Рішення № 135915309, 22.04.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2884/25

Провадження № 2/697/137/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі головуючого судді Деревенського І.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс», позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 17.02.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір №2104758007562, відповідно до якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами у заяві-анкеті, та складає 1800,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Граничний строк кредитування один рік.

Представник позивача зазначає, що 01.12.2021 було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2104758007562.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2104758007562.

18.02.2025 було укладено договір №18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2104758007562.

Представник позивача стверджує, що позивача наділено правом вимоги до відповідача за договором №2104758007562.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2104758007562 від 17.02.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 26846.31 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 1799,08 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25047,23 грн..

Крім того, 11.02.2021 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір №0977002287, відповідно до умов Договору: розмір позики 2750 грн., строку дії Договору 3 роки; відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом.

Представник позивача зазначає, що 22.06.2022 було укладено договір №22/06-22 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0977002287.

23.05.2024 було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0977002287.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0977002287 від 11.02.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 33742.39 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2749,98 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 30992,41 грн..

Представник позивача звернув увагу суду, що з моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій та/або будь-яких інших додаткових нарахувань.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 60588.70 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4549.06 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 56039,64 грн..

Представник позивача зазначає, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

У зв`язку з вищевказаним позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2104758007562 від 17.02.2021 у сумі 26846,31 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 1799,08 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25047,23 грн.; за кредитним договором №0977002287 від 11.02.2021 у сумі 33742.39 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2749,98 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 30992,41 грн., а також понесені судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2422,40 грн., та витрат на правову допомогу у розмірі 16000 грн..

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

26.11.2025 через канцелярію суду відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити (а.с.29-40).

02.12.2025 представник позивача, директор ТОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Я., через систему «Електронний суд» направила до суду відповідь на відзив, у якій просила позовну заяву задовольнити у повному обсязі (а.с.46-55).

30.12.2025 ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області задоволено клопотання позивача та витребувано від АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» інформацію.

03.02.2026 на виконання ухвали суду від АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» надійшла витребувана інформація.

Станом на 22.04.2026 клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

17.02.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2104758007562, відповідно до умов якого товариство зобов`язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в анкеті-заяві, та складає 1800 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.2 Договору, кредит надається на строк, зазначений у анкеті-заяві та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.3 Договору, орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів

Відповідно до п. 1.4 Договору, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2,00% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4. а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п.п. 1.4.1., 1.4.2. Договору, нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16-й день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Відповідно до п. 1.9 Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Відповідно до п. 4.1 Договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ та уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті.

Відповідно до п. 4.3. Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до п. 4.14 Договору, додатками до договору є заява-анкета, графік платежів, паспорт кредиту. Невід`ємними частинами договору є правила та повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені ЗУ «Про захист персональних даних».

17.02.2021 відповідачем підписана заяву-анкету на отримання кредиту, що є додатком №1 до договору про надання фінансових послуг №2104758007562, згідно якої відповідач просив товариство надати йому кредит на особисті потреби у розмірі 1800 грн., орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту.

17.02.2021 між відповідачем та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» підписано графіку платежів та паспорті кредиту, що є додатком №2, 3 до договору про надання фінансових послуг №2104758007562. Крім того, у графіку містяться відомості про дату надання кредиту 17.02.2021, суму кредиту 1800 грн., загальна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за договором 2376 грн., проценти за користування кредитом 576 грн.; дата повернення кредиту 04.03.2021.

З інформації щодо порядку (хронології) дій позичальника щодо укладення договору №2104758007562 від 17.02.2021 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 здійснив реєстрацію на сайті ТОВ «Служба миттєвого кредитування», заповнив персональні дані, здійснив верифікацію платіжної картки через ВФП, вибрав суму кредиту та строк, прийняв оферту, прийняв підтвердження смс з кодом (S4), підтвердив заявку, пройшов ідентифікацію та верифікацію.

