Постанова № 13589706, 05.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2010 р.Справа №2а-6768/10/10/0170 10:03 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Анісімова А.М., представник по довіреності №88 від 20.09.2007 року;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська"

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим

про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" - позивач - 27 травня 2010 року звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим відповідач - про визнання частково протиправним податкового повідомлення-рішення відповідача №0000091502/0 від 25.03.2010 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 40227,39грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платіжні доручення, суми по яким зазначені в акті перевірки, були надані позивачем до банку з призначенням платежу щодо оплати за податкові періоди з вересня 2009 року по січень 2010 року. Однак відповідач відніс сплачені суми в особовому рахунку позивача на сплату податкових зобовязань по іншим податковим деклараціям за січень березень 2009 року - без врахування призначення платежу, що було зазначено в платіжних дорученнях. Вказані дії відповідача позивач вважає порушенням вимог діючого законодавства. КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" вважає, що право визначати призначення платежу належить лише платнику податку, у звязку з чим під час проведення перевірки позивача, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган дійшов безпідставного висновку про наявність у позивача несвоєчасної сплати податкових зобовязань з ПДВ по податковим деклараціям за січень-березень 2009 року у звязку з зарахуванням до сплати саме вказаних платіжних доручень зі зміною призначення платежу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку (а.с.64), про причини неприбуття не повідомив; 10.08.2010 року надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, проти задоволення адміністративного позову заперечує, підтримує доводи, викладені в письмових запереченнях, що надані до суду у судовому засіданні 10.08.2010 року. Суд, враховуючі думку представника позивача, вважає можливим відповідно до ст.128, 133 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням пояснень наданих представником відповідача під час судового засідання, яке відбулося 10 серпня 2010 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 10 серпня 2010 року, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 10.08.2010 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість тим, що під час проведення перевірки позивача було встановлено несвоєчасну сплату ним узгоджених сум податкових зобовязань по ПДВ. Відповідач зазначає, що відповідно до вимог п.7.7. ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, у звязку з чим сплачені позивачем суми зараховувались в погашення податкового боргу попередніх періодів. Крім того, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається також на вимоги Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. №276 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за №843/11123); зазначає, що в особовому рахунку попередньо погашався податковий борг, що виник раніше.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» (код ЄДРПОУ 03332518, юридична адреса: 97600, АР Крим, Білогірський район, м. Білогірськ, вул. Мірошниченка, буд.11а) зареєстровано Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим 26.08.1994 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (а.с.8-10), є платником податків та зборів, зокрема, податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи та представником позивача.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників встановлені Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ. Пунктом 3 частини 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181 ІІІ (надалі - Закон №2181).

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивачем до ДПІ в Білогірському районі АР Крим були надані податкові декларації з податку на додану вартість (а.с.48-59):

- за січень 2009 року з визначенням суми податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 39857,00грн. (надано 16.02.2009 року, реєстраційний номер 910);

- за лютий 2009 року з визначенням суми податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 21739,00грн. (надано 19.03.2009 року, реєстраційний номер 1786);

- за березень 2009 року з визначенням суми податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 49814,00грн. (надано 14.04.2009 року, реєстраційний номер 3474).

За таких обставин, податкове зобов'язання, самостійно визначене позивачем у зазначених податкових деклараціях, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №2181 є узгодженим.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, суд зазначає, що визначені у вказаних податкових деклараціях суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, позивач повинен був сплатити: за січень 2009 року по 02.03.2009 року, за лютий 2009 року - по 30.03.2009 року, за березень 2009 року по 30.04.2009 року, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

ДПІ в Білогірському районі АР Крим 23.03.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати позивачем ПДВ; за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №574/15-02/03332518 від 23.03.2010 року (а.с.11-13), в якому зазначено, що узгоджене податкове зобовязання з податку на додану вартість сплачено позивачем з порушенням встановлених строків, а саме:

- по декларації за січень 2009 року - від 16.02.2009 року - в сумі 39857,00грн. - граничний термін сплати 02.03.2009 року, сплачено: платіжними дорученнями від 29.09.2009 року, від 16.10.2009 року, від 02.11.2009 року, від 27.11.2009 року - кількість днів затримки сплати платежу відповідно 211, 228, 245, 270 днів;

- по декларації за лютий 2009 року - від 19.03.2009 року - в сумі 21739,00грн. - граничний термін сплати 30.03.2009 року, сплачено: платіжними дорученнями від 27.11.2009 року, від 02.12.2009 року, від 10.12.2009 року, від 17.12.2009 року, від 18.12.2009 року - кількість днів затримки сплати платежу відповідно 242, 247, 255, 262, 263 дня;

- по декларації за березень 2009 року - від 14.04.2009 року - в сумі 49814,00грн. - граничний термін сплати 30.04.2009 року, сплачено: платіжними дорученнями від 18.12.2009 року, від 30.12.2009 року, від 13.01.2010 року, від 15.01.2010 року, від 20.01.2010 року, від 21.01.2010 року, від 29.01.2010 року, від 12.02.2010 року, від 17.02.2010 року - кількість днів затримки сплати платежу відповідно 232, 244, 258, 260, 265, 266, 274, 288, 293 дня.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 у звязку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкових зобовязань по податку на додану вартість.

