Рішення № 135919470, 23.04.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/393/26

Провадження № 2/317/602/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

за участі:

секретаря судового засідання Сидоренка І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 11.05.2025-100000588 від 11.05.2025 у розмірі 24800,00 грн. та судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 11.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11.05.2025-100000588, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 11.05.2025; сума кредиту 8000,00 грн.; строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 27.09.2025; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення і зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі і застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Процентна ставка ? фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 1600,00 грн. Неустойка: 80,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання.

Згідно п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї) (якщо комісія(ї) встановлена(і) договором).

Згідно п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-2393.

Відповідно до договору від 11.05.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 8000,00 грн.

Позивач констатує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 24800,00 грн., що складається з: тіла кредиту 8000,00 грн.; процентів 11200,00 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1600,00 грн.; неустойки 4000,00 грн.

Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок вказаний позичальником з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.

Щодо нарахування неустойки позивач вказує, що кредитний договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимога про стягнення неустойки є правомірною. Нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отриманні кредиту (позики), в той час як Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 11.05.2025-100000588 пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Частково не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачка ОСОБА_1 направила до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що визнає наявність основної заборгованості за договором у розмірі 8000,00 грн., яка підлягає стягненню та готова здійснити її оплату. Водночас не визнає нараховані відсотки та пеню, оскільки їх нарахування є неправомірним з огляду на наступне.

Відповідачка перебуває за межами України у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України. 24.02.2022 Указом Президента України постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжено і діє на теперішній час.

Перебування за кордоном обмежує можливість доступу до українських банківських установ та унеможливлює своєчасне виконання платежів. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за зобов`язаннями, виконання яких у визначений строк стало неможливим з поважних причин, нарахування штрафних санкцій та пені не застосовується. Таким чином, вимоги позивача щодо відсотків та пені є безпідставними. Відповідачка не ухилялась від виконання зобов`язань умисно. Вимоги щодо нарахованих відсотків та пені не відповідають фактичним обставинам, оскільки вони нараховані без урахування поважних причин. Стягнення тільки основної суми кредиту є правомірним та законним.

Відповідачка не погоджується з розміром нарахованих процентів та вважає їх необґрунтованими. Позивачем не надано належного та допустимого детального розрахунку процентів із зазначенням періодів нарахування, застосованої процентної ставки та бази нарахування.

Актуальна судова практика Верховного Суду підтверджує, що після спливу строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту кредитор не має правових підстав для подальшого нарахування процентів за користування кредитом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема, виписка по рахунку відповідачки, які б підтверджували рух кредитних коштів та правильність обчислення заборгованості.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту позивач просить окрім заборгованості за основною сумою боргу та процентами стягнути з відповідачки неустойку.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежу, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин позов в частині стягнення з відповідачки неустойки задоволенню не підлягає.

Позивачем не доведено факту належного повідомлення відповідачки про наявність простроченої заборгованості та/або порушення умов договору позики. Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачці письмової вимоги (претензії), повідомлення про прострочення чи вимоги про дострокове повернення кредиту, що свідчить про недотримання позивачем принципів добросовісності та розумності.

З огляду на викладене, відповідачка просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача процентів та пені, стягнути з відповідачки лише основну суму кредиту у розмірі 8000,00 грн., а судові витрати покласти на позивача.

У відповіді на відзив представника позивача ОСОБА_2 , доводи відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву, визначені такими, що не можуть розглядатись в якості підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а саме протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.

Загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось.

Крім того, відповідачка заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є законною.

Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідачка не заявляла.

З огляду на те, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту на картку зазначену позичальником є виправданою. Відповідачка не була позбавлена права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.

До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Отже, комісія за обслуговування пов`язана з наданням перелічених послуг, а саме: 1) організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях; 2) забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; 3) забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях; 4) забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; 5) консультаційні послуги; 6) інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена.

Своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Щодо стягнення з відповідачки неустойки представник позивача зазначає, що кредитний договір з відповідачкою був укладений після набуття чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачкою виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 11.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом підписання одноразовим ідентифікатором «Е124» пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) (а.с. 19-22) та заявки кредитного договору № 11.05.2025-100000588 (кредитної лінії) від 11.05.2025 (а.с. 22-25) укладено кредитний договір № 11.05.2025-100000588 (кредитної лінії).

Приписами п. 2.1 пропозиції визначено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї) (якщо комісія(її) встановлена(і) договором (п. 3.1 пропозиції).

Згідно п. 3.3 пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах визначених у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

У заявці кредитного договору № 11.05.2025-100000588 (кредитної лінії) від 11.05.2025 містяться персональні дані ОСОБА_1 , зокрема: адреса, паспортні дані, РНОКПП.

Заявкою встановлено, що реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5355-28ХХ-ХХХХ-2393.

