Рішення № 135842954, 26.01.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року Справа № 915/918/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КРОК-ІМПУЛЬС ГРУПП, вул. Андрея Шептицького Митрополита, будинок 17, м. Луцьк, Луцький район, Волинська обл., 43021 (код ЄДРПОУ 44189980)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКОЛОС ТОРГ, вул. Лягіна, буд. 4, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54001 (код ЄДРПОУ 44520952)

про стягнення коштів у розмірі 3 776 134, 68 грн.

Представники сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю КРОК-ІМПУЛЬС ГРУПП з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКОЛОС ТОРГ грошові кошти у сумі 3 776 134, 68, а саме:

1) за невиконання умов Договору по Специфікації № 1 - пеня 2 813 875, 38 грн., штраф 805 504, 20 грн.;

2) за невиконання умов Договору по Специфікації № 2 пеня 102 755, 10 грн., штраф 54 000, 00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом позовної заяви.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15.08.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2025 задоволено заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю КРОК-ІМПУЛЬС ГРУПП керівника Мацнева А.Ю. про участь представника позивача адвоката Ромашевської О.В. в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 18.09.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 20.11.2025 в режимі відеоконференції.

Судове засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 20.11.2025, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на лікарняному з 10.11.2025 по 20.11.2025 (включно).

В період з 24.11.2025 по 08.12.2025 (включно) суддя Олейняш Е. М. перебувала у вимушеній позаплановій відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2025 призначено судове засідання по справі на 15.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2026, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення в судовому засіданні в режимі відеоконференції на 26.01.2026.

Відповідач явку повноважного представника в жодне підготовче/судове засідання не забезпечив. При цьому, відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОКОЛОС ТОРГ зареєстровано електронний кабінет ЄСІТС, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю № 28472750 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2025 про відкриття провадження у справі, від 15.08.2025, від 18.09.2025, від 25.12.2025 та від 15.01.2026 направлені судом до електронного кабінету відповідача та отримані останнім, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку документа в кабінет електронного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, №793/2025 від 20.11.2025 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 26.01.2026 судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення без проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 12-12/23 від 12.12.2023, який укладено між ТОВ КРОК-ІМПУЛЬС ГРУПП та ТОВ АГРОКОЛОС ТОРГ, а саме зобов`язань з поставки товару відповідно до строків, визначених у Специфікації № 1 від 12.12.2023 та Специфікації № 2 від 02.02.2024 до договору поставки.

За порушення виконання зобов`язання з поставки товару позивачем нараховано відповідачу пеню та штраф відповідно до умов п. 6.4, 6.13 договору та положень законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 628, 629, 655, 662, 663, 712 ЦК України, ст. 173, 193, 232 ГК України та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 9795/25 від 01.07.2025) просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне.

Між ТОВ «Агроколос Торг» та Державним підприємством «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України 30 листопада 2023 року було укладено Договір поставки № 03-11/23. Станом на сьогодні Державним підприємством «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України не виконано зобов`язання щодо поставки висівок пшеничних гранульованих та борошна пшеничного вищого ґатунку. Ведеться претензійно-позовна робота стосовно виконання Державним підприємством «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України умов Договору поставки.

Листом від 09.07.2024 Товариство повідомило позивача про те, що матиме фактичну можливість щодо поставки товару за умовами Договору поставки № 12-12/23 за наслідками виконання зазначеним вище контрагентом умов Договору, з проханням не нараховувати штрафні санкції.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який станом на теперішній час продовжено.

