Постанова № 13590833, 19.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2011 року Справа № 2а-9346/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Захарової О.В.

при секретарі Білоконі Д.І.

за участю представників сторін

від позивача Скупінський О.В. (довіреність від 10.12.2010 №12/12)

від відповідача Назаренко Н.О. (довіреність від 11.01.2010 №3/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Приватного підприємства “ТКФ “Юпітер” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій протиправними, зобовязання прийняти та вважати поданими податкові декларації, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2010 позивач ПП “ТКФ “Юпітер” звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій протиправними, зобовязання прийняти та вважати поданими податкові декларації, в обґрунтування якого послався на наступне.

ТОВ “ТКФ “Юпітер” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 19.01.2010, є платником податків і зборів і перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 21.01.2010. Позивач є платником податку на додану вартість з 09.02.2010, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100268453 від 09.02.2010.

10.08.2010 до Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року. 03.09.2010 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року. 05.10.2010 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року. 02.11.2010 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року. Вказані декларації не визнані Ленінською міжрайонною ДПІ у м. Луганську.

Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними та такими, що порушують права та інтереси ПП “ТКФ “Юпітер“. Посадовими особами відповідача грубо порушені вимоги п.п. 4.1.1., 4.1.2, п. 4.1. п.п. 4.2.2 п. 4.2, п. 4.3 ст. 4, п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ. Відповідачем було порушено передбачений порядок невизнання податкової звітності та не було повідомлено позивача про відмову у визнанні поданих декларацій та надання нових податкових декларацій, що передбачено Законом №2181.

Тому позивач просив визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську щодо неприйняття у ПП “ТКФ “Юпітер” податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з квітня 2010 року по вересень 2010 року включно; зобовязати Ленінську міжрайонну ДПІ у м. Луганську прийняти та вважати поданими податкові декларації з податку на додану вартість ПП “ТКФ “Юпітер” за період з квітня 2010 року по вересень 2010 року включно та занести до електронних баз даних податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку ПП “ТКФ “Юпітер” датою їх вручення.

У судовому засіданні представник позивача збільшив позовні вимоги, підтримав їх у повному обсязі, суду пояснив, що 30.11.2010 ПП “ТКФ “Юпітер” було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, 22.12.2010 подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року. Податкові декларації також не визнані Ленінською МДПІ у м. Луганську, у звязку з чим, позивач просив суд: визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську щодо неприйняття у ПП “ТКФ “Юпітер” податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з квітня 2010 року по листопад 2010 року включно; зобовязати Ленінську міжрайонну ДПІ у м. Луганську прийняти та вважати поданими податкові декларації з податку на додану вартість ПП “ТКФ “Юпітер” за період з квітня 2010 року по листопад 2010 року включно та занести до електронних баз даних податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку ПП “ТКФ “Юпітер” датою їх вручення.

Представник відповідача проти позову заперечував, послався, що декларації позивача з ПДВ за період з квітня 2010 року по листопад 2010 року не були прийняті Ленінською МДПІ у м. Луганську у звязку з їх заповненням всупереч правилам Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166. Так, у декларації за квітень 2010 року у спеціальному полі для відміток про тип декларації міститься позначка «Звітна» та «Звітна нова» одночасно, та у цій же декларації відсутній аркуш частина III (розрахунки з бюджетом за звітний період); за травень 2010 року не визнано податковою декларацією у звязку із невідповідністю номера свідоцтва платника ПДВ та наявністю помарок на печатці підприємства, у декларації за червень 2010 року наявні виправлення із застосуванням коректору та декларація не скріплена та не підписана посадовими особами підприємства, декларацію за липень 2010 року не визнано податковою декларацією у звязку із невідповідністю номера свідоцтва платника ПДВ, у декларації за серпень 2010 року наявні помарки на печатці підприємства, у декларації за вересень 2010 року наявні помарки, у декларації за жовтень 2010 року наявні помарки на печатці підприємства, декларація за листопад 2010 року не підписана відповідальними особами та не скріплено печаткою підприємства. Таким чином, у відповідності до п.п.4.1.2 п.4.1. ст.4 Закону України № 2181 “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація, що заповнена всупереч правилам, зазначеним у порядку її заповнення, не визнана контролюючим органом як податкова декларація.

Відповідач зазначає, що Ленінська МДПІ у м. Луганську запропонувала ПП “ТКФ “Юпітер” виправити вказані недоліки, направивши листи, та надати знову декларації, заповнені згідно затвердженого порядку, але недоліки не були усунені і тому подані декларації залишилися невизнаними контролюючим органом і неподаними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституцією України (ч. 1 ст. 67) визначено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності з Законом України “Про систему оподаткування” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу податків у числі інших також входить і податок на додану вартість; контроль за правильністю та своєчасністю справляння всіх видів податків і зборів (обовязкових платежів) здійснюється державними податковим органами в межах повноважень, визначених законом, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до законів України.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі Закон № 2181), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Згідно наведених норм Закону № 2181, податковий орган зобовязаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Відповідач при невизнанні податкових декларацій з податку на додану вартість ПП “ТКФ “Юпітер” за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року керувався нормами Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 № 166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” (далі Порядок).

Відповідно до п.п. 4.3 п. 4 Порядку, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Відповідно до п.п. 4.1.1 Порядку декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному (податковому) періоді в нього податкове зобовязання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4 (п. 3 Порядку).

У разі, якщо службова (посадова) особа ОДПС порушує норми абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, платник податків зобовязаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на імя керівника відповідного ОДПС, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати відмови. При цьому декларація вважається поданою у момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Відповідно до п. 4.4. Порядку, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобовязаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону № 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Порядок заповнення податкових декларацій визначені п. 5 Порядку.

