Постанова № 13591383, 09.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2010 року № 2а-15820/10/2670

12:12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд»

доЛьвівської митниці,

Головного управління Державного казначейства України у Львівській області

про визнання протиправними дії, стягнення надмірно сплаченого податку

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Львівської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, з вимогами:

визнати протиправними дії Відповідача-1-Львівської митниці з видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.09.2010 № 209070000/0/00703,

визнати недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.09.2010 № 209070000/0/00703,

визнати протиправними дії Відповідача-1-Львівської митниці щодо нарахування за ВМД № 209070000/2010/007644, № 209070000/2010/007648, № 209070000/2010/007650, № 209070000/2010/007651, № 209070000/2010/007654 податку на додану вартість на загальну суму 1 120 764,78 грн. за шостим (резервним) методом визначення митної вартості,

визнати недійсним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів № 209000006/2010/001258/Івід 22.09.2010,

стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД»код ЄДРПОУ 37144726 суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 545 438,86 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок ТОВ «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД»код ЄДРПОУ 37144726 №26006010089470 у ВАТ«ВТБ Банк»м. Київ МФО 321767,

стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД»код ЄДРПОУ 37144726 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн. та 3,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні правовідносини виникли в результаті безпідставного визначення митної вартості товару за 6 резервним методом.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

05.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД»(Україна, м. Київ) в особі директора Іскандярової А.Ш. (Покупець) та Компанією «RUТЕК LIMITED»(Гонконг) в особі директора А.Лунева (Продавець) укладений контракт № RAF-UL/2010, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує вугілля (товар) на умовах DAF кордон Росія/Україна. Поставка товару здійснюється залізнодорожнім транспортом згідно Інкотермс 2000, умови поставки обговорюються в специфікаціях. Оплата за товар здійснюється на умовах 100%-ої попередньої оплати, валюта контракту та валюта платежу визначені на підставі п. 4.2. Контракту - долар США. На час укладення зовнішньоекономічного контракту між покупцем та продавцем ціна на товар була погоджена та закріплена у Специфікації № 2/1 від 25.08.2010, яку додано до зовнішньоекономічного контракту на кожну окрему партію та в Інвойсах.

Згідно вказаного Контракту № RTL-UT/2010 від 05.07.2010, Додатку (Специфікації) № 2/1 від 25.08.2010, а також INVIICE № RTL-2/1-1 від 30.08.2010 та INVOICE № RTL-2/1-2 від 31.08.2010, Компанія «RUTEK LIMITED»через вантажовідправника - ВАТ «Вугільна компанія «Кузбассразрезвугілля»(650054, Росія, м. Кемерово, Піонерський бульвар, 4) в серпні-вересні 2010 року мала здійснити відвантаження вугілля марки «ГОМСШ»в кількості 4717,5 тон, за ціною 77,00 доларів США за 1 тону, а всього на загальну суму 363247,50 доларів США на користь вантажоотримувача - Відкритого акціонерного товариства «Львівська Вугільна Компанія»(код отримувача 1936, 80066, с. Силець Сокальського району Львівської області, станція Соснівка Львівської з/д., код станции 371102).

Згідно умов Контракту (п. 5.1.), поставляєме вугілля оплачено Покупцем 02.09.2010 шляхом 100 % передоплати згідно INVOICE № RTL-2/1-1 від 30.08.2010 (платіжне доручення в іноземній валюті № 4 від 02.09.2010 - на загальну суму 861 900,00 доларів США, банківська виписка за 02.09.2010).

Фактично в серпні-вересні відвантажено 4717,5 тон вугілля на суму 363 247,5 доларів США. В Додатку (Специфікації) № 2/1 від 25.08.2010 до Контракту № RTL-UT/2010 від 05.07.2010 та в INVOICE № RTL-2/1-2 від 31.08.2010 ціна товару була чітко визначена - 77,00 доларів США за 1 тону вугілля.

