Вирок № 135910768, 22.04.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/15942/25

Провадження №1-кп/760/2224/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1

за участі сторін та інших учасників провадження

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження №22024011000000160 від 13.06.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чмирівка, Старобільського району, Луганської обл., громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У громадянина України ОСОБА_5 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах виник та сформувався умисел, спрямований на зайняття посад, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим, а також на забезпечення його функціювання на території Автономної Республіки Крим.

Так, ОСОБА_5 реалізовуючи свій умисел, спрямований на зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у 2024 році, однак не пізніше 31.05.2024 (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена), усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим в м. Сімферополь, прийняв добровільне рішення працевлаштуватись до незаконно створеного окупаційною владою рф органу «Міністерства курортів та туризму Республіки Крим», що знаходиться за адресою: вул. Самокиша, буд. 30, м. Сімферополь, АР Крим, на посаду т.зв. «міністра курортів та туризму Республіки Крим».

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що у відповідності до постанови т.зв. «Державної ради Республіки Крим» від 31.05.2024 №2269-2/24 «Про погодження призначення ОСОБА_6 на посаду міністра курортів та туризму Республіки Крим», указом т.зв. «Голови Республіки Крим» від 03.06.2024 №132-У, ОСОБА_5 призначений на посаду т.зв. «міністра курортів та туризму Республіки Крим» на строк повноважень т.зв. «голови Республіки Крим».

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що до повноважень т.зв. «міністра курортів та туризму Республіки Крим» входить здійснення загального керівництва діяльністю міністерства, а саме: контроль за виконанням міністерством завдань та функцій, призначення та звільнення з посад керівників підприємств, забезпечення підвищення кваліфікацій та проведення атестацій державних службовців, затвердження планів та звітів роботи міністерства, прийняття рішення щодо розподілу та розпорядження бюджетними коштами міністерства та інші повноваження, що свідчить про реалізацію т.зв «міністром курортів та туризму Республіки Крим» організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Зокрема, встановлено, що на даний час ОСОБА_5 впроваджує державну політику країни-агресора на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та здійснює функції з нормативного правового регулювання у галузях курортів та туризму.

Так, органом досудового розслідування отримані дані, що ОСОБА_5 на виконання повноважень т.зв. «міністра курортів та туризму Республіки Крим», реалізуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції видав одноосібні накази: №149 від 27.09.2024, яким визначено керівний склад постійно діючої комісії т.зв. «Міністерства курортів та туризму Республіки Крим» з розгляду та прийняття рішень про визнання безнадійною заборгованість платежів до бюджету т.зв «Республіки Крим»; №177 від 21.10.2024, що спрямований на наповненню бюджету т.зв. «Респібліки Крим», а саме сформовано перелік джерел доходів до бюджету «Республіки Крим», що закріплені за т.зв. «Міністерством курортів та туризму Республіки Крим»; №183 від 24.10.2024, яким затверджено методику прогнозування надходжень до бюджету т.зв. «Республіки Крим»; №219 від 18.12.2024, яким затверджено план проведення аудиторських заходів на 2025 рік в т.зв «Міністерстві курортів та туризму Республіки Крим», №220, №221 від 18.12.2024, якими затверджено плани перевірок з проведення відомчого контролю за дотриманням вимог закону про закупівлі та використання бюджетних коштів підприємств, що знаходяться у віданні т.зв. «Міністерства курортів та туризму Республіки Крим».

Отже, громадянин України ОСОБА_5 , обіймаючи посаду т.зв. «міністра курортів та туризму Республіки Крим», шляхом реалізації організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій впроваджує державну політику держави-агресора на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим у сфері курортів та туризму, чим сприяє політиці окупаційної влади рф на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 , обвинувачується у колабораційній діяльності, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, враховує необхідність забезпечення особливого значення охорони прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура, в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Суд також враховує, що наведені особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Статтею 297-5 глави 24-1 КПК України встановлений порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування.

Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.

На підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2025 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024011000000160 від 13.06.2024 відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), останній показань суду не надавав, клопотань на адресу суду також не надходило.

Відповідно до ухвали суду від 21.10.2025 постановлено здійснювати розгляд у вказаному кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав можливість отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, а також бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самостійно захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно для нього. Зазначене узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.

