Рішення № 135882356, 22.04.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/2/26 провадження №2/489/2/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У січні 2026 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2109561929973 від 06.04.2021 у розмірі 74039,32 грн. та понесені судові витрати на оплату 2422,40 грн. судового збору та 2500,00 грн. на професійну правничу допомогу.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 06.04.2021 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі - ТОВ «Служба миттєвого кредитування») укладено кредитний договір №2109561929973, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 5800,00 грн. строком кредитування 1 рік зі сплатою процентів в залежності від строку користування кредитом.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (далі - ТОВ «Вердикт капітал») було укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» набуло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2109561929973 від 06.04.2021.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2109561929973 від 06.04.2021.

Через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 102510,36 грн., яка складається із 5800,00 грн. заборгованості за основною тілом кредиту, 96710,36 грн. за процентами нарахованими на дату відступлення права вимоги, 0,00 грн. за процентами нарахованими з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку, 0,00 грн. заборгованості по пені/штрафам, 0, 00 грн. по комісії, 0,00 грн. інфляційним збиткам і трьох процентів річних.

З цієї заборгованість, користуючись своїм правом, позивач зменшив заборгованість по процентам до 68239,32 грн. та просить стягнути з відповідача борг в сумі 74039,32 грн.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 03.03.2026 продовжено розгляд справи у зв`язку із повторним направленням відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі та матеріалів позовної заяви.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Правом на дання відзиву відповідач не скористався.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 06.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг № 2109561929973 «Стандартний», відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 5800,00 грн. з орієнтовним строком повернення 16 календарних днів з моменту отримання кредиту (пункти 1.1., 1.3 договору).

За умовами пункту 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування , протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4. а);

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4. б);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4. в);

д) тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до пункту 1.9 договору, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) -1 рік.

Додатком № 1 до кредитного договору є Заява-Анкета (для отримання кредиту),яка містить особисті данні відповідача ОСОБА_1 , паспортні данні, адресу реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, номер карткового рахунку: НОМЕР_1 тощо.

Додатком № 2 до кредитного догововру є Графік платежів.

Додатком № 3 є Паспорт споживчого кредиту.

Кредитний договір та додатки до нього відповідачем підписані за допомогою одноразового ідентифікатора «Н8» 06.04.2021.

Ідентифікацію відповідача в ІТС ТОВ «Служба миттєвого кредитування» підтверджено Інформацією щодо порядку (процедури),хронологія дій щодо укладення електронного договору, вчинених Товариством та Заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій.

Успішне здійснення 06.04.2021 переказу грошових коштів згідно кредитного договору № 2109561929973 в розмірі 5800,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 04.11.2025.

Доказі, які спростовували видачу відповідачу кредитних коштів матеріали справи не містять.

Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем виникли відносини, які врегульовано кредитним договором укладеному в електронній формі, за яким первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит в розмірі 5800,00 грн.

Набуття прави вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором підтверджено укладеними:

- 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» договором факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» набуло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2109561929973 від 06.04.2021.

Згідно витягу з Реєстру боржників, який є додатком № 3 до договору факторингу, ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги по кредитному договору № 2109561929973, позичальник ОСОБА_1 , заборгованість по якому становила 46458,00 грн. грн., з якої 5800,00 грн. заборгованості за сумою виданого кредиту та 40658,00 грн. за процентами;

- 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2109561929973 від 06.04.2021.

Згідно витягу з Реєстру боржників, який є додатком № 3 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги по кредитному договору № 2109561929973, позичальник ОСОБА_1 , заборгованість по якому становила 102510,36 грн., з якої 5800,00 грн. заборгованості за сумою виданого кредиту, 96710,36 грн. за процентами, 0,00 грн. за комісією, пенею та відповідальністю за порушення грошових зобов`язань згідно статті 625 ЦК України.

Вказана у реєстрах боржників заборгованість відповідача за кредитним договором підтверджена відповідними розрахунками попередніх кредиторів.

Згідно розрахунку позивача, складеного станом на 08.12.2025, загальний розмір заборгованості становить 102510,36 грн., з якої позивач просить стягнути лише 74039,32 грн., зменшивши заборгованість по процентам з 96710,36 грн. до 68239,32 грн.

Із змісту позову слідує, що заборгованість добровільно відповідачем не погашена, а тому позивач, як новий кредитор, просить стягнути її в судовому порядку.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої шостої, восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Згідно статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між відповідачем та первісним кредитором укладено кредитний договір у формі електронного документу, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якого між його сторонами виникли кредитні правовідносини.

Дослідженими судом письмовими доказами підтверджується отримання відповідачем в кредит грошових коштів в розмірі 5800,00 грн. та порушення ним грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, право вимоги якої набув позивач.

Таким чином, суд вважає доведеною заборгованість відповідача по тілу кредиту, а тому в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості по процентам, то незважаючи на її зменшення з 96710,36 грн. до 68239,32 грн., то суд з таким розміром не погоджується.

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів підлягають зменшенню до основної суми боргу - 5800,00 грн.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з позивача заборгованості в загальному розмірі 11600,00 грн., з якої 5800,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 5800,00 грн. по процентам.

Так як позов задоволено частково, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 379,34 грн. (2422,40 х15,66%).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яка понесена позивачем в розмірі 25000,00 грн., суд враховує вимоги статей 137, 141 ЦПК України та бере до уваги складність справи, перелік наданих адвокатом послуг, час, необхідний для складання позовної заяви, часткове задоволення позовних вимог, а також критерії розумності і співмірності.

При цьому, суд враховує висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, невеликий обсяг наданих доказів у справі, її розгляд в порядку спрощеного провадження та часткове задоволення позовних вимог, а також врахування необхідність дотримання критеріїв розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути пропорційно задоволеному позову з відповідача 3915,00 грн. на відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2109561929973 від 06.04.2021 в загальному розмірі 11600,00 грн. (одинадцять тисяч шістсот гривень 00 коп.), а також судовий збір в сумі 379,34 грн. (триста сімдесят дев`ять гривень 34 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3915,00 грн. (три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять гривень 00 коп.).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: м. Київ, вул.Мечнікова,3, офіс 306;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останні відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 22.04.2026.

Суддя І.В.Ковален