Рішення № 135855857, 20.04.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року справа № 580/2573/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Уманське ремонтно експлуатаційне управління №3» про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

16.03.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до Комунального підприємства «Уманське ремонтно експлуатаційне управління №3» (20300, м.Умань, Черкаської області, вул.Шухевича, буд.12; код ЄДРПОУ 05457129)(далі відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача щодо нерозгляду по суті інформаційного запиту позивачки від 09.03.2026, зареєстрованого за №111 від 10.03.2026, що міститься у листі від 16.03.2026 №206;

визнання протиправними дії відповідача щодо ненадання точної, повної та достовірної інформації на інформаційний запит позивачки від 09.03.2026, зареєстрований за №111 від 10.03.2026, що міститься у листі від 16.03.2026 №206;

зобов`язання відповідача надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний її запит від 09.03.2026, зареєстрований за №111 від 10.03.2026.

Обґрунтовуючи зазначила, що відповідач безпідставно обмежив її у праві на доступ до публічної інформації.

Ухвалою суду від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження.

10.04.2026 суду надійшов відзив відповідача з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Заперечення обґрунтовує тим, що позивачка просила документ, який не існує, а зберігати та надавати на запити оголошення, повідомлення чи інформацію не збережених документів він не має обов`язку.

13.04.2026 на адресу суду надійшла заява позивачки з проханням залишити відзив без розгляду, оскільки його копія з додатками їй не надіслана.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).

Частина 8 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Зважаючи, що накладною УКРПОШТА від 06.04.2026 №2030200132657 підтверджено направлення відповідачем позивачці відзиву на її поштову адресу, суд прийняв його до розгляду, а підстави для залишення без розгляду відсутні.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Пенсійним посвідченням від 08.07.2022 підтверджується, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою з інвалідністю 2 групи.

Згідно зі свідоцтвом « 2122 від 12.10.1993 їй на праві власності належить житлове господарство квартира 25,1кв.м. в АДРЕСА_2 .

Позивачка звернулася до відповідача інформаційним запитом від 09.03.2026, в якому, посилаючись на ст.ст.1, 12, п.3 ч.5 ст.19 Закону України «Про публічну інформацію», просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо документу про окремий облік доходів і витрат за будинком, який повинен був надаватися співвласникам шляхом надання відповідної інформації у порядку, визначеному пунктами 15 та 18 цього договору протягом одного місяця після підписання договору від 01.11.2019, та надати належним чином завірену копію з вищевказаним обліком доходів і витрат будинку АДРЕСА_3 за 2021рік, а інформацію надати у п`ятиденний термін.

Відповідач листом вих. від 16.03.2026 №206 відповів, що доведення інформації до співвласників це не окремий вид документа та Закон не зобов`язує управителя архівувати оголошення, вести реєстр розмішених оголошень, зберігати фото чи копії.

Вважаючи, що відповідач не надав відповідь по суті на її запит, позивачка звернулася до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті п`ять Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Оскільки позивачка позовні вимоги обґрунтовує нормами Закону України від 15.08.2020 №2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі - Закон №2939-VI), суд урахував, що він регулює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Статтею третьою Закону №2939-VI визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

в офіційних друкованих виданнях;

на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

на інформаційних стендах;

будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ст.12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею двадцятою Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Водночас згідно з ч.1 ст.6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Тобто, не вся інформація підлягає поширенню на запит.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.6 Закону №2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Частиною 8 ст.6 Закону №2939-VI визначено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 Закону №2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Вказані вище норми продубльовані у Законі України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» (далі Закон №2657-XII). Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону №2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Частиною 1 ст.21 Закону №2657-XII визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

У вказаному контексті суд урахував, що відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 10-1 Закону №2939-VI передбачено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відомостями Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ підтверджено, що відповідач є комунальним підприємством з основним видом діяльності "81.10 Комплексне обслуговування об`єктів". Отже, не є суб`єктом владних повноважень. Запитувана позивачкою інформація не стосується безпосередньо розпорядження бюджетними коштами і стосується отримання запитуваного договору зі співвласниками, який, відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, запит не стосується інформації, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні такого суб`єкту владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Натомість стосуються загального права на інформацію.

Суд урахував, що пункти 15 та 18 договору, на які посилається позивачка у запиті відповідачу, згідно з поданим нею для суду типовим договором №15 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, стосуються статті «Порядок взаємного інформування сторін» і мають редакцію:

П.15 «Інформацію, пов`язану з виконанням цього договору, управитель доводить до відома співвласників шляхом розміщення відповідних інформаційних матеріалів оголошення в газеті «Уманська зоря», розміщена біля під`їздів будинку. Під час розміщення інформаційних матеріалів управитель враховує вимоги законодавства про захист персональних даних»;

П.18 «Інформація про фактичні витрати відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території надається окремо на вимогу співвласника у такий спосіб: направлення поштової кореспонденції».

Отже, вказані нею пункти не приписують обов`язку укласти договір та не вказують про його наявність. Водночас відсутні докази його існування, з огляду на що відмова його надати з такої підстави не суперечить праву на інформацію, у т.ч. на публічну інформацію.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР Про звернення громадян (далі ЗУ №393/96-ВР). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст.1 ЗУ №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.3 ЗУ №393/96-ВР під зверненнями громадян необхідно розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною 1 ст.5 ЗУ №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ч.4 ст.5 ЗУ №393/96-ВР звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. (ч.6 ст.5 Закону №393/96-ВР).

Відповідно до ч.7 ст.5 ЗУ №393/96-ВР у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Суд врахував, що вказаних вимог до форми повідомлення (звернення) позивачка дотрималася.

Згідно зі ст.7 ЗУ №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Порядок розгляду заяв встановлений ст.15 ЗУ №393/96-ВР.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.15 ЗУ №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до вимог ст.19 ЗУ №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

На підставі ч.1 ст.20 ЗУ №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, відповідно до ЗУ №393/96-ВР відповідач має обов`язок розглянути запит позивачки та надати повну і достовірну відповідь у термін не більше одного місяця від дня його надходження.

Як свідчать встановлені обставини спору, відповідач надав інформацію про відсутність запитуваного договору письмово листом. Протиправність ненадання на запит позивачки не доведена. Відповідь відповідача про відсутність документів через їх знищення або ненадходження на зберігання є формою надання інформації про стан володіння документами.

Оскільки не встановлено доказів, що відповідач діяв всупереч меж повноважень, позовні вимоги не обґрунтовані. Незгода запитувача зі змістом отриманої відповіді не свідчить про надання неточної, неповної або недостовірної інформації.

Зважаючи на результати вирішеного спору відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Уманське ремонтно експлуатаційне управління №3» (20300, м.Умань, Черкаської області, вул.Шухевича, буд.12; код ЄДРПОУ 05457129) про:

визнання протиправними дії відповідача щодо не розгляду по суті інформаційного запиту позивачки від 09.03.2026, зареєстрованого за №111 від 10.03.2026, що міститься у листі від 16.03.2026 №206;

визнання протиправними дії відповідача щодо ненадання точної, повної та достовірної інформації на інформаційний запит позивачки від 09.03.2026, зареєстрований за №111 від 10.03.2026, що міститься у листі від 16.03.2026 №206;

зобов`язання відповідача надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний її запит від 09.03.2026, зареєстрований за №111 від 10.03.2026.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