11.02.2021 відповідач ОСОБА_1 заповнив заявку-анкету на отримання кредиту №3477533, згідно якої просив надати йому кредит у розмірі 2750 грн. терміном на 18 днів, та підписав її електронним підписом одноразовим ідентифікатором «0f0j1f». Підписанням даної заяви відповідач підтвердив, що ТОВ «Інфінанс» у відповідності до вимог чинного законодавства, у чіткій та зрозумілій формі ознайомило його з інформацією, вказаною в ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.12. Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою інформацією, необхідною мені для свідомого та добровільного вибору фінансової послуги.

11.02.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0977002287/1, шляхом підписання акцепту оферти від 11.02.2021 на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0977002287/1 від 11.02.2021 та заявки анкети №3477533 від 11.02.2021, відповідно до якої сторони погодили наступні умови кредиту: сума кредиту 2750 грн., строк користування кредитом (траншем) 18 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації, річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності Пролонгації; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 866,25 грн., за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації; номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбаченими правилами; номінальна річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується у випадках передбаченими правилами; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 866,25 грн., при використанні Номінальної відсоткової ставки; реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, при використанні Номінальної відсоткової ставки. Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов договору; максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 1 732,50 грн., за умови неналежного виконання умов Договору; реальна річна процентна ставка за кредитом становить 1277,5%, за умови неналежного виконання умов Договору.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

П. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Вищевказані кредитні договори №2104758007562 від 17.02.2021 та №0977002287 від 11.02.2021 підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Підписання кредитних договорів №2104758007562 від 17.02.2021 та №0977002287 від 11.02.2021 (електронним підписом) свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Таким чином, вищевказані кредитні договори підписані сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, сторони визначили усі істотні умови договору, а тому, саме з 11.02.2021 та 17.02.2021 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами справи в електронній формі.

Ч. 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ним коштів, а саме позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту перерахування грошових коштів на його рахунок.

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження виходячи з наступного.

ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» свої зобов`язання за договором про надання фінансових послуг №2104758007562 від 17.02.2021 виконало в повному обсязі та 17.02.2021 перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 (№ НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 1800 грн., що підтверджується листом ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 05.03.2025, у якому вказано, що на підставі укладеного між ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» договору про організацію переказу грошових коштів ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок відповідача.

ТОВ «ІНФІНАНС» свої зобов`язання за кредитним договором №0977002287 від 11.02.2021 виконало в повному обсязі та 11.02.2021 перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 (№ НОМЕР_2 ) кредитні кошти в розмірі 2750 грн., що підтверджується листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3158_250611114528 від 30-07-2025.

Вказані обставини підтверджується також випискою по картковому рахунку за період з 11.02.2021 по 11.03.2021 та інформацією, яка надана АТ «Ощадбанк», на виконання вимог ухвали про витребування доказів та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, враховуючи, що він не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до такої інформації, відповідно до законодавства.

01.12.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №1-12.

Згідно акту приймання-передавання реєстру боржників від 03.12.2021 до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 у електронному та паперовому вигляді, ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» передав, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» прийняв реєстр боржників.

З Реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 та витягу з реєстру боржників від 03.12.2021 до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021, вбачається, що до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2104758007562 від 17.02.2021 на загальну суму 16083,14 грн.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, первісний кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передав, а новий кредитор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняв реєстр боржників, після чого від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників.

28.02.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підписано акт про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до Реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2104758007562 від 17.02.2021 на загальну суму 25047,23 грн.

18.02.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір №18-02/25 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників (в електронному та паперовому вигляді) до договору №18-02/25 про відступлення прав вимоги від 18.02.2025, первісний кредитор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передав, а новий кредитор ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прийняв реєстр боржників, після чого від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників.

18.03.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підписано акт про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до витягу із Реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору №18-02/25 про відступлення прав вимоги від 18.02.2025, від ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2104758007562 від 17.02.2021 на загальну суму 26846,31 грн..

22.06.2022 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №22/06-22.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 22.06.2022 за Договором факторингу №22/06-22від 22.06.2022, клієнт ТОВ «ІНФІНАНС» передав, а фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №22/06-22 від 22.06.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0977002287 від 11.02.2021 на загальну суму 33742,39 грн..

