Ухвала суду № 135864330, 21.04.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8266/25

Провадження № 4-с/361/42/25

21.04.26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої судді Писанець Н.В.,

при секретарі Михальовій М.В.,

представників заявника Декань М.В., ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Бровари розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 , у інтересах якої діють представники ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Турчина Олена Сергіївна, стягувач: АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконною постанови про арешт коштів та її скасування, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана скарга, в якій представник скаржника просив визнати неправомірною постанову від 07.07.2025р. про арешт коштів на рахунку № НОМЕР_1 в Універсал Банку, що належить ОСОБА_2 та скасувати її, а також зобов`язати зняти арешт з коштів на картковому вищевказаному рахунку у зв`язку із виконанням судового рішення на користь ПАТ «ПриватБанк», оскільки на картковому рахунку містяться грошові кошти, на які не може бути звернено стягнення соціальні виплати на утримання дітей.

Присутні у судовому засіданні представники заявника підтримали зміст та обґрунтування скарги.

Інші заінтересовані особи, сповіщені належним чином про час та дату розгляду справи - до зали суду не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Турчина О.С. перебуває виконавче провадження №58060306 відкрите на підставі виконавчого листа №2-8250/2010, виданого 22.03.2011р. Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Приват Банк» заборгованість по за кредитним договором №Д 06-02-154 МК від 16.08.2006р. у розмірі 231188,72 грн.

07.07.2025р. державним виконавцем у виконавчому провадженні №58060306 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_2 , а саме: накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Аналізуючи доводи скарги, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

За приписами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Отже, 07.07.2025р. державним виконавцем, в рамках виконавчого провадження №58060306, винесено постанову про арешт коштів боржника у межах 231188,72 грн., що обліковуються на всіх відкритих рахунках боржника.

Обґрунтовуючи скаргу, скаржник зазначає що державний виконавець неправомірно здійснив накладення арешту на кошти, що складають спеціальний режим використання, оскільки спрямовані на підтримання життєдіяльності та розвитку дітей, є соціальною допомогою особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема на майно (кошти) боржника.

07.07.2025р., відповідно до вимог статті 56 Закону, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що знаходяться на відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наділений повноваженнями накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках боржника, та звертати на такі кошти стягнення.

Виконавець може накладати арешт на будь-які кошти боржника, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», банк який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника може та повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та у разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладати арешт, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, законодавцем не покладено на приватного виконавця обов`язку виокремлювати рахунки зі спеціальним режимом використання.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Отже, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів, згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Відомостей, що державний виконавець була сповіщена належним чином, що на кошти, на які накладено арешт, заборонено звертати стягнення, не надано заявником ОСОБА_2 при зверненні до суду із заявою про зняття арешту, оскільки документи, які долучені до скарги, також не містять інформації щодо статусу коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, які б свідчили про заборону накладення арешту.

Враховуючи вищевикладене, державний виконавець при винесені постанови від 07.07.2025р. про арешт майна діяв виключно в межах своїх повноважень відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та у нього були відсутні підстави для зняття арешту з коштів боржника, за заявою ОСОБА_2 .

Крім того, одним із способів примусового виконання рішень майнового характеру є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок та умови якого визначені Розділом 9 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

З наведеного вбачається, що виконавець накладає арешт на всі рахунки боржника, що ним виявлені в ході примусового виконання рішення, а банк в свою чергу самостійно визначає режим рахунку та приймає рішення про накладення арешту на такий рахунок. Більше того, приписами законодавства передбачено можливість зняття арешту з рахунку боржника у разі, якщо з`ясується, що такий рахунок має спеціальний режим, оскільки при накладенні арешту на рахунок боржника виконавець не володіє інформацією про спеціальний режим такого рахунку, а тому вказує про це в постанові про арешт коштів боржника.

Таким чином, судом встановлено, що скаржником не доведено те, що дії державного виконавця Турчини О.С. щодо накладення арешту суперечили вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної скарги.

Керуючись ст. ст. 258-260, 449-451, 453 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 , у інтересах якої діють представники ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Турчина Олена Сергіївна, стягувач: АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконною постанови про арешт коштів та її скасування, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: Н.В.Писанець