Акт перевірки вручено уповноваженій особі позивача, що підтверджено її підписом на акті перевірки з зазначенням незгоди з висновками акту перевірки, та представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Білогірському районі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091502/0 від 25.03.2010 року про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 111410,05грн., встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, - у розмірі 50% у сумі 55705,05грн. (а.с.14).

Податкове повідомлення-рішення було вручено позивачу, що представником позивача не оспорюється.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному (апеляційному) порядку та його скасування (зокрема, частково). Про такі обставини також не повідомлено і представниками сторін під час розгляду справи в суді.

Суд також вважає необхідним зазначити, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Позивачем в обґрунтування неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення надані платіжні доручення та квитанції, дати та суми по яким зазначені в акті перевірки у якості сум, якими було погашено узгоджене податкове зобовязання по податку на додану вартість за січень-березень 2009 включно (а.с.18-29):

- №689 від 29.09.2009 року на суму 5000,00грн. призначення платежу ПДВ за вересень 2009 року;

- №763 від 16.10.2009 року на суму 15000,00грн. призначення платежу ПДВ за вересень 2009 року;

- №06К747957 від 27.11.2009 року на суму 9000,00грн. призначення платежу ПДВ за листопад 2009 року;

- №20778.100.2 від 09.12.2009 року (дата валютування 10.12.2009 року) на суму 5000,00грн. призначення платежу ПДВ за листопад 2009 року;

- №089Т54590 від 17.12.2009 року на суму 5000,00грн. призначення платежу ПДВ за листопад 2009 року;

- №NOCВТ56344 від 18.12.2009 року на суму 7000,00грн. призначення платежу ПДВ за листопад 2009 року;

- №NOCВТ41897 від 13.01.2010 року на суму 4398,00грн. призначення платежу ПДВ за грудень 2009 року;

- №NOCВТ53894 від 15.01.2010 року на суму 5000,00грн. призначення платежу ПДВ за грудень 2009 року;

- №NOCВТ43025 від 20.01.2010 року на суму 10000,00грн. призначення платежу ПДВ за грудень 2009 року;

- №531939 від 29.01.2010 року на суму 3000,00грн. призначення платежу ПДВ за січень 2010 року;

- №NOCВТ55325 від 12.02.2010 року на суму 10890,00грн. призначення платежу ПДВ за січень 2010 року;

- №NOCВТ35573 від 17.02.2010 року на суму 3960,00грн. призначення платежу ПДВ за січень 2010 року.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення у рівній пропорції.

На підставі Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які поступають до бюджету і в державні цільові фонди, затвердженою наказом Головної Державної податкової інспекції України №37 від 12.05.1994 (з наступними змінами та доповненнями), а також Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової інспекції України №276 від 18.07.2005, облік, контроль і складання звітності, по платежах, які надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи. При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особовий номер працівника, дата і час введення інформації.

Згідно з пунктом 5.3 Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які надходять до бюджету і в державні цільові фонди, при обробці розрахункових документів по оплаті платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряє відомості заповнення реквізитів "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам і на його паперовій копії проставляють дату і підпис відповідальної особи.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №276, проведення операцій по рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Згідно ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу України" посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.

Отже, за викладених обставин, операції по рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платників податків і позначених в них призначень платежу.

З врахуванням зазначених вимог діючого законодавства, дослідивши вказані вище платіжні документи, суд приходить до висновку, що вказаними платіжними дорученнями та квитанціями не могли бути сплачені узгоджені суми податкових зобовязань по податковим деклараціям з ПДВ позивача за січень-березень 2009 року, зокрема:

- по строку 29.09.2009 року в сумі 5000,00грн.,

- по строку 16.10.2009 року в сумі 14736,88грн.,

- по строку 27.11.2009 року в сумі 11483,00грн.,

- по строку 02.12.2009 року в сумі 4847,06грн.,

- по строку 10.12.2009 року в сумі 4899,20грн.,

- по строку 17.12.2009 року в сумі 4893,86грн.,

- по строку 18.12.2009 року в сумі 924,56грн.,

- по строку 18.12.2009 року в сумі 5919,08грн.,

- по строку 13.01.2010 року в сумі 4295,85грн.,

- по строку 15.01.2010 року в сумі 4879,41грн.,

- по строку 20.01.2010 року в сумі 9748,50грн.,

- по строку 29.01.2010 року в сумі 2917,64грн.,

- по строку 12.02.2010 року в сумі 10620,69грн.,

- по строку 17.02.2010 року в сумі 2115,19грн.,

всього на суму 84797,92грн.

