Ухвала суду № 135860635, 14.04.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 0909/1277/2012

Провадження № 4-с/346/9/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань - Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», -

в с т а н о в и в:

16.02.2026р. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Паламарчук Л.А., звернулася до Коломийського міськрайонного суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в якій просила:

- визнати неправомірною бездіяльність Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

- зобов`язати Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешти з майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) накладені згідно: постанови № 399986161 від 07.10.2013р. (реєстраційний номер обтяження 3360267); постанови № 33241224 від 17.07.2012р. (реєстраційний номер обтяження 12747813).

Вимоги скарги мотивовано тим, що Коломийським відділом державної виконавчої служби здійснювались ряд виконавчих провадження, у яких ОСОБА_1 була боржником. Виконавче провадження № 39986161 відкрите на підставі виконавчого листа № 0909/1277/2012, виданого 27.04.2012 року Коломийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсоцбанк 49059,03 грн боргу, 4905,90 грн. виконавчого збору та 220 грн. витрат виконавчого провадження. Дане виконавче провадження завершено 23.02.2014 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 23.02.2014р.) у зв`язку із неможливістю встановити особу боржника, виконавчий лист повернуто стягувачу. Виконавче провадження № 42855730 відкрите на підставі виконавчого листа № 0909/1277/2012, виданого 27.04.2012 року Коломийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсоцбанк 269 205,71 грн боргу. Дане виконавче провадження завершено 18.06.2015 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 18.06.2015р.) у зв`язку з фактичним виконанням. З часу повернення виконавчих документів стягувачу минув, встановлений ст. 22 Закону річний строк подання виконавчого документу до виконання із врахуванням переривання цього строку поданням виконавчого документа до Коломийського ДВС. У ході зазначених виконавчих проваджень було винесено ряд постанов про арешт майна та оголошення заборони: - постанова № 399986161 від 07.10.2013р. (реєстраційний номер обтяження 3360267); - постанова № 33241224 від 17.07.2012р. (реєстраційний номер обтяження 12747813). На даний час відповідно до листа № 25.7-14/3974 від 14.01.2026 року наданого суб`єктом оскарження на запит адвоката всі виконавчі провадження боржником у яких є ОСОБА_1 завершено. Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження незавершених виконавчих проваджень, у яких ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) виступає боржником не існує. Інформація щодо ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі боржників станом на 12.02.2026р. відсутня. Крім того, підставою для стягнення коштів у виконавчому провадженні була наявність заборгованості за кредитним договором № 005-34.2/356 від 02.03.2007 року, укладеним між ПрАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_3 . Відповідно до довідки № 08.206-297/96-11844 від 03.07.2015, виданої Коломийським відділенням ПАТ Укрсоцбанк заборгованість по даному договору відсутня. Згідно довідки № 55592-33.4 від 17.12.2025 року, виданої Івано-Франківським відділенням № 4 АТ Сенс Банк підтверджується відсутність заборгованості за вказаним договором. Одночасно, зазначеною довідкою підтверджується правонаступництво АТ Сенс Банк щодо ПАТ Укрсоцбанк. У червні 2015 року Державною виконавчою службою було направлено до відповідних установ та організацій ряд листів (вих. № 16/220 від 19.06.2015р., вих. № 16/221 від 19.06.2015р, вих. № 214 від 22.06.2015р. та вих. № 219 від 19.06.2015р.), якими підтверджується погашення заборгованості заявницею. За таких обставин відпали підстави для продовження чинності заходів щодо арешту майна ОСОБА_1 . ОСОБА_4 було спрямовано до Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано Франківської області заяву від 30.01.2026р. про зняття арешту та заборони на відчуження майна ОСОБА_1 . Проте, листом № 25.7-14/11721 від 04.02.2026р. повідомлено, що на підставі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до ст. 59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема, є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Завершення виконавчих проваджень на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону не передбачає зняття арешту з майна боржника.

Таким чином, заявник вважає та стверджує, що станом на час завершення виконавчих проваджень № 39986161 та № 42855730 виконавча дія, що полягала у обмеженні права користування її майном мала припинитись, однак триває до теперішнього часу. За вказаних обставин, ОСОБА_1 просила задовольнити вимоги її скарги, оскільки в досудовому порядку Коломийський відділ ДВС не бажає знімати арешт з її майна.

14.04.2026р. ОСОБА_4 подала до суду додаткові пояснення в яких зазначила, що ОСОБА_1 в обґрунтування скарги посилається на те, що на момент звернення до суб`єкта оскарження із заявою про скасування арештів на майно, виконавчі провадження завершені, їх матеріали знищені, інших діючих виконавчих проваджень не існує, заборгованість перед кредитором погашена в повному обсязі, що підтверджується доданими до скарги довідками. Крім того, після повторного подання стягувачем виконавчого листа № 0909/1277/2012 виданого 27.04.2012 р. відкрите виконавче провадження № 42855730 було завершено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV в редакції станом на 18.06.2015р. - у зв`язку з фактичним виконанням. Отже, подальша дія обтяження щодо майна скаржниці порушує її права як власниці майна. У Законі України Про виконавче провадження передбачено два випадки, коли державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, ухваленим у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Представником скаржниці до матеріалів справи додано листи відділу державної виконавчої служби, відповідно до змісту яких суб`єкт оскарження просить начальника ПФУ в м. Коломия та Коломийському районі постанови про звернення стягнення на пенсію, постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій за декількома виконавчими провадженнями щодо ОСОБА_1 . Одним з таких проваджень є провадження № 42855730 (лист № 16/219 від 19.06.2015р.) останнє в хронологічному порядку провадження про стягнення заборгованості зі скаржниці на підставі виконавчого листа № 0909/1277/2017, виданого 27.04.2012р. Отже, скаржницею було погашено не лише заборгованість перед кредитором, а й виконано обов`язок щодо сплати виконавчого збору та витрат організацію та проведення виконавчих дій. Доказів протилежного, зокрема постанов про стягнення вказаних сум, які б перебували у виконанні суб`єкта оскарження, Коломийським відділом державної виконавчої служби до матеріалів справи не надано. Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що підтверджує неодмінність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Отже, на даний час заборгованість скаржницею перед кредитором погашена повністю, інших виконавчих проваджень, де скаржниця є боржником немає, арешти, накладені державним виконавцем на усе майно скаржниці, втратили свою мету забезпечення реального виконання рішення суду, оскільки таке рішення вже виконано. Оскільки скаржниця, як сторона виконавчого провадження, позбавлена права звернутись із позовом про визнання права власності та скасування арешту на майно в порядку ч. 1 ст. 59 Закону № 1404-VIII в позовному провадженні, то єдиним ефективним способом захисту її прав є саме скарга в порядку ст. 447 ЦПК України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, її представник ОСОБА_4 подала до суду письмове клопотання в якому просила розглянути скаргу за їхньої відсутності. Заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Коломийського відділу ДВС в судове засідання не з`явився, 14.04.2026р. від начальника відділу Валентини Попик надійшло клопотання в якому остання просить розглянути справу без участі їхнього представника та прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Представник АТ «Сенс Банк»в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріли справи та оцінивши надані докази, дійшов наступного висновку.

Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За змістом ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Положеннями ст. 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.04.2012 р. у справі № 0909/1277/2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 269205 (двісті шістдесят дев`ять тисяч двісті п`ять) грн. 71 коп. - заборгованість за кредитом, 49059 (сорок дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн.. 03 коп. - заборгованість по відсотках, 18932 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн. 27 коп. - штраф, 19766 (дев`ятнадцять сімсот шістдесят шість) грн. 21 коп. - пеня та 3219 (три тисячі двісті дев`ятнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка плрщею 0,0572 га., кадастровий номер: 2610600000:13:002:0510 та земельна ділянка площею 0,06 га. кадастровий номер: 2610600000:09:003:0179, а також житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

-17.07.2012р. зареєстровано тип обтяження арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 12747813 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №33241224 виданої 17.07.2012 року міським відділом ДВС Коломийського МРУЮ;

-13.11.2013 року зареєстровано тип обтяження арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 3360267 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №39986161 виданої 07.10.2013 року ВДВС Коломийського МРУЮ;

За змістом листа Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області від 14.01.2026 року, згідно даних АСВП на виконанні у відділі перебувало декілька виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , у тому числі виконавче провадження № 42855730, відкрите на підставі виконавчого листа № 0909/1277/2012, виданого 27.04.2012р. Коломийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 269205,71 грн. 18.06.2015р. вказане виконавче провадження завершене на підставі п. 8 ч 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на час завершення провадження та передано до архіву. В зв`язку з закінченням строків зберігання, вказане виконавче провадження було знищено. Станом на 14.01.2026р. на виконанні у відділі немає відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 .

За змістом листа Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області від 04.02.2026 року, станом на 04.02.2026р. у Відділі відсутня інформація про оплату боргу у виконавчому провадженні № 39986161, відкритому на підставі виконавчого листа №0909/1277/2012, виданого 27.04.2012р. Коломийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 49059,03 грн. боргу, 4905,00 грн. виконавчого збору та 220,00 грн. витрат виконавчого провадження. Виконавче провадження завершено 23.02.2014 р. на підставі п. 5 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на час завершення провадження. Згідно ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону підставами для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Завершення виконавчих проваджень на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону не передбачає зняття арешту з майна боржника.

За змістом листа Коломийського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» від 03.07.2015 року, заборгованість по договору про надання відновлювальної кредитної лінії №005-34.2/356 від 02.03.2007 р. перед ПАТ «Укрсоцбанк» - відсутня.

