Постанова № 13590349, 24.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 р. справа № 2а-27145/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року № 0003762340/0

за участю представників:

від позивача: Кожушко Т.П., Курєпової О.В., Ликова А.С. за дов.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон» заявлено позов до визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року № 0003762340/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 96018 грн. згідно декларації за червень 2010 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з ТОВ «КФ «Сервіс комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «ПКФ Донімперіал плюс», ТОВ «АМК Трейдінг», а також посилається на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечував, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів із вищенаведеними контрагентами, ґрунтуючи свої висновки на актах про неможливість проведення перевірки та різниці у податкових зобовязаннях та податковому кредиті у позивача та даних контрагентах. У судове засідання 24 січня 2011 року представник відповідача не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в порядку статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів за відсутності представника суб'єкта владних повноважень.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25115499, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07260040.

16 лютого 2010 року позивачем до відповідача була подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року, в якій позивач в рядку 25.2 визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 96018 грн. у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

З 17 по 31 серпня 2010 року відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів по декларації за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, о декларувалось в періоді: вересень, листопад 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 14 вересня 2010 року № 1563/23-3/25115499 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 27 вересня 2010 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181, чинного на час виникнення спірних правовідносин), № 0003762340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 96018 грн.

Правовою підставою зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпункту 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168, чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з акту, під час перевірки було встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМК-Трейдинг» був укладений договір від 3 серпня 2009 року № 38/09-П щодо постачання продукції промислового та господарського призначення. Загальна ціна договору складає 73364 грн. 48 коп., ціна, кількість товару, асортимент визначаються в додатках. На поставлені товари контрагентом позивача видані видаткові накладні від 11 вересня 2009 року № 438/005 на суму 138896 грн. 22 коп., від 25 вересня 2009 року № 452/001 на суму 34468 грн. 26 коп., 11 листопада 2009 року на суму 18192 грн., від 1 лютого 2010 року на суму 260382 грн. 96 коп., від 3 лютого 2010 року на суму 11065 грн., від 16 лютого 2010 року на суму 104287 грн. 38 коп., від 16 лютого 2010 року на суму 31741 грн. 20 коп., від 17 лютого 2010 року на суму 84426 грн. 84 коп., від 17 лютого 2010 року № 85670 грн. 04 коп., від 19 січня 2010 року на суму 8000 грн., від 22 січня 2010 року на суму 29400 грн., від 1 березня 2010 року на суму 79767 грн. 48 коп., від 1 березня 2010 року на суму 91062 грн. 72 коп., від 25 березня 2010 року на суму 451440 грн. Даним контрагентом позивача також видані податкові накладні за тими ж сумами та датами, що й у видаткових накладних. 18 травня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Сервіс комплект» був укладений договір № 1805/09-П щодо постачання продукції промислового та господарського призначення. На поставлені товари контрагентом позивача видана видаткова накладна від 14 вересня 2009 року на суму 190080 грн., та податкова накладна від 14 вересня 2009 року на ту ж суму, з якої податок на додану вартість складає 31680 грн., а також видаткова та податкова накладні від 7 червня 2010 року на суму 23620 грн. 80 коп., податок на додану вартість 3936 грн. 80 коп., видаткова на податкова накладні від 22 червня 2010 року на суму 62095 грн. 09 коп., податок на додану вартість 10349 грн. 18 коп., видаткова на податкова накладні від 21 червня 2010 року на суму 11621 грн. 28 коп., податок на додану вартість 1936 грн. 88 коп. Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ Донімперіал Плюс» була укладена усна угода, на підставі якої видані видаткові накладні та податкові накладні від 13 січня 2010 року № 2412 на суму 12240 грн., від 18 лютого 2010 року на суму 5958 грн. на товар промислового значення. 5 лютого 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто» був укладений договір № 52/10-П щодо постачання продукції промислового та господарського призначення. На поставлені товари контрагентом позивача видані видаткова накладна від 15 березня 2010 року на суму 20920 грн. 90 коп. та податкова накладна від 15 березня 2010 року на ту ж суму, з якої податок на додану вартість складає 3486 грн. 82 коп., та видаткова накладна від 23 березня 2010 року на суму 27648 грн., податкова накладна від 25 березня 2010 року на ту ж суму, з якої податок на додану вартість 4608 грн.

За висновками акту перевірки, позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні, листопаді 2009 року, січні-березні 2010 року на загальну суму 291942 грн., що призвело до завищення заявленого по декларації за червень 2010 року бюджетного відшкодування на суму 96018 грн. Підставами для таких висновків стали акти Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 1 липня 2010 року № 1100/23-313/35656016; Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 26 серпня 2010 року № 3236/23-313/36102732, від 29 липня 2010 року № 2766/23-3/35794268, Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м. Донецька від 11 червня 2010 року № 974/23-411/36560092 щодо неможливості проведення перевірок ТОВ «АМК-Трейдинг», ТОВ «КФ «Сервіс комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «ПКФ Донімперіал плюс» у зв'язку із відсутністю підприємств за юридичною адресою. Крім цього, відповідач в акті перевірки посилається на відсутність товарно-транспортних накладних, відсутність у достатній кількості трудових ресурсів. складських приміщень та виробничих потужностей у контрагентів позивача. Враховуючи наведене, відповідач посилається на те, що правочини між позивачем та його чотирма контрагентами є нікчемними.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину. Крім цього, суд зазначає, що позивачем надані докази, які підтверджують використання придбаного від ТОВ «КФ «Сервіс комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «ПКФ Донімперіал плюс» та ТОВ «АМК-Трейдинг» товару у господарській діяльності позивачем, а саме для виготовлення продукції, яка в наступному реалізована третім особам. Вищевказані документи спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагентів.

Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, суд зазначає, що їх наявність чи відсутність взагалі не впливає на формування платником податків податкового кредиту за здійсненими господарськими операціями. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що наявність цих документів, не повязана з датою виникнення права платника податків на податковий кредит, встановленої підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168.

Суд не приймає посилання відповідача як на докази вчинення нікчемних правочинів між позивачем та ТОВ «КФ «Сервіс комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «ПКФ Донімперіал плюс», ТОВ «АМК-Трейдинг» акти про неможливість проведення перевірки даних контрагентів позивача, з огляду на те, що дані акти фактично не є перевіркою господарської діяльності цих підприємств по взаємовідносинам з позивачем. Зазначені акти складені на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності даних підприємств по взаємовідносинам з позивачем податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі надання останньої податкової звітності, відсутності основних фондів та відсутності за юридичною адресою підприємств. Суд зазначає, що дані обставини не мають відношення до правомірності формування податкового кредиту позивачем.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року № 0003762340/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 96018 грн. згідно декларації за червень 2010 року задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 27 вересня 2010 року № 0003762340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 96018 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 січня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 28 січня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.