Рішення № 135920018, 07.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2026 Справа №607/23583/25 Провадження №2/607/2008/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., представника позивача Бочана І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Тернопільської міської ради, у якому просить визначити йому додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , у вигляді 1/2 частини двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі заповіту, складеного ОСОБА_3 28.05.2012, посвідченого державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Новак О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4-1019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_4 , яка була вдруге одружена із ОСОБА_3 . Мати позивача ОСОБА_2 є рідною донькою ОСОБА_4 . 28.05.2012 державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Новак О.В. посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3 , відповідно до якого він все своє майно заповів матері позивача ОСОБА_2 та її брату ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер вітчим матері ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 під час прибирання речей ОСОБА_4 в її садовому будинку позивач знайшов вищевказаний заповіт. Про даний заповіт позивачу до листопада 2025 року не було відомо. За таких обставин, враховуючи що строк для прийняття спадщини пропущено з поважних причин, оскільки позивач не знав про наявність заповіту, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 18.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився. Звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі. Просить розглянути справу за наявними у ній документами, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

Згідно з реєстраційним посвідченням виданим 27.12.1991 Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .

28.05.2012 державний нотаріус Першої тернопільської державної нотаріальної контори Новак О.В. посвідчив заповіт за номером в реєстрі 4-1019, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заповів все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тернополі Тернопільської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 18.01.2016.

ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 02.06.2021.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Тернополі помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим 09.03.2023.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого повторно 20.08.2002, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Тернополі, є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.12.2023 у справі №607/22028/23 встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частин першої та частини 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина 1 статті 1222 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Статтею 1266 ЦК України встановлено порядок спадкування за правом представлення.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч.1 ст.1266 ЦК України).

Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч.2 ст.1266 ЦК України).

Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч.3 ст.1266 ЦК України).

Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч.4 ст.1266 ЦК України).

При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення (ч.6 ст.1266 ЦК України).

Спадкоємець, який помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, називається трансмітентом, а його спадкоємці, до яких перейшло право спадкування, що належало б йому, іменуються трансмісарами.

Різниця між спадковою трансмісією та спадкуванням за правом представлення наступна:

1. Спадкова трансмісія можлива як при спадкуванні за законом, так і при спадкуванні за заповітом, тоді як спадкування за правом представлення виникає лише при спадкуванні за законом.

2. Спадкова трансмісія виникає тоді, коли трансмітент помер після відкриття спадщини, але не встиг її прийняти. У разі ж смерті спадкоємця до відкриття спадщини, застосовується спадкування за правом представлення.

3. За спадкової трансмісії не обмежується коло спадкоємців трансмісарів. Головне, щоб особа закликалася до спадкування після смерті трансмітента. Водночас при спадкуванні за правом представлення ст. 1266 ЦК України обмежує коло спадкоємців.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску спадкоємцем такого строку, та доведення поважності причин пропуску строку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , вважаючи себе спадкоємцем майна, звернувся до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , яке належить їй на підставі заповіту, складеного ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тобто у даному випадку позивач має намір спадкувати майно ОСОБА_3 за правом представлення, оскільки спадкоємець за заповітом, а саме матір позивача ОСОБА_2 , померла до відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Проте, як було зазначено вище, при спадкуванні за правом представлення ст. 1266 ЦК України обмежує коло спадкоємців і такий порядок спадкування стосується лише кровних родичів.

Водночас, ОСОБА_3 є вітчимом матері позивача ОСОБА_2 і не має кровного споріднення з позивачем ОСОБА_1 , що у свою чергу не робить його спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

До матеріалів справи позивачем не додано доказів про те, що під час звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у вигляді майна померлого ОСОБА_3 , нотаріусом було встановлено, що ОСОБА_1 є його спадкоємцем, а єдиною перешкодою для прийняття спадщини є пропуск строку для звернення до нотаріуса із відповідною заявою.

Суд звертає увагу, що у рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.12.2023 у справі №607/22028/23 встановлено, що нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 після смерті його матері ОСОБА_2 .

Очевидним є те, що заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , передувала або заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті матері, або прийняття спадщини в силу проживання разом із спадкодавцем за однією адресою. Позивач про це у позові не вказує та відповідних доказів не надає, але в будь-якому разі йдеться про те, що позивач вже прийняв спадщину після смерті своєї матері.

Таким чином, позивач прийнявши спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_2 звертається у даній справі із заявою про надання додаткового строку для прийняття уже прийнятої спадщини.

Якщо спадкоємець помер до відкриття спадщини (спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 померла в 2021 році, а спадкодавець за заповітом ОСОБА_3 помер у 2023 році), його (тобто ОСОБА_2 ) право на спадщину не виникає, оскільки, відповідно до Цивільного кодексу України, спадщина відкривається в момент смерті спадкодавця (стаття 1220 ЦК України). Спадкоємець, який помер до цього моменту, не може бути спадкоємцем (стаття 1222 ЦК України).

У такому випадку, якщо підпризначеного спадкоємця у заповіті немає, частка померлого розподіляється між спадкоємцями за законом, яким позивач не є.

З огляду на предмет та підстави позову, враховуючи, що до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини може звернутися лише спадкоємець, який пропустив 6-місячний строк із поважних причин, судом не встановлено наявності порушеного, у тому числі відповідачем, права позивача, як спадкоємця.

За таких обставин, встановлення того, чи пропущений строк для прийняття спадщини з поважних причин, немає правового значення, а в задоволенні позову слід відмовити з вищенаведених причин.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що у рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.12.2023 у справі №607/22028/23, на яке посилається позивач в якості доказу існування родинних відносин між позивачем та його матір`ю, вказано, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що очевидно не відповідає дійсності та суперечить свідоцтву про смерть матері позивача, де вказано дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 . Натомість 29.03.1943 є датою її народження. Проте, доказів виправлення у встановленому ЦПК України порядку цієї описки позивач не надає. В Єдиному державному реєстрі судових рішень також відсутні відомості про постановлення ухвали про виправлення описки.

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Тернопільська міська рада, код ЄДРПОУ 34334305, місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль.

Повний текст рішення складено 07.04.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук