Постанова № 13591292, 27.01.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 січня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-3549/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,

при секретарі судового засідання: Хмілю С.Р.,

за участю сторін:

від позивача - Аврам Ю.М., Беженар В.П.,

від відповідача Войткова З.Г., Майщук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов приватного підприємства "Бурак" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бурак" звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі про скасування податкового повідомлення-рішення №0096351700/0-11447 від 26.07.2010р. та прийняті за результатами первинної та повторної скарг податкові повідомлення-рішення ДПІ у Глибоцькому районі №0096351700/1 від 30.08.2010 року і №0096351700/2 від 13.10.2010 року.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги наступним чином.

На підставі направлення від 22.06.2010 року №38, працівниками ДПІ в Глибоцькому районі та ДПІ в Чернівецької області проведено планову виїзну перевірку ПП "Бурак" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року. За наслідками перевірки складено акт про результати перевірки №146/2300/33800405 від 13.07.2010 року. За результатами розгляду Акту перевірки ДПІ у Глибоцькому районі винесено податкове повідомлення-рішення №0096351700/0-11447 від 26.07.2010 року по податку з доходів фізичних осіб на суму 342145,8 грн., з яких 114048,60 грн. основний платіж, а 228097,2 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням позивач 04.08.2010 року та 30.08.2010 року подав первинну та повторну скарги до ДПІ в Глибоцькому районі та ДПА в Чернівецькій області, у задоволенні яких ПП "Бурак" було відмовлено.

Крім того, 28 жовтня 2010 року позивачем до ДПА України направлено повторну скаргу, за результатами розгляду якої було залишено скаргу без розгляду.

Позивач вважає, що згідно Закону України "Про податок з доходу фізичних осіб" вклад фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи-резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону №889 та не відноситься до операцій із купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 Закону №889.

Також, позивач зазначає, що такої ж позиції дотримується і ДПА України, яка на виконання доручення Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики у листі №22292/7/17-0717 від 12.10.2009 року надіслала відповідне розяснення Державним податковим адміністраціям в АР Крим, області, міста Київ і Севастополь, яких в свою чергу зобовязала довести зміст цього листа до підпорядкованих інспекцій.

Крім того, позивач зазначає, що і ДПІ у Глибоцькому районі і ДПА в Чернівецькій області при розгляді первинної та повторної скарги відштовхувалися від визначення терміну "інвестиція", яке надане у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: "інвестиція є господарською операцією, що передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно". Дане твердження прямо суперечить пп.9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України №889, у відповідності до якого операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу, тобто у даному випадку фізична особа виступає в якості покупця, а не продавця.

Позивач зазначає, що не порушував вимоги пп.11.1.2 п.11.1 статті 11 Закону №889, як зазначено в акті перевірки, а саме пп.3.4.1, що і стало причиною додаткових нарахувань податку з доходів фізичних осіб. Так, як з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року приватним підприємством "Бурак" операції із придбання у фізичних осіб обєктів нерухомого майна не проводилися, тобто і порушення вимог статті 11 Закону №889 не може мати місце.

В свою чергу, відповідач в своїх запереченнях зазначає, що статут ПП "Бурак" зареєстровано 04.10.2010 року за №10291050016000148 Глибоцькою районною державною адміністрацією Чернівецької області. Станом на 31.03.2010 року статутний капітал сформовано в сумі 5425,3 тис.грн. Згідно рішення засновника ПП "Буряк" №11 від 20.05.2009 року відбулося поповнення статутного фонду, статут в новій редакції зареєстровано Глибоцькою РДА 21.05.2009 року за №10291050016000148 за рахунок внесення одним із засновників відповідно до ВМД №408010008/9/001310 від 23.05.2009 року на суму 107387,01 грн., ВМД № 108010008/9/001309 від 23.05.2009 року на суму 188879,28 грн. та ВМД № 408010008/9/006157 від 25.11.2009 року на суму 83895,00. Загальна вартість рухомого майна, яким відбулося поповнення статутного фонду в 2009 році становить 380162 грн.

За результатами розгляду акту було виявлено порушення вимог п.п.1.2, 1.15 ст., п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 11.1.2 п.11.1 ст.11, 19.2а п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2. п. 20.3 ст.20 Закону України №889-IV від 23.05.2010 року "Про податок з доходів фізичних осіб". На думку відповідача, підприємство яке в обмін на внесене до його статутного фонду рухомого майна, надає фізичній особі корпоративні права згідно із п.1.15 ст.1 Закону є податковим агентом щодо вартості такого майна. Сумою виплаченого доходу є вартість переданого до статутного фонду нерухомого майна, а саме - 380162 грн. Сума податку, яка підлягає сплаті визначена наступним чином: 380162*30% та складає 114048,60 грн. Таким чином, за результатами перевірки встановлено не нарахування, неутримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 114048,60 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позову не визнали.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що один із засновників П/П "Бурак" Чобаноглу Джеміль передав власне нерухоме майно, а саме станки деревообробні на загальну вартість 380162 грн., яким відбулось поповнення статутного фонду приватного підприємства.

Відповідно до пункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-IV, операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи-резедента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Подальший продаж інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується від суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу, є інвестиційним прибутком, що є субєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції.

За наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами (пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону №889). Фінансові результати операцій з інвестиційними активами (пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону №889) обліковуються платником податку самостійно та окремо від витрат.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податків протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податків протягом такого року.

Наведене вище підтверджує, що продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податків з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу є обєктом обкладання податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції.

Отже внесок у вигляді майна, яке перебуває у власності такої особи, до статутного фонду юридичної особи-резидента є придбання такою фізичною особою права власності на частку(пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є її витратами, понесеними у звязку з придбанням інвестиційного активу і не є доходом згідно з нормами пункту1.2 статті 1 Закону №889 і не відноситься до операцій купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11,12 цього закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Глибоцькому районі№0096351700/0-11447від 26.07.2010 року та прийняті за результатами розгляду первинної та повторної скарг податкові повідомлення-рішення ДПІ у Глибоцькому районі№0096351700/1від 30.08.2010 року і №0096351700/2 від 13.10.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь позивача державне мито в сумі 3, 40 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 01.02.2011р.

Суддя Г.Г. Спіжавка