Рішення № 135901710, 16.04.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1116/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович, приватний нотаріус Остапенко Євген Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Сікоза В.О., звернулася до суду з позовом в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: 1) поновити строк на подання позовної заяви і прийняти дану позовну заяву до розгляду та здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; 2) визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №69239 та вчинений 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 20 606 грн. 46 коп. за кредитним договором № 014/1262/82/88617 від 22.06.2007 року, укладеного між Акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню; 3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код : 43577608, юридична адреса: Україна, 02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 9, офіс 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) утриману заборгованість по виконавчому провадженню №67855785 від 13.12.2021 року в розмірі 19 724 грн. 10 коп. згідно з постановами про звернення стягнення на заробітну плату боржника, винесених приватним виконавцем Кудряшовим Д.М. 04.01.22 та 30.01.25 року; 4) судові витрати у розмірі 968 грн. 96 коп. та витрати на професійну правову допомогу пов`язані з розглядом цієї Позовної заяви у розмірі 15 000 грн., у встановленому законодавством порядку покласти на Відповідача, та стягнути їх з нього в повному обсязі на користь позивача.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №69239 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 20 606 грн. 46 коп. за кредитним договором № 014/1262/82/88617 від 22.06.2007 року, укладеного між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" та ОСОБА_1 . На підставі зазначеного виконавчого напису, за письмовим зверненням ТОВ «Вердикт Капітал», постановою про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2021 року, винесеною приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. відкрито виконавче провадження № 67855785 про погашення боргу ОСОБА_1 за виконавчим провадженням в сумі 20606,46 грн. (основної винагороди приватного виконавця в сумі 2060,64 грн. витрати виконавчого провадження 869,00 грн.) а всього в сумі 23 536,10 грн.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області № 638/13829/23 від 15.12.2023 р. замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ: 43577608), у виконавчому провадженні № 67855785, відкритому 13.12.2021 на підставі виконавчого напису № 69239, вчиненого 28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» боргу за кредитним договором №014/1262/82/88617 від 22.06.2007 у розмірі 20 106,46 грн та плати за вчинення виконавчого напису у сумі 500,00 грн, а всього 20 606,46 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження №67855785 (або її копія) у будь-який визначений законодавством спосіб ОСОБА_1 не отримана, докази належного її направлена на адресу боржника у матеріалах виконавчого провадження відсутні, інформація про відкриття виконавчого провадження до Позивача не надходила взагалі.

Представник позивача зазначає, що 04.01.2022 приватним виконавцем Кудряшовим Д.В., у межах виконавчого провадження №67855785, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 , яка працює у Комунальному закладі Відділ освіти Краснкоутської селищної ради Богодухівського району Харківської області.

30.01.2025 року приватним виконавцем Кудряшовим Д.В., у межах виконавчого провадження №67855785, повторно винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 , яка працює у Комунальному закладі Відділ освіти Краснкоутської селищної ради Богодухівського району Харківської області. Зазначеною постановою приватними виконавцем звернуте стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 та прийняте рішення про утримання 20% доходів щомісяця на погашення загальної суми заборгованості, яка на той час складала 21 443,1 грн. Згідно з інформацією наданою приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. на адвокатський запит, з заробітної плати ОСОБА_1 за вказаними постановами приватного виконавця станом на 08.11.2025 взагалі утримано 13 731 грн. 92 коп., з них: на користь відповідача - 11 693,56 грн. , 869,00 грн. витрати на проведення виконавчих дій, 1169 грн. 36 коп. - винагорода приватного виконавця.

Сторона позивача вважає виконавчий напис №69239 від 28.05.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та винесені на підставі виконавчого напису постанови приватного виконавця Кудряшова Д.В. від 28.05.2021 року про відкриття виконавчого провадження №67855785 та від 04.01.2022 і 30.01.2025 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 , винесеними незаконно, всупереч вимогам законодавства щодо примусового виконання рішень, з наступних причин. Так, вивченням матеріалів виконавчого провадження №67855785 встановлено, що кредитний договір укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" № 014/1262/82/88617 від 22.06.2007, нотаріально не посвідчений. Відтак, виконавчий напис, на підставі якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67855785, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 28.05.2021 на кредитному договорі, який не посвідчений нотаріусом. Таким чином, виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки кредитний договір не посвідчений нотаріально, тому він не підлягає виконанню.

Щодо строків позовної давності представник позивача зазначає, що позивач не був повідомлений, або обізнаний будь-яким чином, про вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. виконавчого напису №69239 від 28.05.2021 про стягнення на користь ТОВ Вердикт Капітал заборгованості у розмірі 20 606 грн. 46 коп. за кредитним договором № 014/1262/82/88617 від 22.06.2007, укладеного між Акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" та ОСОБА_1 . Окрім того, позивачу належним чином взагалі не було вручена або направлена Постанова про відкриття виконавчого провадження №77079049 (або її копія) та Позивач не знав про існування та відкриття щодо нього виконавчого провадження. Про існування виконавчого провадження Позивачу стало відомо лише у лютому 2025 року з початку списання грошових коштів із заробітної плати на користь відповідача.