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №23/05/24.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 23.05.2024 за Договором факторингу №23/05/24 від 23.05.2024, клієнт ТОВ «ФК «ЄАПБ» передав, а фактор ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прийняв реєстр боржників, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників.

20.12.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено додаткову угоду №1 до договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024.

Відповідно до реєстру заборгованостей №4 та витягу з реєстру заборгованостей №4 до Договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №0977002287 від 11.02.2021 на загальну суму 33742,39 грн..

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч.1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 516 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст. 519 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Положеннями ст. 1077, ст. 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц, в якій ВС зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Таким чином, у разі сплати ОСОБА_2 коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.

Отже, відповідач з умовами договорів був ознайомлений, підписав кредитні договори №2104758007562 від 17.02.2021 та №0977002287 від 11.02.2021, однак умови договорів порушив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що позивачем доведено факт укладення кредитних №2104758007562 від 17.02.2021 та №0977002287 від 11.02.2021, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №2104758007562 від 17.02.2021 у розмірі 1799,08 грн. та за кредитним договором №0977002287 від 11.02.2021 у розмірі 2749,98 грн..

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках, слід зазначити наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц.

Так, на підставу вимог щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами з відповідача позивачем було надано розрахунки заборгованості виконані первісними кредиторами та позивачем.

Суд вважає, що надані позивачем розрахунки заборгованості є належним та допустимими доказами, враховуючи, що до суду надані докази отримання відповідачем кредитних коштів за кредитними договорами, а відповідач заперечуючи заявлений позивачем розмір заборгованості свого контррозрахунку, який би спростовував доводи позивача щодо суми боргу, до суду не надав.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачується щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованої або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contrapro ferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 за № 723/304/16-ц стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Отже, за договорами кредиту та позики проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні процентної ставки.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором №2104758007562 від 17.02.2021, вбачається, що заборгованість відповідача станом на момент складання позовної заяви становить 26846,31 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 1799,08 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25047,23 грн..

У ході розгляду справи, судом встановлено, що сума заборгованості за відсотками нарахована поза межами строку кредиту.

При цьому, суд критично оцінює твердження представника позивача, що строк кредиту становить 1 рік та відсотки нараховані в період з 17.02.2021 по 17.02.2022, нараховані саме в межах строку кредитування, оскільки відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається на строк, зазначений у анкеті-заяві та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Встановлено, що пунктом 1.3 Договору про надання фінансового кредиту №2104758007562 від 17.02.2021, який укладений з ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», визначено, що орієнтовний строк повернення кредиту становить 16 днів з моменту отримання кредиту та лише уразі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, виконаного первісним кредитором, за договором №2104758007562 від 17.02.2021, вбачається, що відповідачем 05.03.2021 було сплачено 641,52 грн. на погашення відсотків та 0,92 грн. на погашення тіла кредиту.

Так, згідно додатку №2 до Договору кредиту, а саме Графіку платежів за договором про надання фінансових послуг №2104758007562 від 17.02.2021, загальна вартість кредиту складає 2376,00 гривень, з яких: 1800 грн. - сума кредиту, 576 грн. - проценти за користування кредитом, нараховані за період з 17.02.2021 по 04.03.2021, кількість днів у розрахунковому періоді - 16 днів.

Вищезазначена інформація міститься також у підписаному паспорті споживчого кредиту, а саме додатку №3 до договору про надання фінансових послуг №2104758007562 від 17.02.2021.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсотки, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно договору про надання фінансових послуг №2104758007562 від 17.02.2021, які нараховані в межах строку кредитування з 17.02.2021 по 04.03.2021, становлять 576 грн..

Однак, у зв`язку із сплатою відповідачем 05.03.2021 суми у розмірі 641,52 грн. відсотки які необхідно стягнути з відповідача за кредитним договором №2104758007562 від 17.02.2021 являється погашеними, крім того сума залишку, а саме: 65,52 грн. (641,52 грн. 576 грн.) сплачених відсотків підлягає врахуванню в тіло кредиту.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором позики №0977002287 від 11.02.2021, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на момент формування заяви становить 33742,39 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 2749,98 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 30992,41 грн..