Відповідач посилаючись на ч. 3 ст. 75 ГПК України, ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України зазначає, що форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Відповідач зазначає, що договірні відносини Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроколос Торг» буде виконано у повному обсязі після завершення претензійно-позовної роботи із Державним підприємством «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

12.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОКОЛОС ТОРГ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КРОК-ІМПУЛЬС ГРУПП (покупець) укладено договір поставки № 12-12/23 від 12.12.2023.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Додатками до договору є:

- Додаток № 1 Специфікація № 1 від 12.12.2023 на суму 8 055 042, 00 грн.;

- Додаток № 2 Специфікація № 2 від 02.02.2024 на суму 540 000, 00 грн.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукти переробки зернових культур, в подальшому по тексту іменується «товар», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 договору ціна одиниці товару в кожній партії товару, що поставляється протягом дії договору вказується у Специфікаціях узгоджених сторонами, які вважаються невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору сторони погодили, що загальна вартість товару розраховується шляхом складання суми вартості товару, що вказана у специфікації та видаткових накладних на цей товар. Оплата товару має бути здійснена протягом терміну зазначеного в Специфікації.

Відповідно до п. 1.4 договору передача товару здійснюється постачальником на умовах визначених в Специфікації.

Відповідно до п. 1.5 договору товар поставляється в строк визначений у Специфікації.

Відповідно до п. 1.6 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем провадиться у національній валюті - гривні, безготівково, шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника (на реквізити, вказані в цьому договорі або рахунку-фактурі).

Відповідно до п. 3.3 договору оплата конкретної партії товару проводиться на умовах, що зазначаються у відповідній Специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється постачальником в строк та на умовах погоджених сторонами в Специфікації.

Відповідно до п. 5.2 договору адреса передачі товару (місце поставки) визначається в Специфікації.

Відповідно до п. 5.4 договору датою поставки партії товару є дата прийняття товару покупцем, що підтверджується підписом у видатковій накладній. Підписанням видаткової накладної сторони підтверджують факт виконання постачальником зобов`язань згідно цього договору щодо поставки товару по кількості, якості та асортименту в частини, зазначеній у відповідній видатковій накладній.

Відповідно до п. 5.8 договору товар приймається покупцем:

- по кількості та асортименту відповідно до видаткової накладної;

- по якості відповідно до сертифікату якості (на вимогу покупця).

Товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості, з дати підписання представником покупця видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність згідно цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.4 договору у випадку прострочення строку поставки товару, з вини постачальника, останній сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10 % від всієї вартості непоставленого товару.

Відповідно до п. 6.7 договору у випадку порушення умов договору щодо поставки товару у строки, визначені умовами цього договору, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені та штрафу, передбачених чинним законодавством та положеннями цього договору.

Відповідно до п. 6.9 договору неустойки (пені, штрафи) нараховуються і виплачуються лише в тому випадку, якщо вони прямо встановлені цим договором або законодавчим актом України.

Відповідно до п. 6.13 договору нарахування неустойки у вигляді пені та штрафу за прострочення виконання зобов`язання за цим договором, здійснюються по день фактичного виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 8.1 договору договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до « 12» грудня 2024 року, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 10.1 договору сторона звільняється від відповідальності за повне або часткове порушення умов цього договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у встановленому цим договором порядку.

Відповідно до п. 10.3 договору наявність та строк дії форс-мажорних обставин підтверджується довідкою виданою Торгово-промисловою палатою України чи іншими компетентними органом.

Відповідно до п. 10.4 договору сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом 10 календарних днів письмово повідомити іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору. Як тільки припиниться дія форс-мажорних обставин, сторона що зазнала їх дії, повинна протягом 3-ох календарних днів письмово повідомити про це іншу сторону.

Додатком № 1 Специфікація № 1 передбачено поставку товару висівки пшеничні гранульовані та борошно пшеничне вищого ґатунку на загальну суму 8 055 042, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4 Специфікації № 1 строк поставки: січень-лютий 2024 року.

Додаток № 1 Специфікація № 1 підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Додатком № 2 Специфікація № 2 передбачено поставку товару висівки пшеничні гранульовані на загальну суму 540 000, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4 Специфікації № 2 строк поставки: березень-травень 2024 року.

