На підставі ч.6 ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

Суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, які організовують та забезпечують проходження кривдниками таких програм (ч.ч.1, 2 ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, ураховуючи, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, за формою оцінки ризиків рівень небезпеки кривдника визначено як середній, суд не вбачає підстав для його направлення в порядку ст.39-1 КУпАП для проходження програми «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено стягнення, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.

Керуючись статтями 247,252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: УК у м. Миколаїв /Інгульський р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100, рахунок отримувача: UА448999980313070106000014482).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя К.О. Рибіцька