Рішення № 135847586, 20.04.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/530/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 , в інтересах позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 , звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовом до Берегівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , про визнання права власності на майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . На випадок своєї смерті вона не залишила заповіт, тому спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , слід спадкувати за законом. На день смерті разом із покійною ОСОБА_4 проживала її донька ОСОБА_1 . Покійна ОСОБА_4 шлюб із своїм чоловіком розірвала 23 травня 2001 року, тому єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1 . Вказане також підтверджується листом нотаріуса Мацола I.В. №91/02-14 від 25.08.2025 року, де вказано, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину є ОСОБА_1 . Поряд з цим, отримати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спадкове майно не має можливості у зв`язку із відсутністю у неї (позивача) правовстановлюючих документів ОСОБА_4 на згаданий будинок, що унеможливлює оформлення спадщини. Віднайти оригінал договору довічного утримання від 20.03.1997, на підставі якого ОСОБА_4 набула право власності на 1/2 частку згаданого житлового будинку, позивач не має можливості. Можливо при житті ОСОБА_4 сховала договір або навіть знищила. Разом з цим, ОСОБА_2 , батько позивача, своє право власності на 1/2частку згаданого житлового будинку зареєстрував у Державному реєстрі речових прав. У зв`язку з чим, вказані обставини зумовили вдатись до судових способів захисту своїх прав та інтересів.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та призначено до підготовчого судового засідання.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з`явились. При цьому, згідно поданої заяви просили провести розгляд справи без їх участі.

Представник Берегівської міської ради Закарпатської області в підготовче судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився. Разом з тим, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та задовольнити позовні вимоги.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання фіксування технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 26.08.2022 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із наданого свідоцтва про народження позивачки вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджує родинний зв`язок позивача зі спадкодавцем і належність її до спадкоємців першої черги за законом.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу вбачається, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано 23 травня 2001 року. Отже, на час відкриття спадщини спадкодавець не перебувала у шлюбі з відповідачем, а тому останній не є спадкоємцем за законом як чоловік померлої. Ця обставина узгоджується і з викладеним у позові.

З листа Центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради вбачається, що ОСОБА_4 до дня своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а також за вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний доказ підтверджує як місце проживання спадкодавця, так і факт проживання позивача разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Із листа приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Мацоли І.В. №91/02-14 від 25.08.2025 року вбачається, що після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу, спадкоємцем, який прийняв спадщину, є ОСОБА_1 , однак у спадкодавця відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позивачу рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання у судовому порядку. Цей документ безпосередньо підтверджує неможливість видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину в позасудовому порядку.

Відповідно до договіру довічного утримання Серії ААЕ №435944 від 20.03.1997 року, посвідчений державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за № 1-827 вбачається, що ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_6 житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 , на умовах довічного утримання. У договорі прямо зазначено характеристики будинку, а також те, що будинок належить відчужувачу на підставі свідоцтва про право особистої власності.

Саме цей договір є первинним правовстановлюючим документом, на підставі якого ОСОБА_4 набула право власності на частку спірного будинку. Те, що оригінал договору у спадкоємця відсутній, саме по собі не спростовує факту набуття спадкодавцем права власності, якщо такий факт підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

На підтвердження подальшого правового статусу домоволодіння судом досліджено витяг з рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради № 341 від 31.08.2005 року, яким ОСОБА_2 дозволено різні види будівництва: прибудову до житлового будинку, веранду, ванну кімнату та підсобні приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Судом також досліджено дозвіл № НОМЕР_4 на право виконання будівельних робіт, виданий виконавчим комітетом Берегівської міської ради, згідно з яким ОСОБА_2 дозволено будівництво добудови до житлового будинку, веранди, ванної кімнати та підсобних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно довідки КП «Берегівське БТІ БРР» № 550 від 19.06.2025 року, згідно з якою будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстрований на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на підставі договору довічного утримання від 20.03.1997 року за реєстровим № 1-827.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №448651202 від 21.10.2025 року встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за тією ж адресою.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши всі наявні у справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони є взаємопов`язаними, логічними, послідовними і такими, що підтверджують один одного.

Суд звертає увагу, що у даній категорії справ вирішальне значення має не формальна наявність у спадкоємця оригіналу правовстановлюючого документа, а встановлення судом самого факту належності майна спадкодавцю на момент відкриття спадщини. У цій справі такий факт підтверджений належними і допустимими письмовими доказами.

Будь-яких доказів того, що спірне майно спадкодавцю не належало, або що на цю частку претендують інші спадкоємці, чи що позивач спадщину не прийняла, суду не надано.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від померлої фізичної особи до спадкоємців; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Стаття 1261 ЦК України відносить до спадкоємців першої черги дітей спадкодавця, того з подружжя, який його пережив, та батьків. Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Отже, позивач як дочка спадкодавця є спадкоємцем першої черги за законом і має право на спадкування майна після смерті матері.

За змістом статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо таке право не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності. Застосування цієї норми можливе і в тих випадках, коли спадкоємець не може оформити спадщину нотаріально через відсутність правовстановлюючих документів на майно спадкодавця, але факт належності майна спадкодавцю підтверджений належними доказами.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів. За правилами статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і диспозитивності, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до статей 263265 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Ч.1 ст. 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд приймає визнання позову відповідачем у справі і з цих підстав задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1268 ЦК України, ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 82, 174, 200 ч. 3, 206, 247 ч. 2, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_2 про визнання права власності на майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку садибного типу, загальною площею приміщень 94, 8 кв.м., житловою площею 41,1 кв.м. та допоміжною (підсобною) площею 53,7 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО