Ухвала суду № 135914031, 22.04.2026, Тетіївський районний суд Київської області

22.04.2026 Справа № 940/656/26

Провадження по справі № 2/940/539/26

УХВАЛА

Іменем України

22 квітня 2026 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Косович Т.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, який він подав до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 24.02.2025 року в сумі 50984,63 доларів США та судових витрат по справі в сумі 27344,48 гривень, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих банківських рахунках ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 50 984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27 344,48 гривень та накласти арешт (із забороною відчуження) на рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права (частки в статутних капіталах юридичних осіб), що належать на праві власності ОСОБА_2 , зокрема на 100% часток у статутному капіталі ТОВ «ЗАВОД «ЕКОРМ» (код 37483493) та 100% часток у статутному капіталі ТОВ «СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА» (код 44930030), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 50 984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27 344,48 гривень, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду та перетворить право позивача на судовий захист на ілюзію. Позивач вказує, що відповідач тривалий час свідомо ухиляється від добровільного виконання грошового зобов`язання, проігнорував письмову адвокатську вимогу про повернення боргу, ухилившись від її отримання у відділенні поштового зв`язку та володіє значним обсягом ліквідних активів, які можуть бути відчужені в найкоротші строки. Особливу увагу позивач звертає на наявність намірів боржника: в Реєстрі обтяжень рухомого майна міститься запис від 15.12.2025 року про передачу відповідачем транспортного засобу Renault Master у приватну заставу. Зазначена дія була вчинена відповідачем вже в період існування простроченої заборгованості перед позивачем, тому такі дії позивач кваліфікує як підготовчі заходи до виведення активів з-під можливого примусового стягнення.

Дослідивши матеріали позовної заяви та вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з?ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема, те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

В своїй заяві позивач просить в межах суми позову та судових витрат накласти арешт на грошові кошти,рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та стороною позивача надано суду достатні докази на підтвердження того, що саме ця особа є власником даного майна та існує ймовірність того, що останній може вчинити будь-які дії щодо його розпорядженням, зокрема, відчужити його на користь третіх осіб, а також розпорядитись коштами, які знаходяться на його рахунках.

Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові

від 11.12.2023 року у справі № 904/1934/23: «У випадку подання позову про стягнення

грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування».

Разом з тим, заявлені заходи полягають у накладенні арешту на грошові кошти, майно та корпоративні права виключно в межах суми позовних вимог та понесених судових витрат.

Слід окремо наголосити, що накладення арешту на 100% часток у статутному

капіталі ТОВ «ЗАВОД "ЕКОРМ» і ТОВ «СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА», а також на транспортні засоби, не є надмірним тягарем. Такий захід обмежує виключно право

відповідача на їх відчуження, однак жодним чином не позбавляє його права володіти,

користуватися цим майном чи здійснювати оперативне управління підприємствами.

Накладення арешту на корпоративні права жодним чином не втручається у поточну господарську діяльність цих підприємств. Відповідач зберігає за собою повноваження засновника та керівника, має змогу укладати господарські угоди, виплачувати заробітну плату, сплачувати податки та повноцінно вести бізнес. Аналогічно, арешт транспортних засобів обмежує лише їх реєстраційне відчуження, але не забороняє щоденну фізичну експлуатацію.

Враховуючи зміст позовних вимог, пересвідчившись в дійсності наявного між сторонами спору та з огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання в майбутньому рішення за даним позовом у разі вчинення будь-яких дій щодо розпорядження відповідачем майном та грошовими коштами, та з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за цим позовом рішення в разі задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих банківських рахунках ОСОБА_2 в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат та накладення арешту (із забороною відчуження) на рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права (частки в статутних капіталах юридичних осіб), що належать на праві власності ОСОБА_2 , зокрема на 100% часток у статутному капіталі ТОВ «ЗАВОД «ЕКОРМ» та 100% часток у статутному капіталі ТОВ «СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА» в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат.

На переконання суду, дані заходи забезпечення позову в достатній мірі відповідатимуть меті забезпечення позову та принципам розумності, а також достатньою мірою гарантуватимуть досягнення дієвості таких заходів забезпечення.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих банківських

рахунках ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 50 984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27 344,48 гривень.

Накласти арешт (із забороною відчуження) на рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права (частки в статутних капіталах юридичних осіб), що належать на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 ) зокрема на 100% часток у статутному капіталі ТОВ «ЗАВОД «ЕКОРМ» (код 37483493) та 100% часток у статутному капіталі ТОВ «СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА» (код 44930030), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 50 984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27 344,48 гривень.

Стягувачем за даною ухвалою визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 .

Боржником за даною ухвалою визначитиОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_3 .

Роз`яснити сторонам положення ч. 4 ст. 157 ЦПК України, відповідно до якої особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали направити сторонам - для відома, виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Виконання даної ухвали доручити Тетіївському відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Строк пред`явлення ухвали до виконання 3 (три) роки.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя : Т.П.Косович