Додаток № 2 Специфікація № 2 підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Позивачем 01.03.2024 та 03.06.2024 направлено на адресу відповідача претензії № 01-03 від 01.03.2024 та № 03-06 від 03.06.2024, в яких позивач вимагав негайно виконати обов`язки постачальника за специфікацією № 1 від 12.12.2023 та специфікацією № 2 від 02.02.2024 до договору.

Претензії № 01-03 від 01.03.2024 та № 03-06 від 03.06.2024 отримано відповідачем директором ТОВ «АГРОКОЛОС ТОРГ» 01.03.2024 та 03.06.2024 відповідно, що підтверджується підписом директора та печаткою товариства на претензіях.

Відповідач у відповідь на претензії направив на адресу позивача лист вих. № 12 від 09.07.2024, в якому повідомив, що між ТОВ «Агроколос Торг» та Державним підприємством «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України 30 листопада 2023 року було укладено Договір поставки № 03-11/23. Договір було укладено відповідно до очікуваних результатів за наслідками виконання зобов`язань із поставки висівок пшеничних гранульованих та борошна пшеничного вищого ґатунку Державним підприємством «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України за умовами Договору. Станом на дату направлення листа зазначені зобов`язання Державним підприємством «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України перед ТОВ «Агроколос Торг» не виконано. Товариство матиме фактичну можливість щодо поставки товару за умовами Договору поставки № 12-12/23 за наслідками виконання зазначеним вище контрагентом умов Договору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2025 по справі № 915/1300/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крок Імпульс Групп до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агроколос Торг про стягнення коштів позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агроколос Торг» на користь «Крок Імпульс Групп»: 47 375, 41 грн. пені; 3 028, 00 грн. - судового збору.

В судовому рішенні зазначено, що позивач згідно наданого розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 47 375, 41 грн., нараховану за період з 01.06.2024 по 01.10.2024 на суму непоставленого товару 540 000, 00 грн. по договору поставки № 12-12/23 від 12.12.2023, розмір якої є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2025 по справі № 915/1300/24 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 31.01.2025.

На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2025 судом видано відповідний наказ від 07.02.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 12-12/23 від 12.12.2023 в частині поставки товару і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення штрафних санкцій.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання договору поставки.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.2. Правове регулювання нарахування та стягнення пені та штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова КГС ВС від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).

Таким чином, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання (постанови КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18).

Відповідно до ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.3. Правове регулювання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:

відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом вище, 12.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОКОЛОС ТОРГ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КРОК-ІМПУЛЬС ГРУПП (покупець) укладено договір поставки № 12-12/23 від 12.12.2023, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався у строки визначені у Специфікаціях передати у власність покупця продукти переробки зернових культур, а покупець прийняти товар та оплатити товар протягом терміну, зазначеного в Специфікаціях (п. 1.1, п. 1.3 договору).

Відповідно до умов Специфікації № 1 постачальник зобов`язався поставити товар на загальну суму 8 055 042, 00 грн. в строк січень-лютий 2024 року (п. 1 та п. 4 Специфікації № 1). Отже, граничний строк поставки товару 29.02.2024. З 01.03.2024 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до умов Специфікації № 2 постачальник зобов`язався поставити товар на загальну суму 540 000, 00 грн. в строк березень-травень 2024 року (п. 1 та п. 4 Специфікації № 2). Отже, граничний строк поставки товару 31.05.2024. З 01.06.2024 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Як зазначено судом вище, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2025 по справі № 915/1300/24 стягнуто з ТОВ «Агроколос Торг» на користь «Крок Імпульс Групп» 47 375, 41 грн. пені за період з 01.06.2024 по 01.10.2024, яка нарахована на суму непоставленого товару 540 000, 00 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення пені та штрафу за невиконання умов договору щодо поставки товару по Специфікації № 1 за період з 01.03.2024 по 02.06.2025 та пені та штрафу за невиконання умов договору щодо поставки товару по Специфікації № 2 за період з 02.10.2024 по 02.06.2025 (продовження нарахування пені за невиконання негрошового зобов`язання).