Так, згідно п.п. 5.2. п. 5 Порядку суми обороту та податку в декларації проставляються в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.

У колонці А в усіх необхідних випадках проставляються обсяги поставки (закупок) без урахування податку на додану вартість, сума податку вказується в колонці Б.

Рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком "Х"; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком "0"; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак "-".

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181).

У БДАЗ ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус “Не визнано як податкова декларація” із обовязковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці обяв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону № 2181 (п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).

Судом встановлено, що ПП “ТКФ “Юпітер” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 19.01.2010 за № 13821020000016965 (а.с. 17), є платником податків і зборів і перебуває на обліку в Ленінській міжрайонній ДПІ у м. Луганську з 20.01.2010 за №46 (а.с.15). Позивач є платником податку на додану вартість з 09.02.2010, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.02.2010 № 100268453, індивідуальний податковий номер 369015612364 (а.с. 14).

04.08.2010 позивачем до Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року, що зареєстровані відповідачем за вхідним номером №4977 від 04.08.2010. 03.09.2010 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року. 05.10.2010 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року. 02.11.2010 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року. 30.11.2010 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, 22.12.2010 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Вказані обставини підтверджуються податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, та ці обставини не заперечуються сторонами.

Судом встановлено, що вказані декларації не визнані Ленінською міжрайонною ДПІ у м. Луганську з посиланням про те, що вони заповнені з порушеннями Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166.

Зазначені податкові декларації були вивчені судом, обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування причин неприйняття податкової декларації за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

З наданих відповідачем під час судового розгляду спірних декларацій вбачається, що декларація за квітень 2010 року у спеціальному полі для відміток про тип декларації містить позначку «Звітна» та «Звітна нова» одночасно, та відсутній аркуш частина III (розрахунки з бюджетом за звітній період); декларація за травень 2010 року містить номер свідоцтва платника ПДВ, який не відповідає номеру платника ПДВ позивача та наявність помарок на печатці підприємства, у декларації за червень 2010 року наявні виправлення із застосуванням коректору та декларація не скріплена і не підписана посадовими особами підприємства, у декларації за липень 2010 року - невідповідність номера свідоцтва платника ПДВ, у декларації за серпень 2010 року помарки на печатці підприємства, у декларації за вересень 2010 року помарки у зазначених даних платника, у декларації за жовтень 2010 року помарки на печатці підприємства, декларація за листопад 2010 року не підписана відповідальними особами та не скріплена печаткою підприємства.

Одночасно позивачем надані декларації із відсутністю виявлених відповідачем недоліків, які не містять будь яких виправлень, помарок, підписані та скріплені печаткою підприємства з усіма необхідними додатками. Як зазначив представник позивача, декларації у такому ж вигляді були подані до Ленінської МДПІ у м. Луганську, у тому числі в електронному вигляді.

Позивачем ПП ТКФ “Юпітер” при складенні вказаних декларацій були додержані всі необхідні вимоги, як до форми податкових декларацій, так і до порядку їх заповнення, визначені Законом України “Про податок на додану вартість” та Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166.

Суд вважає, що визначені відповідачем недоліки не відповідають вимогам закону, не є такими підставами у розумінні пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, для невизнання наданих декларацій податковою звітністю,оскільки, як зазначено вище, згідно вказаним нормам Закону № 2181, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація, лише у разі, якщо вона заповнена платником податків всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення. Зазначений перелік обставин є вичерпним. Інших підстав для відмови у визнанні податкової звітності в якості податкової декларації законом не встановлено.

Посилання відповідача на пункт 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій, які є підзаконним актом, на увагу не заслуговує, оскільки цим пунктом безпідставно розширено визначений абзацом пятим пункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи та законні інтереси платників.

Як встановлено судом, відповідач листами від 04.08.2010 №34597/28-521, від 04.08.2010 № 34598/28-521, від 04.08.2010 №34597/28-521, від 04.08.2010 №34600/28-521 та від 04.08.2010 №34601/28/-521, від 09.09.2010 №41802, від 08.10.2010 №46581/28-521, від 09.11.2010 №52653/28-521, від 07.12.2010 №59104/28-521, від 28.12.2010 №62825/28-518, повідомив позивача про невизнання податкових декларацій та запропоновано платнику податків виправити недоліки та направити знову податкові декларації (а.с.115-129).

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не надано доказів того, що зазначені листи дійсно направлялись на адресу позивача поштою та були отримані підприємством. Що, свідчить про порушення права позивача на оскарженні цих дій відповідача або надання нових декларацій.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

На цей час дані податкових декларацій не занесені до картки особового рахунку ПП ТКФ “Юпітер” та не занесені до електронних баз податкової звітності.

Тому суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 19 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства “ТКФ “Юпітер” задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську щодо неприйняття у Приватного підприємства “ТКФ “Юпітер”(код ЄДРПОУ 36901560):

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період квітень 2010 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період травень 2010 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період червень 2010 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період липень 2010 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період серпень 2010 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період вересень 2010 року.

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період жовтень 2010 року.

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період листопад 2010 року.

Зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію в м. Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність Приватного підприємства “ТКФ “Юпітер”(код ЄДРПОУ 36901560):

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період квітень 2010 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період травень 2010 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період червень 2010 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період липень 2010 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період серпень 2010 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період вересень 2010 року;

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період жовтень 2010 року.

- податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 звітний період листопад 2010 року та занести вказані в цих деклараціях показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку Приватного підприємства “ТКФ “Юпітер”(код ЄДРПОУ 36901560).

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі і підписано 24 січня 2011 року.

СуддяО.В. Захарова