Постанова № 13590269, 09.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2010 р. Справа № 2а-8638/10/0570

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А.С.,

суддів Наумової К.Г., Мозгової Н.А.

при секретарі Беспалько Г.Г.,

за участю:

представника позивача Турченко Я.В.,

представника відповідача1,2 Оптової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Сантехкомплект» Закритого акціонерного товариства «Сантехкомплект» до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання незаконним та скасування рішення про накладення штрафу у розмірі 13872,20грн. №0007 від 17.03.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство Сантехкомплект» Закритого акціонерного товариства «Сантехкомплект» звернулося до суду з позовом до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання незаконним рішення про накладення штрафу у розмірі 13872,20грн. №0007 від 17.03.2010 року.

Ухвалою від 29 квітня 2010 року до участі по справі у якості другого відповідача залучено Головне Донецьке обласне управління у справах захисту прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 березня 2010 року Держспоживстандарт України прийняв рішення №0007 про накладення штрафу у розмірі 13872,20грн. за недотримання ДП «Сантехкомплект» вимог статті 6 Закону України «Про рекламу» щодо розповсюдження зовнішньої реклами у м. Донецьку по вулиці Куйбишева.

З даним рішенням не погоджується з огляду на наступне.

17.03.2010 року була проведена перевірка та прийнято рішення накласти на ДП «Сантехкомплект» штрф у розмірі 13872,20грн. за порушення вимог законодавства щодо змісту реклами, а саме рекламу надано недержавною мовою.

Вважає, що перевірка проводилася незаконно. Так, відповідно до Закону України «Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Постанови КМУ «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 1 січня 2011 року» передбачено заборону органам та посадовим особам, уповноважених законом здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності здійснювати проведення планових перевірок субєктів господарювання.

Положення цих нормативних документів розповсюджується також і на управління у справах захисту прав споживачів.

Таким чином, проведена перевірка щодо розповсюдження зовнішньої реклами є незаконною.

Закон України «Про рекламу» містить вичерпний перелік підстав для накладення відповідальності за його порушення. Як вбачається з самого Закону України «Про рекламу» він не містить ніякої відповідальності за розповсюдження зовнішньої реклами на іншій, крім української мови.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про рекламу» застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до законодавства України про мови.

На виконання Закону України «Про рекламу» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу» №693 від 26.05.2004 року, у відповідності з якою цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту і його територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу. Втім , жодний пункт Порядку не передбачає відповідальність за викладення змісту реклами іншою мовою ніж українська. До того ж, ст.27 Закону України «Про рекламу не містить такої підстави для притягнення рекламодавця до відповідальності як викладення рекламного змісту іншою мовою ніж Українська.

Відповідно до ст. 10 Конституції України гарантується вільний розвиток, виконання і захист російської, інших мов національних меншин України. Отже , серед конституційно закріплених принципів використання мов в Україні відсутній той, який би забороняв використання реклами мовою іншою ніж українська.

Вважає, що порушення мови у розповсюдженій рекламі не є порушенням змісту реклами та за це порушення не може бути накладено штраф.

Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення №0007 від 17.03.2010 року про накладення штрафу у розмірі 13872,20грн. за недотримання ДП «Сантехкомплект» вимог статті 6 Закону України «Про рекламу» щодо розповсюдження зовнішньої реклами у м. Донецьку по вул. Куйбишева /а.с. 4-5/.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги , додатково пояснила, що обовязків виклад реклами українською мовою суперечить деяким нормам закону про мови та нормам Конституції України.

Відповідно до ст.11 Європейської хартії регіональних мов або меншин, ратифікованої Верховною Радою України 15.05.03р., Україна зобовязана сприяти і/або полегшувати створення, використання, розповсюдження інформації (в т.ч. і рекламної) за допомогою телебачення, радіомовлення, друкованих та інших засобів масової інформації на регіональних мовах або мовах меншин. А відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Тому ця Хартія є українським нормативно-правовим актом щодо питання мовив загалі, й мови реклами зокрема. Норми Конституції України і міжнародних договорів мають пріоритет перед нормами закону про мови і закону про рекламу.

Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до чинного законодавства України про мови. Знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до чинного законодавства.

Аналіз діючого законодавства України, зокрема, ст.ст. 33, 35 Закону «Про мови в Українській РСР», ст.ст. 4, 12 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. 9 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», п.п. «є» п. 1 ст. 13 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про рекламу», свідчить про те, що зовнішня реклама має виконуватися саме українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» регулює принципи і порядок державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а саме планові та позапланові заходи до субєктів господарювання щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг. Тобто процедура проведення перевірок зовсім інша ніж процедура притягнення субєктів господарювання до відповідальності за Законом України «Про рекламу». Постанова Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» також націлена на тимчасове обмеження при проведенні перевірок субєктів господарювання та не стосується законодавства про рекламу. Таким чином, посилання позивача на ці норми є безпідставними.

Вважає рішення від 17.03.2010 № 0007 законним та обґрунтованим.

