Постанова № 13591320, 03.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2010 року № 2а-16521/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до

за участюВідділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві

Київської транспортної прокуратури

провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 16.11.2010 за участю представників сторін:

від прокуратури: Вакулюк Д.С.

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача: Коваль В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 16.11.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем були створені умови, за яких виконання вимоги державного виконавця стало неможливим, у результаті чого на позивача було накладено штраф постановою про накладення штрафу від 16.11.2010 за невиконання рішення суду, чого б не було допущено у разі дотримання державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2010 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 30.11.2010.

У судовому засіданні 30.11.2010 було оголошено перерву до 03.12.2010.

У судовому засіданні 03.12.2010, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У судовому засіданні 30.11.2010 за заявою про вступ у справу, у справу вступила Київська транспортна прокуратура, представник якої заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2010 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.12.2010 заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовував тим, що при винесені постанови про накладення штрафу від 16.11.2010 він діяв в межах повноважень наданих йому Законом України "Про виконавче провадження".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2010 у справі № 30/282, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду № 30/282 від 04.11.2010, зобов'язано Приватне підприємство з іноземним капіталом "Ріоні" звільнити земельну ділянку розміром 0,42 га, місце розташування якої: Набережне шосе біля перетину з Дніпровським узвозом у Печерському районі міста Києва та передати вказану земельну ділянку Київській міській раді у первісному стані

12.11.2010 за заявою про відкриття виконавчого провадження № 25/102 від 10.11.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 22535486 по примусовому виконанню наказу № 30/282 виданого 10.11.2010 Господарським судом міста Києва встановлено строк для добровільного виконання до 15.11.2010 до 10:00. Зазначена постанова була отримана головним бухгалтером Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні" ОСОБА_5 12.11.2010, що підтверджується розпискою.

У встановлений строк Приватним підприємством з іноземним капіталом "Ріоні" рішення суду не було виконано, що підтверджується актом державного виконавця від 15.11.2010.

Постановою про накладення штрафу ВП № 22535486 від 15.11.2010 за невиконання рішення суду на директора Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні" ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

15.11.2010 відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено вимогу державного виконавця № 1575/3 про виконання рішення суду, якою Приватне підприємство з іноземним капіталом "Ріоні" зобов'язано до 16.11.2010 до 14:00 виконати вимоги наказу Господарського суду міста Києва № 30/282 від 10.11.2010 та надати до відділу підтвердження про фактичне виконання рішення суду або повідомити про причини неможливості виконання. Зазначена вимога була отримана директором Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні" ОСОБА_1 15.11.2010, що підтверджується розпискою.

У встановлений строк Приватним підприємством з іноземним капіталом "Ріоні" рішення суду не було виконано, що підтверджується актом державного виконавця від 16.11.2010 та не надано доказів вжиття заходів щодо виконання рішення суду.

Постановою про накладення штрафу ВП № 22535486 від 16.11.2010 за невиконання рішення суду на директора Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні" ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Позивач не погоджується з постановою про накладення штрафу ВП № 22535486 від 16.11.2010 та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що відповідачем були створені такі умови, за яких виконання вимоги державного виконавця стало неможливим. На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що йому не було вчасно надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження, про її наявність стало відомо лише 15.11.2010 о 08.00, при встановленні строків для виконання рішення суду відповідачем встановлювались строки, в які рішення суду не можливо було виконати, а клопотання про відкладення провадження виконавчих дій відповідачем не брались до уваги.

Також позивач посилався на те, що відповідачем було неправомірно визначено розмір штрафу накладеного постановою про накладення штрафу ВП № 22535486 від 16.11.2010, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості накладення штрафу у подвійному розмірі на посадову особу боржника у разі повторного невиконання рішення.

Відповідач не погоджується з зазначеною позицією позивача, оскільки ним правомірно у межах строку, передбаченого частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлювався строк для добровільного виконання. Також відповідач зазначив про те, що ним було вчасно вручено позивачеві постанову про відкриття виконавчого провадження та вимоги державного виконавці, що підтверджується розписками про отримання.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення зазначеного в статті 3 цього Закону.

Частинами другою та п'ятою статті 24 зазначеного Закону встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Посилання позивача на те, що йому про постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 22535486 від 12.11.2010йому стало відомо лише 15.11.2010 о 08.00 не відповідають дійсності, оскільки відповідно до розписки на супровідному листі № 1575/3 від 12.11.2010 зазначена постанова була отримана головним бухгалтером позивача 12.11.2010. Твердження позивача про те, що державним виконавцем для неправомірно було встановлено строки для добровільного виконання є необґрунтованими, оскільки строк для добровільного виконання рішення встановлюються державним виконавцем відповідно до статті 24 зазначеного Закону, якою передбачено, що строк для добровільного виконання не може перевищувати семи днів, тобто надає державному виконавцю право самостійно визначати тривалість строку в визначених межах.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження та при визначенні строку для добровільного виконання діяв в межах своїх повноважень наданих йому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини другої статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що посилання позивача на те, що відповідачем неправомірно не приймались до уваги його клопотання про відкладення провадження виконавчих дій є необґрунтованими, оскільки в зазначених клопотання відповідачем не було належним чином обґрунтовано та доведено наявність обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання виконавчих документів.

Відповідно до частини першої та другої статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Статтею 87 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що оскільки позивачем не було виконано вимоги державного виконавця, то відповідачем було правомірно застосовано штраф за їх невиконання. Посилання позивача на те, що відповідачем на нього було накладено санкції у розмірі не передбаченому чинним законодавством не відповідають дійсності, оскільки з аналізу частин першої та другої статті 87 зазначеного Закону можна дійти висновку про те, що під боржником у частині третій розуміються усі особи зазначені в частині першій статті 87 Закону України "Про виконавче провадження".

Також суд звертає увагу на те, що ухвала про відкриття виконавчого провадження ВП № 22535486 від 15.11.2010 та постанова про накладення штрафу ВП № 22535486 від 15.11.2010 позивачем в судовому порядку не оскаржувались

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вище наведеного суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення штрафу ВП № 22535486 від 16.11.2010 була винесена відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги відповідача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, за участю Київської транспортної прокуратури, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 16.11.2010 - залишити без задоволення.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови складено 07.11.2010