Ухвала суду № 135910068, 16.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/20060/25

Провадження №: 4-с/755/22/26

У Х В А Л А

"16" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва зі скаргою, в якій просить суд:

1) зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , який було накладено згідно постанови про арешт майна № НОМЕР_3, виданий 02.11.2015;

2) зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вилучити інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актуальну інформацію про державну реєстрацію обтяжень, номер запису про обтяження: 14802209 (спеціальний розділ) відомості про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , який був накладений на підставі постанови про арешт майна № НОМЕР_3 від 02.11.2015.

Свої заявлені вимоги обґрунтовує тим, що постановою Верховного Суду від 04.12.2019 по цивільній справі № 755/10946/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30.07.2015 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22.06.2017, в частині вирішених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, залишено без змін. Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 03.08.2009, який посвідчено ПН КМНО Астраускас Л.Є., ОСОБА_1 набула у власність квартиру за АДРЕСА_1 . 30.05.2025 представник позивача ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту по виконавчому провадженню № НОМЕР_2. Відповідно до інформації із АСВП вказано, що виконавче провадження № НОМЕР_2 завершено. Примусове виконання виконавчого листа № 755/10946/15-ц, виданого 23.10.2015 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 21 323, 55 грн. Ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження відсутній, оскільки виконавче провадження № НОМЕР_2 завершено та є архівним. Відповідно до відповіді начальника відділу Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бориса Біляєва від 04.06.2025 № 62287 на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 755/10946/15-ц, виданого 23.10.2015 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 21 323, 55 грн. 10.04.2017 державним виконавцем Шеремет Ю.М., керуючись п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. 03.06.2016 державним реєстратором внесено запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, що видана 02.11.2015 ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві. Заявниця зазначає, що має намір розпорядитися належним їй правом власності, а саме продати квартиру, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує її право власності. Враховуючи, що арешт на майно боржника ОСОБА_1 було накладено саме в порядку виконання рішення суду, виконавче провадження закінчено, а також те, що згідно Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 не являється боржником та рішення суду на підставі якого було видано виконавчі листи скасовано, є підстави для задоволення скарги.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Яровенко Н.О. від 15.10.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, прийнято до провадження скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії/бездіяльність органу примусового виконання та призначено судове засідання.

23.10.2025 від представника заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк» - Хитрової Л.В. надійшли заперечення на скаргу, у яких остання зазначила, що 30.07.2015 заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва № 755/10946/15 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто заборгованість по кредитному договору від 04.02.2010 в сумі 21 079,95 грн. 23.10.2015 Дніпровським районним судом міста Києва з метою виконання судового рішення було видано виконавчий лист, на підставі якого в подальшому відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. 10.04.2017 державним виконавцем Шеремет Ю.М., керуючись п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку з відсутністю майна у боржника. Вже після повернення виконавчого документа, 22.06.2017 ухвалою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30.07.2015 без змін. В подальшому, 04.12.2019 Верховним Судом касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто заборгованість лише по тілу кредиту. 30.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського ВДВС у місті Києві із заявою про зняття арешту по виконавчому провадженню № НОМЕР_2. Проте, як стверджує скаржниця їй безпідставно було відмовлено у знятті арешту, накладеного в межах ВП № НОМЕР_2. Звертає увагу суду, що арешт на нерухоме майно боржника накладено в межах зовсім іншого виконавчого провадження за № НОМЕР_3, відкритого Дніпровським ВДВС у місті Києві 02.11.2015. З приводу накладеного арешту та підстав його не зняття ОСОБА_1 до Дніпровського відділу ДВС у місті Києві не зверталась. У наданому Витязі з Державного реєстру речових прав відсутня будь-яка інформація щодо наявності незнятого арешту, який накладався в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, а тому відсутні підстави для визнання дій/бездіяльності органу примусового виконання незаконними.

24.10.2025 від представника заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк» - Хитрової Л.В. надійшло клопотання про залучення заінтересованої особи ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС».

06.11.2025 від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення доказів.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва №295 від 06.02.2026, відповідно до п.п. 2.3.44, 2.3.46 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл вказаної справи.

12.02.2026 цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії/бездіяльність органу примусового виконання, передана в провадження судді Катющенко В.П. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Катющенко В.П. від 25.02.2026 прийнято цивільну справу до свого провадження, призначено справу до судового засідання.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

16.04.2026 від представника заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк» - Хитрової Л.В. надійшла заява про розгляд скарги без її участі. Додатково зазначила, що проти доводів скарги заперечує, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника заінтересованої особи Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Хитрової Любові Володимирівни про залучення заінтересованої сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За нормою частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що постановою ВС від 04.12.2019 у справі № 755/10946/15-ц, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30.07.2015 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22.06.2017, в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів відмовлено. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30.07.2015 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22.06.2017 в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, залишено без змін. Стягнуто в ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 193,44 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору (а.с.33-зворот - 40).