Вказані висновки також ґрунтуються на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, та так само свідчать про його наміри ухилення від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнього його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Північного міжрегіонального центру з надання безполатної правничої допомоги.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , в ході судових засідань неодноразово зазначав на відсутність прямих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, захисник додав, що вина ОСОБА_5 , як і факт вчинення кримінального правопорушення не доведена, а тому, захисник просив виправдати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колаборацйній діяльності, а саме: в добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративних функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованих територіях, доведена такими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом:

- даними повідомлення начальника УЗНД ГУ СБУ в АР Крим полковника ОСОБА_7 від 13.06.2024 за вх. №14/94-191, про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого у ході виконання контррозвідувальних заходів отримано інформацію про вчинення кримінального правопорушення за фактом колабораційної діяльності громадянином України ОСОБА_5 ;

- копією витягу з особової картки Державної міграційної служби України згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий Старобельським РВ УМВС України в Луганській області, а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 орган видачі 0101, зазначене підтверджує наявність у ОСОБА_5 громадянства України. Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст.18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст.20). За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України. Суд при цьому бере до уваги, що законодавство рф визначає підстави набуття та припинення громадянства рф, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України. Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 18 та 19 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону № 1207, дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_5 на час поставлених йому у провину подій був громадянином України незалежно від місця його проживання. Примусове автоматичне набуття ним як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену ОСОБА_5 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і його вихід із громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_5 громадянства рф не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України;

- даними протоколу огляду від 21.01.2025 з додатком у вигляді DVD-R диску. В ході огляду офіційного веб-сайту «Министерство курортов и туризма Республики Крым» (мовою оригіналу) було встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 перебуває на посаді міністра курортів та туризму Республіки Крим;

- даними протоколу огляду від 22.01.2025 з додатком у вигляді DVD-R диску. В ході огляду офіційного веб-сайту «Правительства Республики Крым» (мовою оригіналу) було встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 перебуває на посаді міністра курортів та туризму Республіки Крим, про що свідчать долучені накази про призначення на посаду;

- даними протоколу огляду від 23.01.2025 з додатками у вигляді QR коду та DVD-R диску. В ході огляду офіційного веб-сайту «Министерство курортов и туризма Республики Крым» (мовою оригіналу) було отримано інформацію з приводу організаційно-розпорядчої діяльності громадянина України ОСОБА_5 в органах влади на тимчасово окупованій території України;

- даними протоколу огляду від 15.08.2024 з додатками у вигляді DVD-R диску. В ході огляду офіційного веб-сайту «Правительства Республики Крым» (мовою оригіналу), було встановлено відомості про протиправну діяльність громадянина України ОСОБА_5 ;

- даними листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 05.07.2024 №76/14/97-3745, відповідно до якого, ОСОБА_5 у встановленому законодавством порядку до територіальних органів ДМС та їх територіальних підрозділів з питання оформлення (у тому числі заміни втраченого або викраденого), обміну паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , паспорта громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_2 , не звертався;

- даними висновку судової портретної експертизи від 26.12.2024 №713/1, відповідно до якого встановлено, що у наданому на дослідження фотознімку та у зображенні особи, наданому у якості порівняльного зразку - особовій картці Державної міграційної служби України, зображена одна й сама особа, ОСОБА_5 .

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі, а тому його дії правильно кваліфіковано за ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колаборацйній діяльності, а саме: в добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративних функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованих територіях.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребують доказуванню в межах даного провадження та викладені у обвинуваченні, факти про те, що рф тимчасово окупувала частину території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексувала цю частину території України, які за хронологією подій пов`язані із прийняттям відповідних нормативних актів рф, а також «нормативних актів» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, що приймаються судом до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, скоєного внаслідок прийняття таких актів; встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; засуджені міжнародними актами колективного реагування.

При призначенні покарання суд, згідно із вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, тривалий період часу вчиняє умисний, закінчений, особливо тяжкий злочин, його ставлення до вчиненого, який свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, громадянином якої він є, здійснив добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративних функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованих територіях, у тому числі в окупаційній адміністрації держави агресора.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, позицій державного обвинувачення та захисту, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 (десять) років.

Зазначене узгоджується з позицією викладеною в постанові Об`єднаної палати ККС ВС в справі №404/2081/22 від 04.09.2023 року у справі, а саме згідно з положеннями ст. 55 Кримінального кодексу у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється, зокрема, за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Також, суд вважає за необхідне, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 розмір витрат на проведення судових експертиз, а саме:

- на залучення експерта для проведення судово-портретної експертизи, висновок №713/1 від 26.12.2024 складають 9152 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят дві) грн. 85 (вісімдесят п`ять) коп..

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2025 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 59, 65, ч. 5 ст. 111-1 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком 10 (десять) років та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2025 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати, в сумі 9152 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят дві) грн. 85 (вісімдесят п`ять) коп. за проведення експертизи.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1