Рішення № 135881859, 22.04.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/293/26

Провадження № 2/302/252/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 квітня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.,

секретаря судового засідання Куруц В.І.,

розглянувши заочно в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Закарпатської області, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», позивач, кредитор) в особі представника Столітній М.М. звернулося до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за договором №4876068 про надання споживчого кредиту від 09.08.2024 у розмірі 24 150 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», первісний кредитор) та ОСОБА_1 09.08.2024 в електронній формі було укладено договір №4876068 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - кредитний договір). Сторонами було узгоджено надання Кредитодавцем Позичальнику кредиту в розмірі 3 500,00 грн, строком на 360 днів - з 09.08.2024 по 03.08.2025. Умовами договору передбачено сплату процентів за користування кредитними коштами. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_1 та надав їй кредит, натомість відповідачка допустила порушення виконання зобов`язань - не повернула кредитні кошти, нараховані проценти та штрафні санкції.

31.03.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» уклало з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» договір факторингу № 31/03/2025, яким відступило право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 4876068 від 09.08.2024 загальна сума заборгованості склала 17 587,50 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 3 500,00 грн, заборгованості за процентами - 12 337,50 грн та штрафні санкції 1 750,00 грн. Окрім цього позивач, відповідно до умов договору № 4876068 від 09.08.2024, в межах строку кредитування здійснив нарахування процентів за користування відповідачкою кредитними коштами за період з 01.04.2025 по 03.08.2025 за процентною ставкою 1,5%, розмір яких склав 6 562,50 грн.

Посилаючись на наведені обставини й відповідні їм положення договору та приписи діючого законодавства, у зв`язку з невиконанням позивачем взятих на себе зобов`язань - позивач звернувся з цим позовом до суду й просив стягнути з ОСОБА_1 суму 24 150,00 грн, з яких: 3 500 грн - основний борг, 12 337,50 грн і 6 562,50 грн - проценти та 1 750,00 грн - штрафні санкції, а також 2 662,40 грн сплаченого судового збору й 10 000 грн - понесених витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді від 09 березня 2026 року було відкрито провадження в справі й постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. На адресу суду надійшло поштове повідомлення, яким було підтверджено вручення відповідачці за її зареєстрованим місцем проживання ухвали про відкриття провадження в справі.

Відповідачка відзиву на позов, а також будь-яких заяв, клопотань чи доказів до суду не подала.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки зі змісту позовної заяви слідує, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, а відповідачка відзиву на позов не подала - суд постановив провести заочний розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

09 серпня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі -ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір № 4876068 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язався надати Споживачу кредит у гривні (далі - кредит), а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Згідно з п. 1.13 Договору перед його укладенням була здійснена електронна ідентифікація споживача для входу в особистий кабінет, було проведено ідентифікацію та верифікацію споживача - отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних. За взаємною згодою, сторони погодили такі умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3 500 грн; згідно із п. 1.3. Договору строк кредиту 360 днів: з 09.08.2024 по 03.08.2025; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Договір було підписано в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, ОСОБА_1 підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором « 48894».

Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. Договору. Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,10% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Споживач до 07.09.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3. Договору

Відповідно до зазначених вище умов Додаткового договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед Позичальницею виконало та надало їй кредит в сумі 3 500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України врегульовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані їй позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.12 ст.11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні платіжні рішення" (iPay) від 01.04.2025 12:37:19 № 20250401-2137 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 09.08.2024 13:38:16 на суму 3 500,00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 597c69e9-85f9-4f20-a1ab-9c65583221f7 Номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - НОМЕР_5 Session ID - 026185404677 Сайт торгівця - https://credit7.ua Код авторизації - 587803 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ» Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

З відповіді АТ «Державний ощадний банк України» від 12.03.2026, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_3 на яку 09.08.2024 було здійснено переказ коштів на суму 3 500,00 грн. Відомостями АТ «Ощадбанк» підтверджується належність ОСОБА_1 фінансового телефону НОМЕР_4 .

Установленими фактичними даними, на підставі належних і допустимих доказів, які в своїй сукупності є достатніми, достовірно доводиться факт укладення 09 серпня 2024 року в електронній формі між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 . Договору №4876068 про надання споживчого кредиту та його фактичного виконання з боку позикодавця.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач мав заборгованість перед первісним кредитором за Договором № 4876068 від 09.08.2024 в загальній сумі 15 837,50 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 3 500,00 грн, заборгованості за процентами - 12 337,50 грн.

Умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 5.1.3. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 31 березня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання їй в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання їй в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» належне їй право вимоги.

Враховуючи зазначене, позивач стверджував, що відповідно до укладеного Договору факторингу № 31/03/2025 від 31 березня 2025 року до нього перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4876068 від 09.08.2024 загальна сума заборгованості склала 15 837,50 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 3 500,00 грн, заборгованості за процентами - 12 337,50 грн.

Окрім цього, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 по 03.08.2025 (125 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 6562,5 грн. Розрахунок розміру заборгованості за процентами: 3500 грн * 1,5% = 52,5 грн*125 календарних дні = 6562,5 грн.

Позивач нарахував відсотки за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.

Умовами договору було встановлено такий порядок нарахування процентів. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка 0,1% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 07.09.2024, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості стверджується, що позивач нарахував проценти за користування відповідачкою кредитом за період з з 09.08.2024 по 03.08.2025.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».