Просила відмовити у задоволенні позову /а.с. 39-41, 64-65/.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Дочірнє підприємство «Сантехкомплект» м. Донецьк Закритого акціонерного товариства «Сантехкомплект» (номер ЄДРПОУ 24818484) зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області 03.06.1997, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії А00 № 743601 /а.с.11/.

Відповідач 1 - Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики здійснює свою діяльність на підставі Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Згідно п.1 зазначеного Положення Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держспоживстандарт є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, тобто є субєктом владних повноважень.

Відповідач 2 Головне Донецьке обласне управління у справах захисту прав споживачів здійснює свою діяльність на підставі Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2009 за № 636/16652. Згідно з п. 1.1 цього Положення відповідач є територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та йому підпорядковується, тобто є субєктом владних повноважень.

18.11.2009 головним спеціалістом Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів Кучерявенко С.В. був складений протокол про порушення законодавства про рекламу у відношенні ДП «Сантехкомплект» , яким було встановлено порушення ст. 6 Закону України «Про рекламу» у вигляді надання реклами не державною мовою /а.с. 43/.

Також, 19.11.2009 в.о. начальника Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів Ореховим С.М. на адресу позивача була спрямована вимога № 02/17-8943, якою позивача було повідомлено про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу та запропоновано надати у термін до 07.12.2009 документи стосовно вартості розповсюдженої реклами та свідоцтво про державну реєстрацію /а.с. 44/.

17.03.2010 в.о. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики Л.Віткіним було прийнято рішення № 0007 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу /а.с.8/, відповідно до якого на ДП «Сантехкомплект» накладено штраф у сумі пятикратної вартості установленої реклами у розмірі 13872,20грн.

Як вбачається з цього рішення, при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів було встановлено порушення позивачем ст. 6 Закону України «Про рекламу», а саме: у м. Донецьку на пров. Кисловодський, 31а, як рекламодавець, розповсюджує зовнішню рекламу з порушенням змісту реклами (надано зовнішню рекламу не державною мовою).

08.04.2010 позивач, не погоджуючись із цим рішенням, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом /а.с. 4-5/.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики не доведена правомірність рішення № 0007 від 17.03.2010 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про рекламу», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

У даному випадку позивач ДП «Сантехкомплект» є рекламодавцем, тобто особою, яка є замовником реклами для її розповсюдження.

Сторонами не заперечується, що у м. Донецьку на пров. Кисловодський, 31а була розміщена зовнішня реклама ДП «Сантехкомплект» . Рекламна інформація була викладена російською мовою /а.с. 47-47/.

Позиція відповідача щодо правомірності прийнятого рішення ґрунтується на тому, що позивачем не дотримані вимоги законодавства щодо змісту реклами, оскільки рекламна інформація викладена російською мовою (порушення статті 6 Закону України «Про рекламу»). У якості правової підстави для настання відповідальності позивача у спірному рішенні зазначена стаття 27 Закону України «Про рекламу».

Частиною 4 статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Пункт 1 частини 2 цієї статті встановлює, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні, у тому числі, у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами.

Аналогічні положення містить пункт 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі за текстом Порядок).

Розділ ІІІ Закону України «Про рекламу» передбачає особливості рекламування деяких видів товару, а саме - лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації (ст. 21); алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби (ст. 22); зброї (ст. 23); послуг, пов'язаних із залученням коштів населення (ст. 24); цінних паперів (ст. 25); обєктів будівництва (ст. 25-1). Пункти 3, 4, 6, 7 Порядку визначають, що саме є порушенням змісту реклами таких видів товарів (наприклад, відсутність попередження про шкоду вживання алкогольних напоїв чи куріння або його невідповідність вимогам законодавств; залучення до участі в рекламі лікарів та інших професійних медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує лікарів тощо). При цьому, ці нормативно-правові акти не передбачають у жодному випадку таке порушення змісту реклами як її викладення російською або іншою недержавною мовою, як і не передбачають відповідальності за таке порушення.

Спеціальні норми або вимоги до змісту реклами товарів (продукції), рекламодавцем яких є позивач, у Законі України «Про рекламу» та Порядку відсутні. Також, жодним нормативно-правовим актом у сфері реклами не передбачено окремо загальне поняття змісту реклами та загальних вимог до змісту реклами.

Отже, є необґрунтованим висновок відповідача про те, що викладення реклами російською мовою є порушенням змісту реклами, що свідчить про відсутність правових підстав для накладення штрафу на позивача.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн., що документально підтверджені /а.с.3/.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Дочірнього підприємства «Сантехкомплект» Закритого акціонерного товариства «Сантехкомплект» до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання незаконним та скасування рішення про накладення штрафу у розмірі 13872,20грн. №0007 від 17.03.2010 року - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №0007 від 17.03.2010 року про накладення штрафу у розмірі 13872,20грн. за недотримання ДП «Сантехкомплект» вимог ст.6 Закону України «Про рекламу».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Сантехкомплект» Закритого акціонерного товариства «Сантехкомплект» сплачений судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 09 червня 2010 року.

Повний текст постанови складений 14 червня 2010 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає чинності після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Зеленов А. С.

СуддіНаумова К.Г.

Мозговая Н.А.