Рішення № 135922305, 22.04.2026, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/201/26

Справа № 470/134/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2026 року позивачка звернулася до суду з відповідним позовом, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний її представником- адвокатом Терлецькою Т.О., що діє на підставі договору про надання правової допомоги № 668 від 23 лютого 2026 року.

В позові зазначено, що позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем із 09 жовтня 2010 року, який заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2026 року було розірвано. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу, син залишився проживати з нею і повністю знаходиться на її утриманні. Оскільки обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком, як матері, так батька, то позивачка просить суд стягнути на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі розмірі 5000 грн щомісячно до його повноліття, допустити негайне виконання в межах платежу за один місяць та стягнути витрати на правову допомогу, в розмірі 3000 грн.

В судове засідання представник позивачки, адвокат Терлецька Т.О., надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Також до початку розгляду справи по суті направила на адресу суду відповідь на відзив відповідача, в якому визнання позовних вимог відповідача на рівні 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку вважала таким, що не забезпечить гармонійного розвитку дитини, а отримання доходу від надання послуг з перевезення пасажирів відповідачем вважала доведеним матеріалами справи (а.с.53-57,83).

Представник відповідача, адвокат Грінченко І.В., яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 20 грудня 2025 року, в судове засідання також не з`явилася, вдруге направила заяву про відкладення розгляду справи через необхідність надання до суду додаткових доказів, однак суд визнає її неявку неповажною та вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами. До початку розгляду справи по суті представник відповідача направила до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги позивачки визнала на рівні 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки на даний час відповідач не має офіційного систематичного доходу, погодилася з тим, що відповідач інколи підвозить пасажирів, коли їздить на автомобілі до інших населених пунктів, та від батьківських обов`язків щодо утримання сина він не ухиляється, оскільки інколи дає позивачці кошти на утримання дитини. Крім того просила відмовити позивачці у стягненні витрат на оплату правової допомоги, в розмірі 3000 грн, оскільки вважала, що вони є не співмірними з характером та обсягом заявлених вимог (а.с.37-39,80-82 ).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 жовтня 2010 року, який на підставі заочного рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2026 року було розірвано.(а.с.10-13)

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березнегуватського районного управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 61, сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю по АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про склад сім`ї, видана Березнегуватською селищною радою Миколаївської області 13 лютого 2026 року за № 84 (а.с.8).

Позивачка в позові зазначає, що після розірвання шлюбу дитина перебуває на її утриманні, а відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Нормою ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Моральне виховання та матеріальне утримання дітей є одним із найголовніших та найважливіших обов`язків батьків, що випливає з усталених моральних принципів суспільства й чинного законодавства. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

При вирішенні спору суд має виходити з положень ст.8 Закону України „Про охорону дитинства", за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина 2 ст.182 СК України передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років становить 3512,00 грн.

Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не частці від заробітку платника аліментів, Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку(доходу), приблизний перелік яких наводиться у ч.1 даної статті (якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі).

Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу у натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері, або батька може привести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі, або в іноземній валюті, що можна віднести до обставин, що мають істотне значення.

Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) може виникнути зокрема у випадках, коли відомості про його доходи отримати неможливо. Ускладненим та водночас таким, що порушує інтереси дитини є стягнення аліментів у випадках коли платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від їх сплати.

При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі, виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (п.17).

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивачка у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача зазначає, що відповідач має нерегулярний (мінливий) дохід, оскільки офіційно не працевлаштований, однак систематично займається перевезеннями пасажирів автомобілем, який перебуває у його власності, що підтверджується роздруківкою оголошень в групі мешканців с-ща Березнегувате у додатку Вайбер та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, однак доказів його місячного доходу не надає.

На підставі вищевикладеного суд приймає встановленою наявність фактів на обґрунтування вимог позивачки та вважає, що відповідачем порушені права позивачки на одержання матеріальної допомоги на утримання сина, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки дитина дійсно проживає з нею та повністю знаходиться на її утриманні, однак, з урахуванням доведеності розміру позовних вимог задовольняє вимоги позивачки лише частково, в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становить 3512,00 грн. щомісячно.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Позивачка при пред`явлені позовної заяви була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а тому у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 935,03 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 3000 грн., то згідно п.1 ч.3 ст.113 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Нормою ч.4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачкою надано копію договору про надання правничої допомоги від 23 лютого 2026 року, укладеного з адвокатом Терлецькою Т.О., акт виконаних робіт від 23 лютого 2026 року, де зазначено перелік наданих адвокатом послуг і їх вартість, та квитанцію до прибуткового касового ордеру №83 від 23 лютого 2026 року (а.с.15-20).

За такого, враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивачки, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 2107,2 грн., а доводи представника відповідача про невідповідність розміру вказаних витрат критеріям розумності та співмірності предмету позову, суд вважає безпідставними.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. бур катангського району іркутської області рф, РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Новомирівка Березнегуватського району Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3512,00 (три тисячі п`ятсот дванадцять) грн. щомісячно, починаючи з 24 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір, в розмірі 935,03 (дев`ятсот тридцять п`ять грн. 03 коп.) грн. на р/р UA 908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 2107,2 (дві тисячі сто сім грн. 20 коп.) грн..

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 , паспорт ID НОМЕР_4 , виданий 15 лютого 2024 року органом 4819, РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_5 , виданий 07 жовтня 2006 року Березнегуватським РВ УМВС України, РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 22 квітня 2026 року.

Суддя С. А. Луста