Рішення № 135883335, 16.04.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6769/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь цивільну справу за позовом

Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виробництва імені В.Є. Таїрова»

до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

третя особа: Служба у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області,

про

визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, зняття з реєстрації місця проживання шляхом виселення,-

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2025 року позивач звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , зняття відповідачів з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі та виселення.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою №433818806 від 02 липня 2025 року.

Позивач зазначає, що відповідачі у зазначеному вище нерухомому майні зареєстровані, але не проживають з жовтня 2017 року, що порушує права позивача на використання згаданої квартири.

Зазначені обставини підтверджуються Актом обстеження на факт проживання особи без реєстрації місця проживання за даною адресою на території Таїровської територіальної громади від 09 жовтня 2025 року, складеним за участю депутата Таїровської селищної ради ОСОБА_4 і сусідів, Довідкою про осіб, проживаючих за адресою №2305/08-05 від 08 жовтня 2025 року, Довідкою про осіб, зареєстрованих за адресою №2308/08-05 від 09 жовтня 2025 року, виданими Центром надання адміністративних послуг Таїровської селищної ради та Актом огляду квартири від 09 жовтня 2025 року.

В судове засідання позивач не з`явився, однак подав до суду заяву в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України щодо розгляду справи за його відсутністю, заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти заочного вирішення справи не заперечував.

Відповідачі по справі у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представники залученої до участі у справі третьою особою на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області, у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Служба у справах дітей Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області надіслала до суду лист №09-02/51 від 27 лютого 2026 року, в якому просить розглядати справу без участі представника та прийняти рішення, взявши до уваги найвищі інтереси дітей.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з`ясування і доведеність, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідно до Інформаційної довідки №433818806 від 02 липня 2025 року.

Зазначена квартира використовується позивачем для забезпечення житлом власних співробітників та передана в користування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка наразі виконує обов`язки завідуючої хіміко-аналітичної лабораторії відділу виноробства ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та її мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Службовою запискою від 10 липня 2025 року ОСОБА_5 повідомила керівника позивача, що в зазначеній квартирі зареєстровані сторонні особи, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За наслідками звернення ОСОБА_5 , Наказом №9а від 16 липня 2025 року ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» утворена комісія, котра 09 жовтня 2025 року оглянула квартиру із складанням Акту огляду квартири з якого вбачається, що у однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована в квартирі 18 грудня 2019 року), ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрований в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрована в квартирі 15 жовтня 2015 року).

В Акті огляду квартири від 09 жовтня 2025 року зазначено, що у квартирі постійно проживають ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Інші особи у квартирі не проживають.

В Акті огляду квартири від 09 жовтня 2025 року вказано, що квартира передавалася у тимчасове користування ОСОБА_1 з родиною за Договором найму службового житлового приміщення №13-ШПКА(2) від 26.12.2011 року на період трудових відносин на прохання ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова».

З Договору найму службового житлового приміщення №13-ШПКА(2) від 26.12.2011 року вбачається, що до членів родини ОСОБА_1 належать дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 .

Пунктом 18 Договору найму службового житлового приміщення №13-ШПКА(2) від 26.12.2011 року передбачено його припинення у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Пунктом 19 Договору найму службового житлового приміщення №13-ШПКА(2) від 26.12.2011 року визначено, що у випадку розірвання чи припинення цього Договору у зв`язку із закінченням строку трудового договору, Наймач та члени його родини зобов`язані звільнити житлове приміщення.

Листом №05/11 від 05 листопада 2025 року ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» повідомило позивача про відсутність трудових відносин із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2017 року по даний час.

09 жовтня 2025 року здійснено обстеження квартири за участю сусідів та Депутата Таїровської селищної ради Завади Валентини Дмитрівни та складений Акт обстеження на факт проживання особи без реєстрації місця проживання на території Таїровської територіальної громади, з якого вбачається проживання в квартирі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно Довідки про осіб, проживаючих за адресою АДРЕСА_3 , виданої Центром надання адміністративних послуг Таїровської селищної ради 08 жовтня 2025 року за №2305/08-05 до складу проживаючих в квартирі входять ОСОБА_5 , місце проживання зареєстроване 18 грудня 2019 року та ОСОБА_6 , місце проживання зареєстроване 02 лютого 2024 року.

Згідно Довідки про осіб, зареєстрованих за адресою АДРЕСА_3 , виданої Центром надання адміністративних послуг Таїровської селищної ради 10 липня 2025 року за №1785/08-05 до складу зареєстрованих в квартирі, крім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 входять також ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване 15 жовтня 2015 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання зареєстроване 15 жовтня 2015 року.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 318 ЦК України встановлено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Частиною 4 ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо, зокрема: виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Застосовуючи приписи ст. ст. 71, 72 ЖК України Верховний Суд (зокрема у постанові від 04.10.2023 у справі №520/7767/19) дотримується послідовної практики, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які вказують на обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Також Верховний Суд в згаданій постанові зауважує, що вирішення позовних вимог про втрату права користування житловим приміщенням дитини відповідача залежить від з`ясування обставин втрати/збереження права користування житловим приміщенням відповідачем, батьком дитини. Право користування квартирою неповнолітньої дитини є похідними від права на це житло батька.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача або членів його сім`ї (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Верховний Суд зауважує, що зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право особи європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання (згідно із законом); 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою, тобто необхідність в демократичному суспільстві.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції станом на 18 грудня 2019 року встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Підпунктом 2 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 визначено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується).

З наведених доказів вбачається, що зазначена квартира була передана у тимчасове проживання відповідачам, які вибули з неї не пізніше 18 грудня 2019 року та переїхали у інше постійне місце проживання але не вчинили дій щодо відповідної реєстрації свого місця проживання за новою адресою.

Оскільки встановлено, що відповідачі не проживають у квартирі АДРЕСА_1 , то позовні вимоги про їх виселення із зазначеної квартири задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання лише ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , то позовні вимоги про зняття з реєстрації місця проживання в цій квартирі ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Інші позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 16, 316 319, 321 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», пп. 2 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, ст.ст. 4, 12, 141, 258, 259, 263 - 267, 280 - 282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виробництва імені В.Є. Таїрова» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Служба у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, зняття з реєстрації місця проживання шляхом виселення задовольнити частково.

Визнати такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зняти з реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (ЄДРПОУ 05431532, вул. Перемоги, 27, селище Таїрове, Одеський район, Одеська область) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4844,80 грн.

На підставі ч.1 ст. 267 ЦПК України визначити наступний порядок виконання цього рішення, що у разі набрання ним законної сили, воно є підставою для зняття ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 з реєстраційного обліку нерухомого майна у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя А.І.Бочаров