Таким чином, висновки акту перевірки ДПІ в Білогірському районі АР Крим від 23.03.2010 року в частині зазначення вказаних платіжних доручень у якості платіжних доручень, якими сплачені суми узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість по податковим деклараціям позивача з ПДВ за січень березень 2010 року, не відповідають фактичним обставинам справи, а саме: зроблені відповідачем без врахування призначення платежу, що зазначено позивачем в платіжних дорученнях про сплату поточних податкових зобовязань з ПДВ за вересень 2009 року - січень 2010 року, а не податкових зобовязань з ПДВ за січень березень 2009 року.

Крім того, в матеріалах справи також наявні копії платіжних доручень №192 від 26.03.2009 року на суму 5100,00грн. та №201 від 31.03.2009 року на суму 1000,00грн. (а.с.67-68), якими згідно з призначенням платежу було сплачено податок на додану вартість за березень 2009 року. Враховуючі строк сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за березень 2009 року 30.04.2009 року суд приходить до висновку, що 6100,00грн. по декларації з ПДВ позивача за березень 2009 року були сплачені КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" в межах встановленого строку.

Також згідно з вимогами частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надані суду будь-які документи, що спростовують дані вказаних платіжних доручень, зокрема, в частині призначення платежу, відомості про ненадходження до бюджету сум по вказаним платіжним дорученням або неприйняття їх банком тощо. Представником відповідача під час розгляду справи також не повідомлено про наявність таких доказів у третіх осіб та не заявлено клопотання про їх витребування судом та залучення до матеріалів справи.

Таким чином, висновки акту перевірки №574/15-02/03332518 від 23.03.2010 року не відповідають фактичним обставинам справи, висновки про зарахування суми 90897,92грн. (84797,92+6100,00) по вказаним платіжним дорученням в рахунок погашення узгоджених податкових зобовязань по деклараціям з ПДВ за січень-березень 2009 року зроблені податковим органом без врахування призначення платежу, що вказане позивачем в платіжних дорученнях, тобто даний акт в зазначеній частині (90897,92грн.) не може бути прийнятий судом як належний доказ по справі, оскільки він складений з порушенням вимог діючого законодавства.

Суд також вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність будь-яких інших платіжних доручень, в яких позивачем зазначено призначення платежу погашення узгоджених податкових зобовязань по податку на додану вартість за січень-березень 2009 року. Про наявність таких платіжних доручень також не повідомлено представниками позивача та відповідача у судових засіданнях.

За таких обставин, судом не приймається до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на вимоги Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. №276 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за №843/11123), у звязку з наступним, оскільки відповідно до вимог п.1.6 зазначеної Інструкції проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку. Таким чином, поточні платежі, що здійснював позивач, безпідставно зараховувалися відповідачем в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Крім того, відповідно до вимог пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 штрафні санкції, як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, застосовані у розмірі 50% погашеної суми узгодженого податкового зобов'язання 111410,05грн. - в сумі 55705,05грн. Однак, загальна сума податкових зобовязань по деклараціям з ПДВ позивача за січень березень 2009 року складає 111410,00грн. (різниця 0,05грн.); п'ятдесят відсотків від зазначеної суми податкового зобов'язання складає 55705,00грн. (111410,00грн. / 50%), що не відповідає сумі штрафних санкцій (різниця склала 0,05грн.).

Разом з тим, в порядку ч.4 ст.70 КАС України позивачем не надано будь-яких доказів того, що КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" своєчасно сплатив узгоджену суму податкових зобовязань з податку на додану вартість по деклараціям за січень-березень 2009 року в сумі 20512,08грн., а також не надано платіжних доручень, дати та суми по яким зазначені в акті перевірки, в яких було б вказано інше призначення платежу - тобто сплата податкових зобов'язань з ПДВ за інші податкові (звітні) періоди.

Враховуючі, що відповідно до вимог ч.2, 4 та 5 ст.11, ч.4 ст.70 та ч.1 ст.71 КАС України позивачем не надано доказів неправомірності та необґрунтованості висновків акту перевірки ДПІ в Білогірському районі АР Крим, не заявлено про їх знаходження у третіх осіб та не заявлено клопотання про їх витребування судом та залучення до матеріалів справи, а також на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.05.2010 року позивачем під час розгляду справи не надані докази своєчасної сплати узгодженої суми податкових зобовязань з ПДВ по податковим деклараціям за січень-березень 2009 року в сумі 20512,08грн., суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Білогірському районі АР Крим від 25.03.2010 року №0000091502/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 10256,04грн. (20512,08грн. / 50%).

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень-рішень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим №0000091502/0 від 23 березня 2010 року, прийняте стосовно Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська», - визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в сумі 40227,39грн.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання частково протиправним податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його частково протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим №0000091502/0 від 25 березня 2010 року в частині застосування штрафних санкцій у сумі 40227,39грн. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 05 жовтня 2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 11 жовтня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим №0000091502/0 від 25.03.2010 року, прийняте стосовно Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська», в частині застосування штрафних санкцій в сумі 40227 (сорок тисяч двісті двадцять сім) гривень 39 копійок.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» (код ЄДРПОУ 03332518, юридична адреса: 97600, АР Крим, Білогірський район, м. Білогірськ, вул. Мірошниченка, буд.11а) судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.