Рішення № 135872741, 21.04.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/108/26

Провадження № 2/288/339/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Поліщук Р. М.,

з участю секретаря судового засідання - Франчук Ю.О.,

відповідача - ОСОБА_2.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, в якому вказує, що 08 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі-первісний кредитор) та відповідачем укладено електронний кредитний договір № 952573063 на суму 2000,00 гривень.

Первісний кредитор належним чином виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу грошові кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 6000,00 гривень.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, згідно до якого від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

На рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 29167,20 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 6000,00 гривень; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 23167,20 гривень.

Таким чином, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 952573063 від 08 січня 2023 року в розмірі 29167,20 гривень, судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень. Також просить справу розглядати без участі їх представника.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували щодо їх задоволення, на що надали письмові пояснення, крім того відповідач в судовому засіданні пояснив, що кредит він не отримував, мобільний телефон був втрачений, до правоохоронних органів щодо неправомірно виданого кредиту на його ім`я він не звертався. /а.с. 134-137/

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала до суду додаткові пояснення у справі, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, справу розглядати без участі позивача. /а.с. 163-175/

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статтями 274-279 ЦПК України.

Суд, вислухавши відповідача та його представника, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08 січня 2023 року ОСОБА_2 заповнив Заявку на отримання грошових коштів в кредит в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», де зазначена сума кредиту 2000,00 гривень, строк кредиту 30 днів, договір (оферта) № 952573063 від 08.01.2023 року. /а.с. 21/

Як вбачається з платіжних доручень від 08 січня 2023 року, платник: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримувач: ОСОБА_2 , сума: 2000, гривень, 3000,00 гривень та 1000,00 гривень, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 952573063 від 08.01.2023 року, ОСОБА_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 . /а.с. 9-10/

Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», передбачені всі умови користування кредитом, а саме: порядок надання кредиту та підписання електронного договору, порядок погашення кредиту та сплати процентів та інше. /а.с. 22-26/

Крім того, відповідач 08 січня 2023 року підписав Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 952573063 від 08.01.2023 року, де останній ознайомився та сторонами погоджено умови користування кредитними коштами, а саме: передбачено строки внесення кредитних коштів, відсоткову ставку річних за користування кредитом, відповідальність в разі порушення договірних зобов`язань та інше. /а.с. 31-32/

Як вбачається з Договору кредитної лінії № 952573063, укладеного 08 січня 2023 року в електронній формі між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» далі- кредитодавець та ОСОБА_2 далі- позичальник, кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 6000,00 гривень. Перший транш за договором в сумі 2000,00 гривень. Орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування 07.02.2023 року, а саме протягом 30 днів з дати отримання першого траншу. За весь строк дисконтного періоду кредитування процентна ставка становить 2,10% в день від суми залишку кредиту. після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти становлять 2,98% в день від суми залишку кредиту. За порушення позичальником строків повернення кредиту та/або простроченої сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має прав стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. /а.с. 32 на звороті- 40/

Згідно до Виписки з особового рахунку за кредитним договором № 952573063 від 08.01.2023 року, виданої ТОВ «ФК «Ейс», ОСОБА_2 станом на 26 грудня 2025 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 29167,20 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 6000,00 гривень; простроченої заборгованістю за процентами - 23167,20 гривень. /а.с. 53/

Відповідно до розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «Таліон Плюс», ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором № 952573063 в розмірі 29167,20 гривень. /а.с. 54-55/

Згідно до розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором № 952573063 в розмірі 13611,60 гривень. /а.с. 56-57/

Відповідно до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Реєстру боржників до вказаного договору, ТОВ «ФК «Ейс» є новим кредитором боржника ОСОБА_2 за Договором кредитної лінії № 952573063 від 08 січня 2023 року. Сума заборгованості боржника за кредитом становить 29167,20 гривень, з яких: прострочене тіло 6000,00 гривень, прострочені відсотки 23167,20 гривень. /а.с. 66-73/

27 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, згідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло прав грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 952573063 від 08.01.2023 року в розмірі 29167,20 гривень. /а.с. 75-81/

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, згідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло прав грошової вимоги за кредитними договорами до боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 952573063 від 08.01.2023 року в розмірі 13790,40 гривень. /а.с. 83-97/

Як вбачається з повідомлення АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-11300 від 31 березня 2026 року, на ім`я ОСОБА_2 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та інші платіжні картки. У період з 08.01.2023 року по 13.01.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_2 було зарахування коштів у сумі 2000,00 гривень. У період з 10.01.2023 року по 15.01.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_2 було зарахування коштів у сумі 3000,00 гривень. У період з 26.01.2023 року по 31.01.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_2 було зарахування коштів у сумі 1000,00 гривень. Номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_2 та знаходиться вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_2 . Також надано Рухи коштів по банківській картці № НОМЕР_2 за періоди з 08.01.2023 по 13.01.2023, 10.01.2023 по 15.01.2023 та з 26.01.2023 по 31.01.2023. /а.с. 152-161/

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів. Отже, вказаний вище Договір породив певні права та зобов`язання сторін.