Листами від 19.06.2015р. №16-219, №16-220, №16-221 та від 22.06.2015р. №214, які направлялися начальнику управління ПФУ в м. Коломиї та Коломийському районі, начальник Коломийського ВДВС просив повернути постанови про звернення стягнення на пенсію, постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій за № ЄДРВП 42855906, № ЄДРВП 42855730, № ЄДРВП 42855822, № ЄДРВП 42855989, у зв`язку з погашенням заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно довідки №55592-33.4 від 17.12.2025 року, довідка видана ОСОБА_3 про те, що АТ «»Сенс Банк» по договору кредиту №005-34.2/356 від 02.03.2007 р. претензій не має у зв`язку з анулюванням (прощенням) заборгованості.

Судом також встановлено, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження стосовно ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження, а також інформація про скаржника відсутня в Єдиному реєстрі боржників.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Частина 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року визначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року: 1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. 2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз наведених норм законодавства, яке було чинним на час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, свідчить про те, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, державним виконавцем не здійснюється зняття арешту з майна боржника, яке було застосоване в межах відкритого виконавчого провадження.

За таких обставин, державний виконавець ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції повертаючи у виконавчому провадженні № 39986161 виконавчий лист стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, без знання арешту з майна боржника діяв правомірно.

За змістом положень ст.ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року , виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Ураховуючи зазначене, стягувач мав право повторно пред`явити виконавчий лист до виконання до 23.02.2015 року.

Разом з цим, із даних АСВП встановлено, що стосовно ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження, отже строк пред`явлення виконавчого листа до повторного виконання стягувачем пропущений, будь-яких даних про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання матеріали справи не містять.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частинами 1, 2, 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

За встановлених судом обставин, державний виконавець приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу діяв правомірно не знявши арешт при поверненні виконавчого документу стягувачу.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.

Так, згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Жодної з підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна виконавцем у даній справі не встановлено.

Вказаний перелік не містить підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна божника за обставин встановлених у цій справі.

Поряд із цим, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

Питання правомірності бездіяльності суб`єкта оскарження, порушеного стороною виконавчого провадження віднесено до регулювання розділом VII ЦПК України яким передбачено прийняття рішення зобов`язального характеру в разі обґрунтованості скарги (неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності), а зміст приписів ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у випадках не віднесених до підстав, обумовлених ч. 4 ст. 59 цього Закону - арешт знімається за рішенням суду.

До таких випадків, коли арешт знімається за рішенням суду можна віднести обставини за яких виконавче провадження відсутнє (завершене, знищене тощо), стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Поряд із цим, наявність на теперішній час арешту майна боржника жодним чином не співвідноситься з метою застосування такого обтяження, визначеного наведеною нормою Закону України «Про виконавче провадження» та подальше збереження арешту майна боржника не спрямоване на забезпечення виконання рішення суду, що є основною метою арешту у виконавчому провадженні, і відтак такий арешт лише безпідставно впливає на обсяг прав скаржника, як власника арештованого майна, ураховуючи наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Разом з цим, судом встановлено, що стосовно скаржника відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких вона є боржницею, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, виконавче провадження знищене, стягувач не має майнових претензій до боржниці, а арешт триває довгий час.

За таких обставин вбачається порушення прав боржника, як власника майна, на користування та розпорядження таким майном у зв`язку з існуючим обтяженням майна у вигляді арешту, за рахунок якого в зв`язку із наведеними обставинами не може бути забезпечене реальне виконання рішення суду за відсутності виконавчого провадження, спливу строків для пред`явлення виконавчого листа та відсутності майнових претензій стягувача до боржника.

Установивши порушення прав скаржника, як власника майна, суд має відновити такі права керуючись положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єкт оскарження не має законодавчих повноважень здійснювати зняття арешту у відсутньому/знищеному виконавчому провадженні, яке завершене поверненням виконавчого листа стягувачеві, відтак суд не може зобов`язувати особу вчинити дії, які суперечать закону.

Вказане ще раз підтверджує, що у таких випадках арешт знімається саме рішенням суду.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, шляхом зняття арешту судом, який був накладений постановами Коломийського ВДВС при здійсненні виконання судового рішення, і скаржник у такому випадку має право звернутись до будь-якого державного реєстратора для здійснення фактичного зняття арешту за відповідною ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 89, 259-261, 353-355, 447-451 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений постановою ВДВС Коломийського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 399986161 від 07.10.2013р. (реєстраційний номер обтяження 3360267) та постановою головного державного виконавця МВ ДВС Коломийського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 33241224 від 17.07.2012р. (реєстраційний номер обтяження 12747813).

В іншій частині скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ували до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 20.04.2026р.

Суддя: Третьякова І. В.