Ухвала суду № 135848470, 21.04.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2943/26

Провадження № 2-з/461/19/26

У Х В А Л А

21.04.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Петрушка І.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про поділ майна подружжя та визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в:

заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Мельник А.І., 20.04.2026 звернувся в Галицький районний суд м.Львова із заявою про забезпечення позову, який у майбутньому буде ним подано. Вказує, що предметом майбутнього позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є розірвання Договору про поділ майна подружжя від 15.12.2023 та визнання права власності на 1/2 частину нерухомого та рухомого майна, що було набуто в спільну сумісну власність подружжя за час перебування в зареєстрованому шлюбі у зв`язку із невиконанням умов зазначеного Договору.

У заяві про забезпечення позову заявник ОСОБА_1 просить:

?накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,6 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 10.06.2014 року за реєстровим № 3942; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 380576446101, і заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного об?єкту нерухомого майна;

?накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,2 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності; номер запису про право власності - 34866934; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 1998574146101, і заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного об?єкту нерухомого майна;

?накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 51,5 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 08.11.2021 за реєстровим номером №3156; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 399202546101, і заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного об?єкту нерухомого майна;

?накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 34,1 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 06.05.2021 року за реєстровим №925; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 2347861446101, і заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного об?єкту нерухомого майна;

?накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 29,6 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності; номер запису про право власності - 34866824; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1998568846101 і заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного об?єкту нерухомого майна;

?накласти арешт на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 41,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 29.02.2020 за реєстровим №2442; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1762920046101 і заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного об?єкту нерухомого майна;

?накласти арешт на 4/100 (чотири сотих) частки нежитлових приміщень № І, ІІ, ІІІ, IV, V, VII, VIII, IX, X, XII, XIII, XIV, XV, загальною площею 338,2 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_6 , а саме: приміщення №Х площею 13,9 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу 4/100 часток нежитлових приміщень від 16.05.2016 за реєстровим №584; номер запису про право власності - 14579108; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 908119646101 і заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного об?єкту нерухомого майна;

?накласти арешт на частку ОСОБА_2 у розмірі 100% (сто відсотків), в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Рояль» (ідентифікаційний номер юридичної особи 19176026, місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., м. Львів, вул. Ставропігійська, буд.3) і заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаної частки в статутному капіталі Товариства;

?з метою збереження активів юридичної особи ТОВ «Старий Рояль», накласти арешт на нерухоме майно, що перебуває у власності ТОВ «Старий Рояль» (ідентифікаційний номер юридичної особи 19176026, місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., м. Львів, вул. Ставропігійська, буд.3), а саме: нежитлові приміщення № 8-9, 8-10, 8-11, 8-12; магазин непродовольчих товарів площею 29,4 кв. м (8-13, 8-14, 8-15), загальною площею 80,5 кв.м.; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 75617446101, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлове приміщення, у підвалі під індексом (I) та на І-му поверсі (індекси частин приміщення з 8-1 по 8-8), загальною площею 164.4 кв.м.; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 76129546101, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 .

Заявник ОСОБА_1 зазначає у своїй заяві, що його вимоги мають майновий характер, оскільки між майбутніми сторонами виник спір щодо поділу спільного майна подружжя. Так, у випадку подання ним позову, у відповідачки є можливість в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у її власності, в тому числі і частку в статутному капіталі ТОВ, з метою зменшення обсягу майна, щодо якого між сторонами виник спір і на частину якого (1/2) обґрунтовано претендує заявник, що беззаперечно в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Предметом майбутнього позову, який буде подано ОСОБА_1 , є визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна та стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини частки в статутному капіталі юридичної особи, набутого у спільну сумісну власність подружжя за період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Перелік вказаного майна повністю відповідає переліку майна, щодо якого заявник звертається із заявою про забезпечення позову, а відтак заявник вважає, що обраний вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та заборона його відчуження, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні його власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним (відчужувати). Щодо зустрічного забезпечення позову заявник вносить пропозицію про таке зустрічне забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: 1/2 (одну другу) ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_7 , яке також, як і наведене вище майно, було предметом спірного Договору про поділ майна подружжя від 15.12.2023.

У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

В порядку ст.150 ЦПК України, видами забезпечення позову, зокрема, може бути накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Обов`язок доведення обставин, які указували б на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна (у тому числі грошових сум, цінних паперів, корпоративних прав тощо) чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів заяви, ОСОБА_1 зазначає предметом майбутнього спору в даній справі розірвання Договору про поділ майна подружжя від 15.12.2023, визнання права власності на частину нерухомого та рухомого майна та стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки в статутному капіталі юридичної особи

До заяви про забезпечення позову заявником долучені відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з яких вбачається належність на праві власності ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна, наведених вище; рішення Личаківського районного суду м.Львова від 12.04.2024 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу; Договір про поділ майна подружжя від 15.12.2023, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. за реєстровим №2100.

Як зазначено вище, обставини, які можуть бути підставою для забезпечення позову, а також обрання виду й меж таких заходів, є предметом доказування. Згідно зі статтями 13 та 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доведення наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову покладено на заявника, який цього обов`язку не виконав.

Всупереч наведеному, ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що ОСОБА_2 вчиняє дії, спрямовані на відчуження будь-якого майна, наведеного в заяві, чи виведення коштів, а заява не містить конкретного обґрунтування фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність накладення арешту. Саме лише посилання ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову на невиконання умов договору та потенційну можливість ускладнення виконання або невиконання рішення суду в майбутньому, без наведення відповідного обґрунтування та припущення щодо можливого відчуження майна, не є достатніми підставами для задоволення судом відповідної заяви.

Окрім цього, розглядаючи дану заяву щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, суд враховує, що такі заходи не повинні призводити до надмірного обмеження прав та законних інтересів інших осіб, які не є учасниками даного процесу, а також перешкоджати здійсненню господарської діяльності.

Так, із долученої заявником до заяви інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1998568846101 (адреса об`єкта: АДРЕСА_8 ) вбачається, що наявне рішення Галицького районного суду м.Львова (реєстраційний номер судового рішення 106905337) за справою № 461/1933/22 щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна, зокрема про витребування з чужого, незаконного володіння об`єкту нерухомого майна.

Окремої уваги під час розгляду даної заяви заслуговує той факт, що один із об`єктів нерухомості, на який заявник просить накласти арешт, перебуває в іпотеці. Зокрема, із долученої заявником до заяви інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1762920046101 (адреса об`єкта: АДРЕСА_9 ) вбачається, що зазначений об`єкт перебуває в іпотеці відповідно до договору іпотеки від 27.10.2021, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та АТ АКБ «Львів», строк виконання основного зобов`язання 26.10.2031. Відтак, накладення арешту на таке майно за заявою особи, яка не є стороною іпотечного договору, призведе до порушення прав іпотекодержателя та обмежить його можливість реалізувати своє право згідно з умовами договору іпотеки.

Таким чином, задоволення заяви у запропонований спосіб, серед іншого, може призвести до необґрунтованого втручання у права та інтереси третіх осіб та може створити перешкоди для виконання судових рішень в інших спорах, що є неприпустимим згідно з принципом справедливості та розумності.

Враховуючи наведене вище та зважаючи на те, що забезпечення позову є виключним процесуальним заходом і повинно застосовуватися лише за наявності доведених ризиків, безпідставне його застосування може призвести до порушення прав інших осіб, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Разом з тим, суд зауважує, що особа не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153, 353 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про поділ майна подружжя та визнання права власності на майно відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ольга КРОТОВА