Згідно до вимог статті 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Як вбачається з частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до частини другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 523 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно до частини другої статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516 ЦК України, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, в постанові Верховним Судом України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 вказується, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним».

Отже, виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку про необов`язковість згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок зміни кредитора в договорі.

В поданих відповідачем пояснень зазначено, що Договір факторингу від 28.11.2018 року про перехід права вимоги за кредитним договором, укладений раніше ніж кредитний договір. Також вказано, що позивачем не доведено правомірність заявлених вимог і не доведено факту укладення кредитного договору, так як для його укладення не використовувався електронний цифровий підпис відповідача, а відбувалась верифікація та одержання СМС з кодом, в зв`язку з чим даний договір є неукладеним. На підставі вказаного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Проте, суд зазначає, що строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року був неодноразово продовжено додатковими угодами, таким чином виконання вказаного Договору факторингу здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, а саме: з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року.

Також, Договір факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 року та Договір факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року, були укладені вже після укладення вищевказаного кредитного договору, і таким чином правомірно було набуто право грошової вимоги за даними договорами до відповідача, як боржника.

Крім того, суд зазначає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований товариством в Інформаційно- телекомунікаційній системі та був надісланий Відповідачу в СМС-повідомленні.

Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника.

Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є також довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначаються особисті данні відповідача, які він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів. /а.с. 13/

Також, суд вказує, що з наданих АТ «Універсал Банк» рухів коштів по картці /а.с. 154-161/, клієнт ОСОБА_2 здійснював періодичні внесення коштів на картку, що підтверджує визнання відповідачем умов договору та укладення вищевказаного кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем.

Як вбачається з п.п. 9.2.1.5 п. 9.2. розділу 9 Договору кредитної лінії № 952573063 від 08.01.2023 року, позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору, розірвати чи припинити договір, без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. У такому випадку позичальник зобов`язаний повернути суму отриманого кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом відповідно до кількості днів користування.

Проте, відповідачем вказаних дій зроблено не було, хоча він мав можливість відмовитись від договору.

Відповідач будучи обізнаним про підписання кредитного договору, графіка погашення кредиту та сплати відсотків, не вчиняв дії щодо захисту, на його думку, порушених прав на отримання кредитних коштів за вказаним договором, при цьому вчинення вказаних дій узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 31січня 2025 року у справі № 235/8060/15-ц (провадження № 61-6952св24).

Зазначені в заяві представника відповідача доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки нею не надано доказів на обґрунтування своїх заперечень та не спростовано факт отримання коштів у позику.

Суд звертає увагу на те, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, посилання відповідача в заявах по суті на те, що він не укладав договір, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), які до того ж відповідають даним зазначеним ним в заявах по суті, були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, ним до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

Крім того, розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, відповідач не спростував та не надав власний розрахунок наявної заборгованості. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними договором, ані перед первісним, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 умови взятих на себе кредитних зобов`язань не виконав, що виявилося у неповерненні кредитних коштів, що стало наслідком звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», в якості нового кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строки, передбачені умовами договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості за Договором кредитної лінії № 952573063 від 08.01.2023 року в розмірі 29167 гривень 20 копійок, обґрунтованими та виходячи із наданого розрахунку позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги в даній частині необхідно задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Представник позивача при зверненні до суду з даним позовом також просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень підтверджуються наданими: Договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року /а.с. 51-52/, Актом прийому-передачі наданих послуг № 20/08/25-01 від 29.12.2025 року /а.с. 49/ та Додатковою угодою № 25771044955 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 01.09.2025 року /а.с. 50/.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» v. Ukraine» («Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Частиною четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 визначено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідач скористався своїм правом та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу, суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, а тому враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та конкретні обставини справи, зокрема ціну позову, тривалість судових засідань, час витрачений адвокатом на участь в судових засіданнях і заявлених ним клопотань, складність справи, та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про відмову в задоволенні позову, суд з огляду на розумну необхідність судових витрат, обмежує їх розмір з 7000,00 гривень до 3000,00 гривень.

Таким чином, позов в частині заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення та з відповідача належить стягнути вказані витрати на користь позивача.

Згідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок. /а.с.105/

Керуючись статтями 1, 3, 12, 207, 509, 525-527, 530, 598-599, 610 - 612, 615, 625, 626, 629, 633, 634, 638, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 130, 133, 137, 141, 211, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України; суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956, рахунок: НОМЕР_5 в АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ АТ «Універсал Банк» 21133352, МФО 322001) заборгованість за Договором кредитної лінії № 952573063 від 08 січня 2023 року в розмірі 29167 гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956, рахунок: НОМЕР_5 в АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ АТ «Універсал Банк» 21133352, МФО 322001) сплачений судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень 00 копійок.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2026 року.

Суддя Попільнянського

районного суду Р. М. Поліщук