Постанова № 13590813, 20.01.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2011 року Справа № 2а-4795/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагун А.В., розглянувши у порядку скороченого провадження в місті Кіровограді о 09 год. 10 хв. адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі звернулося до адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить стягнути із відповідача заборгованість по страхових внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 674,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач знаходиться на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку. Згідно чинного законодавства частина суми податку перераховується до Пенсійного фонду України, однак вона є меншою ніж мінімальний розмір страхових внесків і в цій частині визнається недоїмкою і підлягає стягненню.

Враховуючи те, що протягом строку, встановленого п.3 ч.5 ст.183-2 КАС України, до суду не надійшло заперечення відповідача проти позову або ж його заява про визнання позову, суд вважає необхідним провести розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши повідомлені позивачем обставини, вважає, що адміністративний позов належить задовольнити.

Право звернення до адміністративного суду позивача як субєкта владних повноважень із позовом про стягнення недоїмки по страхових внесках передбачено ст.106 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, у звязку з чим, суд вважає даний позов прийнятним до розгляду.

Згідно зі ст. 58 вказаного Закону Пенсійний фонд є органом, який провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Даний Закон передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи, що означає залежність розмірів пенсій від страхового стажу і заробітку застрахованої особи, з якого обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.

Статтею 5 вказаного Закону встановлено, що він регулює правовідносини між суб'єктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права і обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. ст. 14, 15 того ж Закону страхувальниками і платникам страхових внесків, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарські податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону.

Обовязок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески визначений п. 6 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону.

За таких обставин Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не має пріоритету перед Законом України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. В даному випадку він регулює механізм зарахуванні частини єдиного (фіксованого) податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.

Пунктом 2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” визначено, що відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку, зокрема 42 % до Пенсійного фонду України

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку встановленому цим Законом.

У відповідності до ст. ст. 18, 19, 20, пп.1 п.8 Розділу XI „Прикінцеві положення” Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування”, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін: починаючи з 29.07.1997 року- 32%, з 30.03.2005 року- 32,3%, з 01.01.2006 року- 31,8%, з 01.01.2007 року- 33,2% суми фактичних витрат на оплату праці працівників до 01.01.2007 року- за ставкою 1-2%, а з 01.01.2007 року- 0,5-2% утримання з найманих працівників.

Згідно п. 6 та п. 12 ст. 20 вказаного Закону, страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи за період 3 кварталу 2010 року мінімальний розмір страхових внесків має становити 884,46 грн., у той час від сплати єдиного податку надійшло лише 210 грн. Інших платежів відповідач не здійснював. Таким чином, недоїмка по страхових внесках за 3 квартал 2010 року становить суму у розмірі 674,46 грн. (а. с. 4).

Відповідно до ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. При цьому строки позовної давності не застосовуються.

Відповідачу направлялась вимога про сплату боргу №Ф-206 від 01.11.2010 року, яку останній отримав 17 листопада 2010 року, однак дій по сплаті недоїмки не вчинив (а. с. 5)

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і заявленими згідно чинного законодавства, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладено та керуючись ст.ст.94, 158 - 163, 183-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, на користь управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі на р/р №256053121217 в Кіровоградському облуправлінні ВАТ ДОБУ, код 20650071, МФО 323475, заборгованість по страхових внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 674 грн. 46 коп. (шістсот сімдесят чотири гривні 46 коп.).

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанову піддати негайному виконанню.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А. В. Сагун