В зв`язку з порушенням строків поставки товару (непоставка товару / негрошове зобов`язання), позивачем відповідно до п. 6.4 та п. 6.13 договору нараховано відповідачу пеню в сумі 2 916 630, 48 грн., нараховану по кожній Специфікації окремо, а саме:

- 2 813 875, 38 грн. пеня нарахована за період з 01.03.2024 по 02.06.2025 на суму непоставленого товару 8 055 042, 00 грн. згідно Специфікації № 1;

- 102 755, 10 грн. - пеня нарахована за період з 02.10.2024 (наступний день після припинення нарахування пені у справі № 915/1300/24) по 02.06.2025 на суму непоставленого товару 540 000, 00 грн. згідно Специфікації № 2.

Крім того, за порушення строків поставки товару (непоставка товару / негрошове зобов`язання), позивачем відповідно до п. 6.4 та п. 6.13 договору нараховано відповідачу штраф в загальній сумі 859 504, 20 грн., нарахований по кожній специфікації окремо, а саме:

- 805 504, 20 грн. штраф 10 % на суму непоставленого товару 8 055 042, 00 грн. згідно Специфікації № 1;

- 54 000, 00 грн. - штраф 10 % на суму непоставленого товару 540 000, 00 грн. згідно Специфікації № 2.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, судом встановлено, що періоди нарахування позивачем визначено правильно, розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору. Розрахунок пені та штрафу здійснено по кожній специфікації окремо. Розрахунок пені здійснено, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Детальний розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи.

Отже, вимоги про стягнення пені в загальній сумі 2 916 630, 48 грн. та штрафу в загальній сумі 859 504, 20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) (військова агресія РФ), то суд зазначає, що: 1) договір поставки № 12-12/23 укладено 12.12.2023, тобто після початку військової агресії РФ (24.02.2022), отже, відповідач мав можливість розуміти та оцінити ризики господарської діяльності під час воєнного стану; 2) в силу ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів; 3) будь-яких доказів на підтвердження існування обставин непереборної сили на дату, коли зобов`язання з поставки товару мало бути виконано, а також виконання відповідачем умов п. 10.3 та п. 10.4 договору відповідачем суду не подано. Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання негрошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Позивачем відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу № 89218 від 11.06.2025 під час звернення до суду із даним позовом сплачено судовий збір в сумі 56 642, 02 грн.

При цьому, позовну заяву подано позивачем в електронній формі через підсистему "Електронний суд".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення коштів в загальній сумі 3 776 134, 68 грн., судовий збір з якої має становити 45 313, 62 грн. (3 776 134, 68 грн. х 1,5 % х 0, 8).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом

Таким чином, за клопотанням позивача судом може бути вирішено питання про повернення з Державного бюджету України судового збору в розмірі 11 328, 40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 45 313, 62 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКОЛОС ТОРГ, вул. Лягіна, буд. 4, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54001 (код ЄДРПОУ 44520952) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю КРОК-ІМПУЛЬС ГРУПП, вул. Андрея Шептицького Митрополита, будинок 17, м. Луцьк, Луцький район, Волинська обл., 43021 (код ЄДРПОУ 44189980):

- 2 813 875, 38 грн. (два мільйони вісімсот тринадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять грн. 38 коп.) пені за невиконання умов договору по Специфікації № 1;

- 805 504, 20 грн. (вісімсот п`ять тисяч п`ятсот чотири грн. 20 коп.) штрафу за невиконання умов договору по Специфікації № 1;

- 102 755, 10 грн. (сто дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять грн. 10 коп.) пені за невиконання умов договору по Специфікації № 2;

- 54 000, 00 грн. (п`ятдесят чотири тисячі грн. 00 коп.) - штрафу за невиконання умов договору по Специфікації № 2;

- 45 313, 62 грн. (сорок п`ять тисяч триста тринадцять грн. 62 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 20.04.2026

Суддя Е.М. Олейняш