06.09.2010 між ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) та ТОВ «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД»(Замовник) укладено договір доручення № 02/10 на декларування товарів, транспортних засобів, майна та інших предметів, тобто на митне обслуговування підприємства. Відповідно до змісту вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання зі здійснення митного оформлення товарів Замовника, що переміщуються через митний кордон України та представлення інтересів Замовника перед митними органами України. Відповідальною особою за здійснення митного оформлення товару ТОВ «ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД»призначало декларанта ФОП ОСОБА_4

У межах вищезазначеного Контракту Продавцем на митну територію України у вересні 2010 року ввезена партія товару - 4 717,5 тон вугілля марки ГОМСШ.

13.09.2010 позивачем в особі декларанта ФОП ОСОБА_4, у відповідності до ст. 81 МК України для митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України була подана перша вантажна митна декларація № 209070000/2010/007323 на об'єм у розмірі 136,5 тон вугілля. Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України. Для підтвердження митної вартості товару за 1 методом митному органу Позивачем разом із ВМД були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 № 1766, а саме: копію Контракту № RTL UT/2010 від 05.07.2010, Додатку (Специфікації) № 2/1 від 25.08.2010, INVOICE № RTL-2/1-1 від 30.08.2010 та № RTL-2/1-2 від 31.08.2010, а також посвідчення якості № Е943/0005 та № Е944/0005 від 31.08.2010, Російської експортної транзитної декларації № 10608050/300810/0005875 від 30.08.2010 та рахунку-фактури б/н до неї, лист про погодження № 100000016/2010/009351 від 07.09.2010 зі специфікацією, рішення Київської регіональної митниці від 07.09.2010, копію платіжного доручення в іноземній валюті № 4 від 02.09.2010.

22.09.2010 відповідачем-1, розглянувши зазначену ВМД № 209070000/2010/007323 від 13.09.2010, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 209070000/0/00703. Підставою відмови у прийнятті митної декларації митний орган визначив те, що митна вартість товару (гр. 12,45) не відповідає вартості визначеній рішенням ВКМВтаКТ Львівської митниці від 22.09.2010 № 209000006/2010/001258/1.

22.09.2010 Львівською митницею самостійно скориговано митну вартість товару до 150 доларів США за 1 тонну вугілля (замість 77,00 доларів США згідно Контракту), що склала із розрахунку 150,00 доларів США х 136,5 тон вугілля = 20 475,00 доларів США, що по курсу 7,9082 дорівнює 161 920,40 грн. на підставі 6-го (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до статей 265, 273 Митного кодексу України та винесено оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів № 209000006/2010/001258/1 від 22.09.2010, яким використана цінова інформація подібних та аналогічних товарів у сумі 150 доларів США за 1 тону вугілля, тоді як позивачем заявлено митну вартість товару на рівні 77,00 доларів США за 1 тонну товару. Тобто, визначення митної вартості здійснено за шостим методом і обґрунтовується митним органом тим, що у відповідності до статті 265 Митного кодексу України, йому надано право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

З метою недопущення понесення збитків, позивачем здійснено митне оформлення спірної партії товару за ціною, визначеною митницею.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши докази по справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 40 Митного кодексу України (№ 92-IV від 11.07.2002; далі МКУ) митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Згідно з положеннями статті 72 МКУ митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Відповідно до статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою КМ України затверджено "Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (№ 1766 від 20.12.2006).

Статтею 265 Митного кодексу України передбачено, що Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

У відповідності до положень статті 266 МКУ визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 88 МКУ декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Митна вартість товару була визначена Позивачем виходячи з ціни контракту.