Отже, послідовно та безперервно з 12.03.2020 по 29.01.2024 строки позовної давності, як загальної так і спеціальної були продовжені на строк дії карантину та строк дії воєнного стану. З 30.01.2024 до 14.09.2025 строки позовної давності були зупинені. Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимоги про визнання виконавчого напису №69239 від 28.05.2021 року таким, що не підлягає виконанню. На думку сторони позивача, він має право на поновлення пропущеного строку позовної давності.

25 грудня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень проти позову, викладених у відзиві, представник відповідача посилаючись на норми чинного законодавства зазначає, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а тому, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Представник відповідача зазначає, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного, тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Представник відповідача вважає, що Договір на якому вчинено виконавчий напис - не містить заборон, або будь - яких обмежень щодо заборони використання позасудового способу захисту майнових інтересів товариства, а так/само, чинне законодавство України також не містить будь - яких обмежень щодо вчинення виконавчого напису, що цілком підтверджує правомірність вчинених дій попереднім кредитором - ТОВ «Вердикт Капітал» та нотаріусом, оскільки, приватному нотаріусу були надані всі документи для вчинення наведеної нотаріальної дії, що в повній мірі спростовує позовні вимоги позивача, оскільки, стягувач та приватний нотаріус - вчиняючи виконавчий напис, діяли в межах правового поля.

Представник відповідача зазначає, що позивач не надає суду будь-яких доказів, які би свідчили про погашення боргу за кредитним договором та виконання своїх зобов?язань в повному обсязі, відтак, стверджувати про відсутність підстав для вчинення стягувачем виконавчого напису нотаріуса, немає. Позивач не надає також альтернативного розрахунку заборгованості. Якщо позивач вважає, що нею сплачені кошти в іншій сумі, або борг за кредитним договором сплачено, то таке твердження має бути підкріплене відповідними доказами - наданням відповідних квитанцій про погашення суми боргу, альтернативного розрахунку заборгованості. Однак, позивач лише наголошує на тому, що відповідач не надав належних доказів та не довів розмір існуючої заборгованості, при цьому, жодним чином, позивач не спростовує його іншими доказами.

При переході права вимоги від первісного кредитора, а в подальшому - до ТОВ «Вердикт Капітал», та ТОВ «Дебт Форс», стягувачу, було передано від попереднього кредитора суму заборгованості позивача за кредитним договором, яка існувала на момент відступлення права вимоги. Отже, на момент відступлення права вимоги, заборгованість позивача за кредитним договором була наявною. Підтверджуючі документи були надані нотаріусу при вчиненні виконавчого напису. Відтак, твердження про відсутність боргу не відповідає фактичним обставинам. Кредитний договір є чинним на даний час, позивачем не надаються будь-які докази щодо недійсності кредитного договору чи окремих його умов, відтак, на думку сторони відповідача, твердження про неправомірність, неправильність кредитором розміру заборгованості є безпідставним.

Представник відповідач у своєму відзиві зазначає, що вимога позивача стягнення коштів із ТОВ «Дебт Форс» є безпідставною, посилаючись при цьому на ст. 1212 ЦК України.

Крім того, зазначає, що позивачем не зазначено, що визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в силу норм чинного законодавства не є підставою для повернення боржнику стягнутих на його підставі коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. При подачі до суду позовної заяви, позивачем не зазначено розподілу сум, які були перераховані стягувачу - ТОВ «Дебт Форс», які є витратами виконавчого провадження, а які винагородою приватного виконавця. Позивачем не взято до уваги те, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачуються першочергово. У своїй позовній заяві позивач посилається на довідку приватного виконавця Кудряшова Д.В., про те, що із ОСОБА_1 було стягнено кошти на загальну суму 13 731,92 грн., з яких, стягувачу - ТОВ «Дебт Форс» було перераховано кошти в розмірі 11 693,56 грн., 869,00 грн. - витрати виконавчого провадження, та основна винагорода 1169,36 грн., тобто, різниця між стягненими та перерахованими стягувачу коштами є витратами виконавчого провадження - витрати на проведення виконавчих дій та основна винагорода приватного виконавця, про що зазначено вище, які стягуються із боржника в процесі проведення виконавчих дій, згідно вимог ЗУ «Про виконавче провадження», на користь приватного виконавця.

Представник відповідача вважає, що сума, яку просить позивач стягнути із ТОВ «Дебт Форс» в розмірі 13 731,92 грн., не підлягає задоволенню, оскільки, в такому разі, суд стягне із відповідача кошти, які стягувач не отримував, а буде змушений безпідставно, повернути позивачу. А тому, вимога щодо стягнення із ТОВ «Дебт Форс» коштів в розмірі 13 731,92 грн. не підлягає задоволенню.

Крім того, 25.12.2025 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу є завищеними для даної категорії справ і окрім того, позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Тому на думку сторони відповідача такі витрати не підлягають задоволенню.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивача подав до суду заяву, у якій він позов підтримав та просить проводити розгляд справи без його участі та участі позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Треті особи у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

25 травня 2021 року приватним нотаріусом Остпенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис № 69239 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 014/1262/82/88617 від 22.06.2007/а.с.6/.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 13 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження №67855785, з виконання виконавчого напису № 69239 від 28 травня 2021 року. Того ж дня, приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника основної винагороди/а.с./8,18,19/.