Позивач нарахував відсотки за користування кредитними коштами в межах строку кредитування. Перевіряючи обґрунтованість нарахованої суми відсотків, окрім установленого договором розміру відсоткової ставки, суд бере до уваги такі положення законодавства.

Відповідно до положень ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування» із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX, денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t x 100 %, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року, відтак його положення повинні були бути враховані сторонами договору.

Відповідно до положень Закону №3498-IX до 22 квітня 2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати 2,5 %, до 20 серпня 2024 року включно - не повинен перевищувати 1,5 %, а з наступного дня - не повинен перевищувати 1%.

Відповідно до умов договору, на суму боргу нараховуються відсотки за користування грошовими коштами у визначених розмірах, з врахуванням установлених обмежень, за відповідні періоди, а саме:

1) за період з 09 серпня 2024 року по 20 серпня 2024 року відсоткова ставка становила 1,5 % на день, кількість днів користування коштами - 11 днів, розмір відсотків за один день: 3 500 грн ? 1,5 % = 52,50 грн. Сума нарахованих відсотків за вказаний період: 52,50 грн ? 11 днів = 577,50 грн.

3) за період з 21 серпня 2024 року по 03 серпня 2025 року включно відсоткова ставка становила 1 % на день, кількість днів користування коштами - 329 днів, Розмір відсотків за один день: 3 5000 грн ? 1 % = 35,00 грн. Сума нарахованих відсотків за вказаний період: 45,00 грн ? 329 днів = 11 515,00 грн.

Отже, загальна кількість днів користування коштами - 360 днів, загальна сума нарахованих відсотків - 12 092,5 грн. Відтак загальна сума заборгованості, що складається з основного боргу та нарахованих відсотків, становить: 3 500,00 грн + 12 092,50 грн = 15 592,50 грн. Суд уважає, що доведеним є розмір заборгованості ОСОБА_1 за цим Договором в розмірі 15 592,50 гривень.

Щодо стягнення з відповідачки неустойки суд зауважує про таке. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , штрафні санкції в сумі 1 750,00 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що розділом 6 Кредитного договору № 4876068 від 09.08.2024 року, передбачено відповідальність Клієнта за порушення грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій (неустойки, штрафу) у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Пункт 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" викладено у новій редакції, відповідно до якої: "У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (тобто, до 24.01.2024 р.), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. При цьому посилався на лист-роз`яснення НБУ № 14-0004/12907 від 19.02.2024, щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX зі змісту якого слідує, що положення пункту 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX. Тобто, до договорів споживчого кредиту, укладених після 24.01.2024 не застосовуються положення щодо звільнення споживача від неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит. Відтак позивач стверджує, що нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) за договорами, укладеними з 24.01.2024, є обґрунтованим та правомірним. Позаяк Договір № 4876068 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено 09.08.2024, після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Суд зауважує, що листи Національного Банку України не є джерелом права, й у цьому контексті не можуть бути застосовані судом як норми права, якими регулюються відповідні правовідносини.

Водночас, не заперечуючи тлумачення положень пункту 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", при вирішенні питання нарахування й стягнення неустойки за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) слід звернути уваги на таке.

Аналізуючи доводи позивача суд зауважує, що відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім затих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства» The Sunday Times v. The United Kingdom № 1 заява 6538/74 пункт 46). У справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France) Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

З правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17 слідує, що статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно. У випадку, якщо на час прийняття закону, який містить одно предметні норми відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе. Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Суд зауважує, що відповідно до чинної норми п. 18 розділу «Прикінцеві й перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма цивільного законодавства є чіткою, однозначною і передбачуваною та не містить винятків і виключень.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Зважаючи на викладене вимоги в частині стягнення неустойки 1 750,00 грн не ґрунтуються на вимогам закону, а тому задоволенню не підлягають.

Відтак розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості, що складається з основного боргу та нарахованих відсотків і становить 15 592,50 грн (3 500,00 грн + 12 092,50 грн = 15 592,50 грн).

В решті позову належить відмовити з наведених підстав.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інших судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання юридичних послуг № 10-12/2024 від 10.12.2024 укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та адвокатом Столітнім Михайлом Михайловичем, заявку № 15513 від 28.01.2026, рахунок на оплату №15513-26/02-2026 від 26 лютого 2026 р. на суму 10 000 грн та Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року № 15513 від 26 лютого 2026 року на суму 10 000,00 грн.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими й співмірними є судові витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог. Судом стягнуто з відповідача на користь позивача суму 15 592,50 грн із заявлених до стягнення 24 150,00 грн, що становить 65%. Відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача на часткове відшкодування понесених ним судових витрат суму 4 980,56 грн (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят гривень 56 коп.), з якої: на професійну правничу допомогу - 3 250,00 грн (5 000,00*65/100 = 3 250,00 грн) та на сплату судового збору - 1 730,56 грн (2 662,40*65/100 = 1 730,56 грн).

Керуючись ст. 12, 13, 133, 137, 141, 258, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості в розмірі 15 592,50 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 50 коп.), з яких сума кредиту - 3 500,00 грн та сума процентів за користування кредитом - 12 092,50 грн.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 44559822) на часткове відшкодування понесених ним судових витрат суму 4 980,56 грн (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят гривень 56 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач вправі оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 44559822;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О. І. Повідайчик