Відповідно до умов кредитного договору № 11.05.2025-100000588 від 11.05.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту ? 11.05.2025;

2. Сума кредиту 8000 грн. 00 коп.;

3. Строк на який надається кредит 140 днів з дати його надання;

4. Дата повернення (виплати) кредиту 27.09.2025;

5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Згідно з пунктом 6 заявки процентна ставка ? фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 1600,00 грн. (п. 8 заявки).

Протягом строку дії договору тарифи та комісія(її) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг (п. 9 заявки).

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка 0,87% (п. 10 заявки).

Пунктом 12 заявки визначено графік платежів за даним кредитним договором.

Неустойка: 80 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 15 заявки).

Як видно з відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору № 11.05.2025-100000588 (кредитної лінії) від 11.05.2025 (оборот а.с. 23-24), даний електронний кредитний договір, частиною якого є дана відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Позичальник підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 11.05.2025-100000588 від 11.05.2025, з якими він попередньо уважно ознайомився.

В інформаційному повідомленні позичальника ОСОБА_1 , яке є додатком до кредитного договору № 11.05.2025-100000588 (кредитної лінії) від 11.05.2025 (оборот а.с. 24-25), яким позичальник підтверджує, що інформація вказана в даному інформаційному повідомленні є достовірною, не містить неточної та/або неправдивої інформації, містяться контактні дані позичальника та третіх осіб.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитором та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Суд доходить висновку, що кредитний договір № 11.05.2025-100000588 (кредитної лінії) від 11.05.2025 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про електронну комерцію» немає. Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді відповідачкою не надано.

Листом вих. № 1-0901 від 09.01.2026 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «Споживчий центр», що на підставі договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 11.05.2025 10:34:36 на суму 8000,00 грн., номер картки: НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 737940313, призначення платежу: видача за договором кредиту № 11.05.2025-100000588 (а.с. 31).

Факт отримання кредитних коштів визнається й відповідачкою.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 11.05.2025-100000588 від 11.05.2025 видно, що станом на 06.01.2026 за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 24800,00 грн., з яких:

? заборгованість за основною сумою боргу 8000,00 грн.;

? заборгованість за відсотками 11200,00 грн.;

? заборгованість за комісією 1600,00 грн.;

? штраф 4000,00 грн. (а.с. 28-30).

Заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 8000,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 11200,00 грн. відповідачці нарахована обґрунтовано, тож підлягає стягненню у повному обсязі.

Доводи відповідачки про те, що позивачем не надано допустимого детального розрахунку процентів із зазначенням періодів нарахування, застосованої процентної ставки та бази нарахування є необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. Нарахування процентів поза межами строку кредитування позивачем не здійснювалось.

Крім того, відповідачка дійшла помилкового висновку про відсутність первинних бухгалтерських документів, зокрема, виписки по рахунку відповідачки, які б підтверджували рух кредитних коштів та правильність обчислення заборгованості, з огляду на наступне.

Пунктом 62 Постанови Національного банку України № 75 від 04.07.2018 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Суд констатує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку. Отже, позивач не складає таких виписок.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 1600,00 грн., то суд вважає її обґрунтованою, оскільки її сплата прямо передбачена договором (п 7 заявки кредитного договору № 11.05.2025-100000588 (кредитної лінії). Укладаючи кредитний договір відповідачка беззастережно погодилась з його умовами, у тому числі щодо сплати комісії.

Нарахування комісії відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та згідно із Законом України «Про споживче кредитування» відноситься до платежів, передбачених договором про споживчий кредит. У суду немає підстав вважати нікчемними умови кредитного договору у цій частині.

Аналогічні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 20.09.2024 (справа № 331/2974/23, провадження № 61-7620св24).

Стосовно вимоги про стягнення неустойки суд виходить з наступного.

Судом визнається загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даної справи, що починаючи з 24.02.2022 Указом Президента України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжено та діє на теперішній час.

У відповідності до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежу, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Виходячи з вищенаведеного, позов в частині стягнення неустойки задоволенню не підлягає.

Відомостей про добровільне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 11.05.2025-100000588(кредитної лінії) від 11.05.2025 матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Оскільки ОСОБА_1 не сплатила обґрунтовано нараховану заборгованість, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідачка не надала суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № НА00001548 від 12.01.2026 (а.с. 9). Таким чином з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: (2662,40 грн. х 20800,00 грн.) / 24800,00 грн. = 2232,98 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України ,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код у ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за кредитним договором № 11.05.2025-100000588 (кредитної лінії) від 11.05.2025 у розмірі 20800 грн. 00 коп. (двадцять тисяч вісімсот грн. 00 коп.), з яких: 8000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 11200,00 грн. ? заборгованість за відсотками; 1600,00 грн. заборгованість за комісією.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код у ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судовий збір у розмірі 2232 грн. 98 коп. (дві тисячі двісті тридцять дві грн. 98 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.І. Сакоян