У ході розгляду справи, судом встановлено, що сума заборгованості за відсотками нарахована поза межами строку користування кредитом.

У підписаній відповідачем заявці-анкеті на отримання кредиту від 11.02.2021 та акцепті оферти від 11.02.2021 на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0977002287 від 11.02.2021 та отримання кредиту згідно заявки анкети № 3477533 від 11.02.2021, сторонами було погоджено строк користування кредитом 18 днів.

Згідно з п. 8.1.- 8.6. Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «POZICHKA Loyal», первинний строк користування кредитом в рамках Фінансового кредиту, встановлений Сторонами у відповідному Договорі фінансового кредиту може бути Пролонгований на строк, що відповідає кількості днів, на яку було первинно видано кредит та який вказаний при оформленні відносин між Сторонами в Договорі. Пролонгація кредиту здійснюється в разі дотримання наступних передумов: на момент подовження строку поточного кредиту строк дії Договору фінансового кредиту не закінчився; позичальником повністю сплачено нараховані проценти (у разі відповідної вимоги Товариства неустойка та штрафні санкції) за Основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту. Пролонгація кредиту здійснюється виключно за умови попередньої оплати нарахованих процентів за користування кредитом (у разі наявності, сплати неустойки та штрафних санкцій на вимогу Товариства) за фактичну кількість днів користування кредитом. Пролонгація кредиту починається з дня погашення нарахованих за фактичне користування процентів за поточним кредитом, в тому числі і прострочених, та сплати, на вимогу Товариства, неустойки та штрафник санкцій (в разі наявної простроченої заборгованості). Кількість Пролонгацій кредиту не обмежена за умови дотримання вимог п. 8.3. Правил. Підтвердженням волевиявлення Позичальника щодо застосування Пролонгації Кредиту на умовах Договору фінансового кредиту є факт погашення нарахованих процентів за користування кредитом, в т.ч. прострочених, на момент платежу, та сплати, на вимогу Товариства, неустойки та штрафних санкцій (в разі їх наявності) за фактичне користування Фінансовим кредитом у повному обсязі. Сплата нарахованих процентів та неустойки та штрафних санкцій (в разі їх наявності вимоги Товариства про її сплату) сплачується одночасно одним платежем.

З розрахунку заборгованості, виконаного первісним кредитором ТОВ «ІНФІНАНС», відповідач ОСОБА_1 01.03.2021 сплатив 914,48 грн. та 29.03.2021 сплатив 1828,67 грн., а всього 2743,15 грн. на користь кредитодавця ТОВ «ІНФІНАНС» у рахунок погашення відсотків за користування кредитом.

Враховуючи положення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0977002287 від 11.02.2021 та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «POZICHKA Loyal», строк користування кредитом, який закінчувався 01.03.2021, своїми платежами відповідач пролонгував свою дію до 16.04.2021.

Водночас, після 16.04.2021 відповідачем не було сплачено кредитодавцю ТОВ «ІНФІНАНС» грошових коштів в рахунок погашення відсотків за фактичну кількість днів користування таким кредитом, тому, строк користування кредитом від 11.02.2021 закінчився 16.04.2021.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 3561,16 грн., що нарахована в межах строку кредитування за період з 11.02.2021 до 16.04.2021.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2422,40 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також надано документи на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 16000 грн..

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог (13,28%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2446,50 грн. (321,70 грн. - судовий збір, 2124,80 грн. - витрати на правничу допомогу).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 19, 76, 81, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 8044,70 грн. (вісім тисяч сорок чотири гривні 70 копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» сплачений судовий збір в розмірі 321,70 грн. (триста двадцять одну гривню 70 копійок) та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2124,80 грн. (дві тисячі сто двадцять чотири гривні 80 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 22.04.2026.

Учасники процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, місто Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий І . І . Деревенський