Ухвала суду № 135879594, 21.04.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1635/26

№ 4-с/688/2/26

Ухвала

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Огородніка І.В.,

при секретарі Варшавської Я.В.,

за участю адвоката - Негоди К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Шепетівка скаргу ОСОБА_1 , на рішення та дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області надійшла скарга представника скаржника адвоката Негоди К.О., на рішення та дії державного виконавця. Просить суд визнати дії державного виконавця Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк Тетяни Миколаївни в частині накладення арешту на рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному Товаристві «Ощадбанк», який належить боржнику ОСОБА_1 неправомірними. Скасувати постанову державного виконавця Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк Тетяни Миколаївни про арешт коштів боржника від 06.03.2025 року ВП № 77401847 в частині накладення арешту на рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному Товаристві «Ощадбанк», який належить боржнику ОСОБА_1 .

Скарга обґрунтована тим, що 15.03.2010 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області було видано виконавчий лист № 2-199/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором. У порядку контролю за виконанням судового рішення та на підставі ст.447 451 Цивільного процесуального кодексу України боржник як сторона виконавчого провадження має право звернутися до суду із скаргою, так як вважає, що рішенням, дією державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до положень ЦПК України, порушено його права чи свободи. В свою чергу, вважає дії державного виконавця із винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника в частині накладення арешту на зарплатний рахунок неправомірними з урахуванням наступного.

Так, станом на сьогодні на примусовому виконанні в Шепетівському ВДВС Хмельницької області знаходиться виконавче провадження № 77401847 з виконання виконавчого листа 2-199/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором.

06 березня 2025 року державним виконавцем Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Мартинюк Тетяною Миколаївною було винесено постанову про накладення арешту на рахунок боржника. Однак, звертає увагу, що розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_1 є зарплатним рахунком, що підтверджується довідкою виданою АТ «Ощадбанк» від 25.03.2026 року (копія додається). На підставі постанови про арешт коштів боржника у ВП № 77401847 безпідставно та передчасно накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку заробітної картки, яка оформлена в АТ «Ощадбанк», рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_1 . Внаслідок незаконних та передчасних дій виконавця заблоковано рахунок ОСОБА_1 , що унеможливило користування карткою, а також позбавило його будь-яких засобів до існування. Наголошує, що роботодавець здійснює виплату заробітної плати на картку, яка оформлена в АТ «Ощадбанк», рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_1 . Державний виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, представник боржника, адвокат Негода К. О., 31.03.2026 року на виконання вимог ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» звернулася до державного виконавця Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк Тетяни Миколаївни з заявою про зняття арешту з зарплатного рахунку з документальним підтвердженням, що рахунок боржника має спеціальний режим використання. (копія додається). Однак, державний виконавець надала відповідь на заяву № 21.15-26 29780/01 від 06.04.2026 року, в якій повідомила про відмову у знятті арешту з даного рахунку так як у відділу відсутні законні підстави щодо зняття арешту з коштів боржника. Також державний виконавець повідомила, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Проте, слід звернути увагу суду на те, що у своїй відмові виконавець вибірково застосовує норми Закону України «Про виконавче провадження», зокрема посилається на пункт 2 відповідних положень, однак повністю ігнорує приписи частини четвертої статті 59 цього Закону. Водночас саме ч. 4 ст. 59 прямо передбачає підставу для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини у разі отримання виконавцем документального підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або що звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Таким чином, виконавець, фактично цитуючи відповідну норму, не надає їй належної правової оцінки та безпідставно не застосовує її до спірних правовідносин. Представником боржника, адвокатом Негодою К. О. до заяви від 31.03.2026 року про зняття арешту з зарплатного рахунку додавалась в якості додатку довідка з Ощадбанку на підтвердження зарахування на нього зарплатних виплат. Однак, як виявилося, для державного виконавця довідка з банку не являється документальним підтвердженням статусу рахунка, а саме рахунок боржника має спеціальний режим використання та/ або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Так як зарплатний рахунок відноситься до рахунку на який законом заборонено накладати арешт, то накладення арешту на нього є незаконним та протиправним.

Про порушення прав ОСОБА_1 стало відомо саме з моменту отримання відповіді начальника Шепетівськоо ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області ХМУ МЮУ Юлії Репецької № 21.15-26-29780/01 від 06.04.2026 року. Вищевказану відповідь скаржником було отримано 06.04.2026 року, що підтверджується скріном з електронної пошти представника боржника, адвоката Негоди К.О. (копія додається). Слід зазначити, що саму постанову про накладення арешту на рахунки боржника від 06.03.2025 року боржнику не було направлено та як наслідок боржник її не отримував.

Представник скаржника адвокат в судовому засіданні вимоги скарги підтримала, інші учасники в судове засідання не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали скарги, оцінивши наявні докази, встановив таке.

У ході судового розгляду встановлено, що 15.03.2010 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області було видано виконавчий лист № 2-199/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором.

06 березня 2025 року державним виконавцем Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Мартинюк Тетяною Миколаївною було винесено постанову про накладення арешту на рахунок боржника.

Адвокат Негода К. О., 31.03.2026 року на виконання вимог ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» звернулася до державного виконавця Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк Тетяни Миколаївни з заявою про зняття арешту з зарплатного рахунку з документальним підтвердженням

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

З установлених судом обставин вбачається, що рахунок боржника, на кошти на якому державним виконавцем був накладений арешт, є рахунком для зарахування заробітної плати, будь-яких заборон зарахування інших платежів банк відомостей не зазначив, тобто на цей рахунок зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для зарахування заробітної плати. Зазначений рахунок не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Також банк, на який нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунках. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 , не доведено, що її рахунок на який за постановою державного виконавця було накладено арешт, має спеціальний режим використання, та на такий рахунок за законом заборонено накладення арешту.

Як встановлено судом, на даний рахунок може зараховуватися не тільки заробітна плата, а й інші платежі.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, суд, оцінивши докази у їх сукупності, врахувавши усі обставини справи, дійшов висновку про те, що державний виконавець при виконанні виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором в частині арешту її рахунку діяв в спосіб та в порядку, які передбачені чинним законодавством, тому в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції № 512/5 від 02.04.2012 року, ст. ст. 4-5, 12-13, 18, 81, 133, 141, 447, 451, 452 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , на рішення та дії державного виконавця -відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ігор ОГОРОДНІК