Як зазначає позивач у позовній заяві для підтвердження митної вартості товару за 1 методом митному органу Позивачем разом із ВМД були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, а саме: копію Контракту № RTL UT/2010 від 05.07.2010, Додатку (Специфікації) № 2/1 від 25.08.2010, INVOICE № RTL-2/1-1 від 30.08.2010 та № RTL -2/1-2 від 31.08.2010, а також посвідчення якості № Е943/0005 та № Е944/0005 від 31.08.2010, Російської експортної транзитної декларації № 10608050/300810/0005875 від 30.08.2010 та рахунок-фактури б/н до неї, лист про погодження № 100000016/2010/009351 від 07.09.2010 зі специфікацією, рішення Київської регіональної митниці від 07.09.2010, копію платіжного доручення в іноземній валюті № 4 від 02.09.2010.

Співставляючи заявлену позивачем митну вартість товару з відомостями цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, митною службою було встановлено, що задекларована митна вартість товару в 77 доларів США за 1 тонну не відповідає наявним цінам у базі відповідача, яка становить 150 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи сумніви митної служби є обґрунтованими, та й такими що не спростовуються наданими документами позивача у зв'язку з наступним.

У відповідності до додатку 2/1 до контракту RTL-UT/2010 від 05/07/2010 визначено поставку вугілля за ціною 77 доларів США загальною масою 4,7 тисяч тон.

До позовної заяви позивач долучає два інвойси: № RTL -2/1-1 від 30.08.2010 (згідно додатку 2/1 до контракту RTL-UT/2010 від 05/07/2010) з зазначенням здійснення 100% передоплати за вугілля в загальній масі 4,7 тисяч тон за загальною ціною 361900 доларів США та № RTL -2/1-2 від 31.08.2010 (згідно додатку 2/1 до контракту RTL-UT/2010 від 05/07/2010) загальною масою вугілля 4,717 тисяч тон загальною ціною 363247,5 доларів США.

Поряд з цим, як випливає з документів наданих митним органом, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, та листа позивача начальнику Львівської митниці № 15 від 21.09.2010, ТОВ «Вугілля трейд»надався відповідачу лише один рахунок-фактура (Інвойс) від 31.08.2010. Інвойс від 30.08.2010 митній службі не надавався.

Разом з тим, як вбачається з платіжного доручення позивачем 02.09.2010 було перераховано передоплата компанії RUTEK LIMITED передоплату за вугілля згідно контракту RTL-UT/2010 05.07.2010 та інвойсів RTL-2/1-1 30/08/2010 RTK-3/1 30/08/2010. Розмір складеної передоплати становить 861900 доларів США.

З вказаного вбачається, що зазначені відомості не відповідають фактичним обставинам справи і можливості встановлення митної вартості за контрактом.

Адже згідно додатку 2/1 до контракту RTL-UT/2010 від 05/07/2010 визначено поставку вугілля загальною масою 4,7 тисяч тон і вартістю поставки в 361900 доларів США. Проте позивачем було сплачено по додатку 2/1 до контракту RTL-UT/2010 від 05/07/2010 згідно платіжного доручення від 02.09.2010 861900 доларів США. Тобто в два рази більше ніж встановлено у додатку 2/1 до контракту RTL-UT/2010 від 05/07/2010 та, поряд з цим, фактично було відвантаженого вугілля в розмірі 4,717 тисяч.

Окрім того, ані суду, ані митній службі не було надано Інвойс, вказаний у платіжному дорученні від 02.09.2010 RTL-3/1 від 30/08/2010.

Також суд вважає необхідним зазначити, що твердження позивача щодо Інвойсу від 31.08.2010 є необґрунтованими, адже як вбачається з платіжного доручення останній, як підстава для оплати в платіжному дорученні відсутній та, поряд з цим, згідно опису листа № 15 митній службі не надавався.

Щодо висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 21.09.2010 № 2706, то в ньому зазначено що рівень цін може змінюватись від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон'юктурної ситуації на ринку, тощо.

Як вбачається з вказаного висновку, можлива ціна товару стосується вугілля з показниками: згорання мінімальне 5833,0 Ккал/кг, волога 14,5%, сірка 0,9%, зола 26%. Поряд з цим, з наданих позивачем сертифікатів якості вугілля (Е943, Е944) судом вбачається, що вугілля, яке ввозилося позивачем є набагато якіснішим ніж те, яке аналізувалось у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза», адже нижча теплота згорання є вища і становить 6361/6467 Ккал/кг; інші показники менші: волога 7,44/7,33%, сірка 0,46%, зола 10,86/9,67.

Отже, показники вугілля відносно висновку № 2760 є значно гіршими ніж показники вугілля, яке ввезено позивачем. А це, згідно висновку № 2670 є критерієм, який впливає на ціну товару. Таким чином, приймати до уваги вказану митну вартість товару позивачем з огляду на зміст висновку 21.09.2010 № 2706 як реальну та обґрунтовану підстав немає.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, митниця дійшла обґрунтованого висновку про неможливість використання методу № 1, адже ціна контракту не була підтверджена відповідними документами позивача. Навпаки, відомості з наданих документів очевидно вказують на необґрунтованість зазначеної позивачем митної вартості контракту, адже неможливо за наведених документів обґрунтовано встановити факт реальної ціни товару ввезеного за додатком 2/1 до контракту RTL-UT/2010 від 05/07/2010, оскільки за поставлений товар у об'ємі 4717, 5 тисяч тон, за ціною 363247 доларів США було сплачено 861900 доларів США, тобто в два рази більше.

Таким чином, судом вбачається обґрунтовану реалізацію інших методів ніж основний в порядку статті 266 МКУ.

Як вбачається зі зворотної сторони декларації митної вартості митними інспекторами проведено усні переговори в порядку консультацій з представником декларанта щодо визначення митної вартості товарів в порядку статті 266 МКУ, внаслідок чого, було встановлено неможливість використання методів 2-5 вказаної статті кодексу за відсутності належних відомостей щодо товару для їх (методів) правомірного та об'єктивного використання у відповідача та позивача. Зворотнього позивачем не доведено, а судом, згідно наданих представником пояснень та документів, не встановлено. За наслідком чого митної службою обґрунтовано при визначені митної вартості застосовано 6 резервний метод та визначено митну вартість товару у відповідності до відомостей цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби 150 доларів США за тону. Така митна вартість, визначена митною службою згідно відомостей інформаційної бази даних цін, з огляду на суму оплати за вказаний об'єм товару (загальну вартість поділити на кількість тон: 861900/4700= приблизно 183 долари США за тону) вбачається такою, що є дійсною та обґрунтованою у порівнянні із задекларованої позивачем.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку що оскаржувані дії та рішення відповідача Львівської митниці є законними і обґрунтованими, і такими, що відповідають ч.3 статі 2 КАС України.

Щодо позовних вимог до Головного управління державного казначейства у львівській митниці то суд їх вважає необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що у відповідності до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги (та заперечення).

Разом з тим, позивачем жодних обґрунтувань позовних вимог до відповідача 2 у позовній заяві не зазначено.

Окрім того, у відповідності п.1 ч.2. статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як зазначає відповідач у своїх запереченнях питання повернення коштів з державного бюджету регулюється "Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи" (№ 611/147 від 20.07.2007). Зазначене повернення коштів здійснюється на підставі отриманого від митного органу висновку. Вказаного висновку відповідач 2 не отримував, а тому підстав для вчинення дій щодо повернення таких коштів у останнього немає.

Окрім того, жодних відомостей щодо звернення позивача до відповідача 2 з заявою про повернення надміру сплачених коштів суду не надано.

За таких обставин, оцінюючи вказане у сукупності, суд вважає позовні вимоги до відповідача 2 безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню. Адже позивачем в порушення п.1.ч.2. статті 17 КАС України не зазначається об'єкт оскарження - дія, рішення чи бездіяльність з зазначенням обґрунтованих належними доказами обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «Вугілля трейд».

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 13.12.2010.