Рішення № 135880093, 21.04.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1338/26

Єдиний унікальний № 742/1027/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

У квітні 2025 року представник ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивує тим, що 17.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС», із заявою на отримання кредиту № 469335 на суму 5 000,00 грн.

17.11.2021 року між сторонами укладено кредитний договір № 327821, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику 5 000,00 грн на особисті потреби строком з 17.11.2021 по 14.08.2022 року. Кредитодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак позичальник належним чином зобов`язання не виконував, платежі своєчасно не здійснював, чим допустив порушення умов договору № 327821 від 17.11.2021 року.

Кредитним договором передбачено, що кредит надається у готівковій формі, підлягає поверненню шляхом щотижневих платежів згідно з графіком, загальна вартість кредиту становить 10 899,00 грн, реальна річна процентна ставка 752,11%, а також встановлено обов`язок позичальника здійснювати погашення тіла кредиту та процентів у визначені строки.

26 березня 2025 року між ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» укладено договір факторингу № Ф-25/2. Відповідно до його умов ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 327821 від 17.11.2021 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за вказаним договором утворилася заборгованість у загальному розмірі 6 840,00 грн, з яких 4 882,80 грн прострочена заборгованість по тілу кредиту та 1 957,20 грн прострочені проценти за кредитом.

Підставою для звернення до суду є невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки. Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому суд відповідно ст. 19 ЦПК України вирішуючи питання про розгляд справи у спрощеному провадженні враховує ціну позову і складність справи. Також суд приймає до уваги клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Одночасно з відкриттям провадження у справі Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.

Відтак, 16.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Позивачем у позовній заяві зазначене місце проживання: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою Відповідачу рекомендованим повідомленням направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, з викликом його в судове засідання.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 17.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС», із заявою на отримання кредиту № 469335 на суму 5 000,00 грн.

17.11.2021 року між сторонами укладено кредитний договір № 327821, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику 5 000,00 грн на особисті потреби. Строк користування кредитом становить 9 місяців, кількість платежів 9. Процентна ставка за договором передбачає загальну вартість кредиту 10 899,00 грн, з яких 5 000,00 грн тіло кредиту та 5 899,00 грн проценти, реальна річна ставка становить 752,11%.

Кредитний договір № 327821 підписано ОСОБА_1 власноручним підписом.

Згідно з видатковим касовим ордером від 17.11.2021 ОСОБА_1 видано кошти у розмірі 5 000 грн.

26 березня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» укладено договір факторингу № Ф-25/2.

Відповідно до умов договору факторингу № Ф-25/2 від 26.03.2025 року ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 327821 від 17.11.2021 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за вказаним договором, утворилася заборгованість у загальному розмірі 6 840,00 грн, з яких 4 882,80 грн прострочена заборгованість по тілу кредиту та 1 957,20 грн прострочені проценти за кредитом.

V. Норми права, які підлягають застосуванню.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається. Ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

VI. Оцінка суду.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір підписаний відповідачем власноручним підписом, наявність якого разом підписом кредитора підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останнього, є доведеним факт укладення між сторонами кредитних договорів, а також, що позичальник ОСОБА_1 всі умови договорів цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Частинами 1, 2статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відтак, між ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання.

Факт видачі ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» та отримання відповідачем коштів за кредитним договором № 327821 підтверджується видатковим касовим ордером від 17.11.2021, карткою 334707 від 10.01.2022 № 20250507-105059 обліку виконання кредитного договору №327821.

До доказів укладення договору факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договорам укладеними первісним кредитором з ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

26 березня 2025 року між ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» укладено договір факторингу № Ф-25/2. Відповідно до його умов ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 327821 від 17.11.2021 року.

Як зазначалося судом вище, з огляду на положення законодавства щодо факторингу заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

В матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, права вимоги за яким набув позивач від первісного кредитора. Дані розрахунки відповідачем у встановлений законом спосіб спростовані не були..

Таким чином, уклавши з позивачем договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач вчасно не повернув кошти, одержані за кредитним договором, чим порушив зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників (Додаток №1 до Договору факторингу № Ф-25/2 від 26.03.2025 р.), сума заборгованості ОСОБА_1 перед новим кредитором ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складає 6 840,00 грн, з яких 4 882,80 грн прострочена заборгованість по тілу кредиту та 1 957,20 грн прострочені проценти за кредитом.

На час розгляду справи судом, відповідач заборгованість перед позивачем не сплатила та відповідних доказів до суду не подала.

У ході вирішення спору відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні та подачу відзиву не скористався, фактичних обставин справи не оспорив та правомірність розрахунку не спростував, як і не надав свого розрахунку заборгованості.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач взятих на себе за договором обов`язків не виконала, має заборгованість за кредитним договором, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що Позивач довів існування між ним та Відповідачем кредитних зобов`язань, невиконання цих зобов`язань Відповідачем та розмір заборгованості, що утворився внаслідок невиконання Відповідачем зобов`язань за договором. Відтак, позовні вимоги ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» до відповідача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2 605 грн. (а.с. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 327821 від 17.11.2021р. у розмірі 6840 (шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» 2 605 (дві тисячі шістсот п`ять) гривень 00 копійок судового збору.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Дата складання повного тексту судового рішення 21.04.2026.

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК