Постанова № 13589705, 21.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.12.10Справа №2а-15145/10/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м. Ялти до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом Державна податкова інспекція у м. Ялти до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю з фізичних осіб в розмірі 3896,94 гривні.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.11.2010 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

До початку розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю з фізичних осіб в розмірі 2817,71 гривні у зв’язку з частковим погашенням боргу відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_1 є фізичною особою – підприємцем, зареєстрований у якості платника податків в ДПІ у м. Ялта АР Крим, тому відповідно до Закону України « Про систему оподаткування» зобов’язаний сплачувати податки та збори (обов’язкові платежі).

Відповідачем 27.01.2010 року була надана декларація орендної плати за змелю з фізичних осіб на 2010 рік, у зв’язку з чим відповідач зобов’язаний сплачувати орендну плату за землю, однак у відповідача станом на день розгляду справи утворилась заборгованість, яку позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача та відповідач не з`явилися, повідомлені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням. Позивач надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, відповідач будь-які клопотання не надсилав, заперечення на позов, будь – яких доказів до суду не надсилав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу у відсутності представника позивача та відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

          Таким чином, судом встановлено, що ДПІ у м. Ялта АР Крим є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.

          Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

          Пунктом 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначено, що податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

          Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Ялта уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання при здійсненні ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його у якості підприємця без статусу юридичної особи.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 07.12.2005 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.09.2010 року.

          Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку у ДПІ у м. Ялта АР Крим, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податку.

          Таким чином, судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

          Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 також є платником орендної плати за землю.

          Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

          Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

          Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

          Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-XІV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно з ч. 2 ст.3 Закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Передача землі в оренду відбувається шляхом укладення договору оренди землі, відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата за землю, своєчасна сплата якого, відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі», є основним обов’язком орендаря. Орендна плата за землю являє собою платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю передбачені Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535 – ХІІ.

          Відповідно до ст. 2 Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» сплачують земельний податок. Статтею 15 даного нормативно-правового акту передбачено, що власники землі і землекористувачі платять земельний податок з дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.

          Відповідно до ст. 13 Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

          Згідно зі ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

          Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Відповідно до ст. 16 Закону України « Про плату за землю» облік громадян - платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня.

Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, що орендує земельну ділянку, повинен сплачувати орендну плату за землю та зобов’язаний протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним надати декларацію по її сплаті.

Судом встановлено, що 27.01.2010 року відповідачем до ДПІ у м. Ялта була надана декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, на підставі якої була визначена сума орендної плати у розмірі в розмірі 8662,71 гривень, у тому числі 721,92 гривень за січень 2010 року, та 721,92 гривень за лютий-грудень 2010 року щомісячно.

Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

          Відповідно до п. п. 5.3.1 п.5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Проте судом встановлено, що за період з лютого до серпня 2010 року самостійно визначена відповідачем орендна плата в розмірі 5053,23 гривень (721,89 х 7) була погашена лише частково в розмірі 1179,46 гривень (з урахуванням переплати в розмірі 649,62 гривні, та платіжного доручення № 1285 від 06.09.2010 року в розмірі 529,84 гривні), що підтверджується обліковою карткою платника податку.

Відповідно до п.п. 16.1.1. п.16.1 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом п.1.4 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що пеня –це плата у вигляді процентів, нарахованих на сум у податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Згідно з пп.16.1.2 п.16.1 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

У відповідності до п. 16.1.2. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату орендної плати за землю за період з 06.09.2010 року до 30.09.2010 року в розмірі 23,17 гривень.

Таким чином, станом на 05.10.2010 року заборгованість відповідача складала 3896,94 гривень (3873,77 гривень + 23,17 гривень).

Але судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем зазначена заборгованість часково погашена в розмірі 2650 гривень згідно платіжного доручення № 817 від 30.11.2010 року, що також підтверджується особовим рахунком відповідача.

Отже, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 1246, 94 гривень (3896,94 – 2650 гривень).

Під час розгляду справи позивачем були уточнені позовні вимоги, у звязку з чим позивач просив стягнути заборгованість в розмірі 2817,71 гривень.

Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні встановлено, що залишок заборгованості з орендної лати за землю за період з лютого до серпня 2010 року складає 1246, 94 гривень, то уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

          Відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

          Отже, судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III інформація про виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк зазначається у першій податковій вимозі, у другій податковій вимозі може значиться повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Судом встановлено, що 31.03.2010 року ДПІ у м. Ялта АРК була складена перша податкова вимога № 1/527 на суму податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 169,11 гривень. Податкова вимога була направлена відповідачу 01.04.2010 року, що підтверджується конвертом про відправку.

Але у зв’язку з поверненням кореспонденції податкова вимога № 1/527 від 31.03.2010 року була розміщена на дошці оголошень, згідно акту від 08.06.2010 року № 1211/24-0.

Судом встановлено, що 12.07.2010 року року ДПІ у м. Ялта АРК була складена друга податкова вимога № 2/1298 на суму податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 2237,94 гривень. Податкова вимога булла направлена відповідачу 12.07.2010 року.

Але у зв’язку з відсутністю платника податків за місцем знаходження податкова вимога № 2/1298 від 12.07.2010 року була розміщена на дошці оголошень, згідно акту від 15.07.2010 року.

          Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-IIIпримусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

          Згідно з підпунктом 3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

          Судом встановлено, що рішенням ДПІ у м. Ялта № 31 від 18.08.2010 року вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу.

          Але застосовані заходи стягнення податкового боргу будь-яких результатів не дали.

          Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

На підставі викладеного, суд вважає, що факт несплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, у встановлені Законом України «Про плату за землю» порядку та строки орендної плати за землю за період з лютого до серпня 2010 року в розмірі 1246, 94 гривень, є повністю доведеними позивачем та підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні.

          Приймаючи до уваги, що заборгованість у розмірі 1246.94 гривень відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена, вона підлягає стягненню з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У зв’язку зі складністю справи судом 21 грудня 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 27 грудня 2008 року постанова складена у повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 1246,94 гривень в дохід місцевого бюджету м. Ялти на р/р № 33214815700039 в УГК в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, , код платежу 13050500, ОКПО 34740850.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Трещова О.Р.