03.08.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено ПН КМНО Астраускас Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 1533 (а.с.19).

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 7573637, 03.08.2009 приватним нотаріусом Астраускас Л.Є. зареєстровано за реєстраційним № 3558448 договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , набувачем за яким є ОСОБА_1 (а.с.16-зворот).

11.06.2025 КП КМР «КМ БТІ» видано інформаційну довідку № КВ-2025 № 20440, у якій повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Астраускас Л.Є., ПН КМНО 03.08.2009, № 1533, зареєстрованого в Бюро 18.08.2009, за реєстровим № 665 (а.с.22).

Згідно інформаційної довідки № 430498835 від 09.06.2025, за відомостями з Державного реєстру речових прав вбачається запис про обтяження № 14802209, арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 , що зареєстрований на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 02.11.2015, видавник: ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Київ (а.с.22-зворот).

Як вбачається з результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП, станом на 10.06.2025 ВП № НОМЕР_2 (стягувач: ПАТ КБ «Приватбанк», боржник: ОСОБА_1 ) значиться завершеним (а.с.23-зворот).

30.05.2025 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву начальнику Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про зняття арешту з майна ОСОБА_1 по ВП № НОМЕР_2 (а.с.20).

04.06.2025 Дніпровський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) надав відповідь № 62287, у якій повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 755/10946/15-ц, виданого 23.10.2015 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 21 323,55 грн. 10.04.2017 державним виконавцем Шеремет Ю.М., керуючись п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з тим, що згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві рухоме майно за боржником не зареєстровано. Згідно довідки ДФС України інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня та платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває. Відповідно до довідок Пенсійного фонду України інформація відсутня. Виходом за адресою проживання боржника майно, що належить боржнику на праві власності та підлягає опису не виявлено, що підтверджується відповідним актом. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» сума боргу не перевищує двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати для звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку. Також повідомив, що згідно статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні (а.с.17-зворот - 18).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 755/11156/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту повернуто позивачу (а.с.11).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 755/18235/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа Київська державна нотаріальна контора, про звільнення майна з-під арешту (а.с.9-10).

Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників, станом на 09.10.2025 інформація стосовно ОСОБА_1 відсутня (а.с.23).

24.10.2025 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву начальнику Дніпровського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна ОСОБА_1 по ВП № НОМЕР_3 (а.с.81).

05.11.2025 Дніпровський ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав відповідь № 138274, у якій повідомив, що згідно ВП-спецрозділ АСВП на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3, щодо виконання виконавчого листа № 755/10946/15-ц, виданого 23.10.2015 Дніпровським районним судом міста Києва, резолютивною частиною якого встановлено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 21 323,55 грн. 16.06.2016 державним виконавцем, керуючись п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV) винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, копія якої разом з оригіналом виконавчого документа направлена на адресу стягувача, боржнику до відома. Надати більш детальну інформацію не являється можливим, у зв`язку із знищенням документообігу Відділу на підставі закінчення строків зберігання справ. Керуючись статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» немає правових підстав зняття арешту з коштів (майна) (а.с.80).

Згідно із положеннями частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Судом встановлено, що арешт на майно ОСОБА_1 був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в межах ВП № НОМЕР_3.

Як встановлено з відповіді Дніпровського ВДВС, у них на виконанні перебувало ВП № НОМЕР_3, щодо виконання виконавчого листа № 755/10946/15-ц, виданого 23.10.2015 Дніпровським районним судом міста Києва, резолютивною частиною якого встановлено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 21 323,55 грн. 16.06.2016 державним виконавцем, керуючись п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV) винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За таких обставин суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на нерухоме майно, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11, зазначив, що аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу. Верховний Суд зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. При цьому суд апеляційної інстанції підставно врахував те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За таких обставин, враховуючи відсутність виконавчого провадження, наявність протягом тривалого часу (майже 10 років з часу повернення виконавчого документу стягувачу) нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд визнає бездіяльність виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна скаржника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, з урахуванням встановлених обставин у справі, дослідивши та оцінивши усі надані до суду докази, суд доходить висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 13, 18, 247, 258-261, 268, 353, 354, 4471, 450, 451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код в ЄДРПОУ: 14360570, вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ), Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код в ЄДРПОУ: 35011660, вул. Євгена Сверстюка, 15, 3 поверх) на дії/бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити.

Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , який було накладено згідно постанови про арешт майна № НОМЕР_3, виданий 02.11.2015.

Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вилучити інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актуальну інформацію про державну реєстрацію обтяжень, номер запису про обтяження: 14802209 (спеціальний розділ) відомості про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , який був накладений на підставі постанови про арешт майна № НОМЕР_3 від 02.11.2015.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 21.04.2026.

Суддя: