Постанова № 13589741, 13.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.01.11Справа №2а-14300/10/18/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді ЛаврернчукО.В., за участю секретаря АсєєвоїЛ.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача - не зявився;

від відповідача - не зявився.

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду АРКрим із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3200,00грн. адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вимог ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від21.03.1991р. зі змінами та доповненнями і Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від31.01.2007р., адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Сторони явку представників у судове засідання, що відбулося 13.01.2011р., не забезпечили, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та під розписку.

До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи підприємця 30.06.2000р., про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 02.08.2010р. (а.с.7).

Судом встановлено, що Кримським республіканським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на адресу відповідача було направлено повідомлення за вих.№04-4/3031 від03.08.2010р. про проведення перевірки виконання ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» №875-XII від21.03.1991р. зі змінами та доповненнями, початок якої призначено на 16.08.2010р., кінець перевірки 16.08.2010р. (а.с.9).

Вказане повідомлення отримане відповідачем 05.08.2010р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.10).

Кримським республіканським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів проведена перевірка виконання ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» №875-XII від21.03.1991р. зі змінами та доповненнями, за результатами якої складено Акт перевірки виконання ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від16.08.2010р. (а.с.11-12).

Згідно даних Акту перевірки відповідач повинен був забезпечити у 2008році працевлаштування інвалідів на 1 робочому місці, фактично не працевлаштовано жодної особи.

Акт перевірки від 16.08.2010р. не підписаний відповідачем, але на акті зроблений запис, відповідно до якого 16.08.2010р. представник ФОПОСОБА_1 забрав два примірника Акту для підписання, але один примірник з підписом повернутий не був, у звязку з чим 07.10.2010р. два примірника Акту перевірки від16.08.2010р. були надіслані на адресу ФОП ОСОБА_1 поштою (а.с.12).

В матеріалах справи мається розписка ОСОБА_2 від16.08.2010р. у якій зазначено, що ОСОБА_2 є бухгалтером ФОП ОСОБА_1 і 16.08.2010р. вона отримала акти невиїзної перевірки для їх підписання (а.с.13).

Акт перевірки виконання ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 16.08.2010р. був отриманий ФОП ОСОБА_1 11.10.2010р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.14).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю і гарантує рівні можливості для його реалізації. Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875 зі змінами та доповненнями (далі Закон), передбачені гарантії для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами.

Згідно ст.19 Закону для підприємств, установ і організацій, у томі числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Судом встановлено, що звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р. №42, відповідач визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості нуль місць (а.с.15).

Позивач самостійно зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що працювали у 2008році у кількості 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 0 осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» згідно звіту 0 осіб; фонд оплати праці штатних працівників склав 63,625 тис. грн.

Згідно самостійно поданого звіту за формою №10-ПІ відповідач не повинен був забезпечувати у 2008 році працевлаштування інвалідів, тоді як за нормами ст.19 Закону відповідач повинен був працевлаштувати 1 інваліда, тоді як фактично у 2008році не було працевлаштоване жодного інваліда. Відповідач у звіті самостійно не визначив суму адміністративно-господарських санкцій.

Суд вважає, що відповідач належним чином не інформував відповідні державні фонди з працевлаштування про вільні робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, що підтверджується довідкою Первомайського районного центру зайнятості від03.12.2010р. №24/05-1067, відповідно до якої ФОПОСОБА_1 у період з 01.01.2008р. по 01.01.2009р. звіти за формою №3-ПН «Звіт про наявність вакантних робочих місць» з вакансіями для працевлаштування інвалідів не подавала. (а.с.26).

Відповідно до частини 1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2008 рік в кількості 1 особи.

Приймаючи до уваги, що середньооблікова кількість штатних працівників Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у 2008 році складала 10 осіб, відповідач зобовязаний сплатити санкцію в розмірі половини середньої річної заробітної плати, тобто в розмірі 3200грн., що також підтверджується розрахунком суми позову КРВ Фонду соціального захисту інвалідів та актом перевірки (а.с.6).

Таким чином, відповідач був повинен до 15 квітня 2009 року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 3200грн.

Однак, як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008рік відповідачем самостійно не нарахована сума адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Фактично стягненню підлягає заборгованість по адміністративно - господарським санкціям за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 3200грн.

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за №1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», зазначено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у 2008 році на підприємстві відповідача не працевлаштовувалися інваліди, а відтак, відповідач повинен був за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, самостійно провести розрахунок та сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 3200,00грн.

При цьому суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2008 році 1 інваліда, також не надано суду доказів сплати за непрацевлаштування інваліда адміністративно господарських санкцій у розмірі 3200грн., а також не доведено того, що відповідач вживав заходи щодо подання щомісячних звітів до місцевого центру зайнятості про наявність вакансій, в тому числі для інвалідів, натомість позивач надав суду докази наявності такої заборгованості.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний кодНОМЕР_1, р/рНОМЕР_2 в Ощадбанк №4572, МФО384179, або іншого рахунку) до держбюджету Первомайського району (50070000, банк одержувача: Управління Державного казначейства в АРКрим м.Сімферополь, МФО824026, ЄДРПОУ34740583, р/р31210230700212, призначення платежу: 50070000;01; адміністративно господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2008рік) 3200,00грн. (три тисячі двісті гривень) адміністративно господарських санкцій.

3. Після набрання постановою законної сили, за заявою позивача видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Лавренчук О.В.