Матеріали справи містять копію ухвали Краснокутського районного суду Харківської області від 15.12.2023 у справі №638/13829/23, якою замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», у виконавчому провадженні №67855785, відкритому 13.12.2021 на підставі виконавчого напису № 69239, вчиненого 28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» боргу за кредитним договором № 014/1262/82/88617 від 22.06.2007 у розмірі 20 106,46 грн та плати за вчинення виконавчого напису у сумі 500,00 грн, а всього 20 606,46 грн./а.с.10-12/.

04.01.2022 Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича звернено стягнення на заробтну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника/а.с.15-16/.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 27 грудня 2023 року замінено вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»/а.с. 13/.

30.01.2025 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника/а.с.17/.

Як вбачається з листа приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича № 67858785/78068 від 08.11.2025, в рамках виконавчого провадження № 67855785 з боржника в примусовому порядку стягнуто кошти, в тому числі на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» у розмірі 13731,92 грн/а.с.22/.

Крім того, відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича № 67858785 від 31.03.2026, в рамках виконавчого провадження № 67858785 з боржника в примусовому порядку стягнуто кошти, в тому числі на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» у розмірі 19724,10 грн. /а.с.116/.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

З вищевикладеного випливає, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 1 розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, який був чинний на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису, зазначено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічний по суті висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 15.04.2020 року по справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18).

У постанові від 19 червня 2024 року по справі № 712/11552/23 (провадження № 61-3773св24) Верховний Суд дійшов висновку, що між банком і позивачем кредитний договір був укладений у простій письмовій формі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Матеріали справи не містять відомостей, що кредитний договір №014/1262/82/88617 від 22.06.2007 укладений між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 не містить відомостей, що даний договір був нотаріально посвідчений.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинено 28 травня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Вищевикладені обставини свідчать про наявність підстав для визнання виконавчого напису № 69239 від 28 травня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 20 606 грн. 46 коп. за кредитним договором № 014/1262/82/88617 від 22.06.2007 року, укладеного між Акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню, таким що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Доводи представника відповідача про відсутність підстав для визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню через те, що договори з додатками, які були пред`явлені нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, а саме виконавчого напису, не визнанні судом недійсними, їх зміст не містить положень щодо невідповідності законодавству України, є безпідставними, оскільки у даному випадку оцінці підлягає саме дослідження умов вчинення виконавчого напису, в тому числі документи, які були надані приватному нотаріусу для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, а не зміст зокрема кредитного договору.

Що стосується позовної вимоги про стягнення на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно набутих грошових коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 19724,10 грн, що стягнуті з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, відповідно отримані відповідачем кошти в сумі 19724,10 грн підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення з відповідача на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно набутих грошових коштів.

Оскільки підставою для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів є саме визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідно є безпідставними доводи представника відповідача про те, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки кредитний договір не визнаний недійним, не змінений та не розірваний, так як ці обставини не є предметом даного позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Сторона спору у договорі зі своїм адвокатом може визначати будь-яку ціну адвокатських послуг. Проте, суд, за результатами розгляду справи, здійснюючи розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний враховувати критерії, визначені законом.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 рокуу справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19),від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 рокуу справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи в тому числі надано копію ордера серії ВТ №1058991 від 23.09.2025 на надання правничої допомоги, який виданий адвокатом Сікоза В`ячеславом Олександровичем. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №535 від 04 квітня 2012 р. видане Херсонською обласною КДКА на підставі рішення № 78 від 04 квітня 2012 року.

25 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якій представник відповідача просить відмовити позивачу у стягнення вказаних витрат.

В обґрунтування вказаної заяви представник відповідача зазначає, що матеріали справи не містять документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат. Крім того, розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, оскільки дана справа про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є справою не складною та відноситься до категорії малозначних справ.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; є типовою; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження за відсутності представника позивача; правові позиції у цій категорії справ усталені; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 15000 грн. до 7000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович, приватний нотаріус Остапенко Євген Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №69239 вчинений 28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 20 606 грн. 46 коп. за кредитним договором №014/1262/82/88617 від 22.06.2007, укладеного між Акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» ЄДРПОУ: 43577608, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 утриману заборгованість по виконавчому провадженню №67855785 від 13.12.2021 в розмірі 19 724 грн.10 коп. (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять чотири гривня 10 коп.) відповідно до постанов про звернення стягнення на заробітну плату боржника, винесених приватним виконавцем Кудряшовим Д.М. 04.01.22 та 30.01.2025.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) грн 96 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», вул. Княжий затон, 9, офіс 1, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43577608.

Третя особа - приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович, адреса: вул. Університетська, 33, офіс 7, м. Харків,

Третя особа - приватний нотаріус Остапенко Євген Миколайович, адреса: вул. Мала Житомирська, 6/5, м. Київ.

Суддя Бугаєнко І. В.