Ухвала суду № 135839501, 17.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.04.2026

Справа № 334/7342/21

Провадження № 1-кп/334/107/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

перекладача ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020080050003002 від 11.11.2020 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України;

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України; ОСОБА_7 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України.

Для забезпечення кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжувався.

25.09.2025 року, судом було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з обов`язком носіння електронного засобу контролю, який неодноразово продовжувався,останній раз до 16.02.2026 року.

Ухвалою суду від 19.01.2026 року, у зв`язку з порушенням умов раніше обраного запобіжного заходу, обраний ОСОБА_7 запобіжний захід змінено на тримання під вартою, строк дії якого продовжувався судом 04.03.2026, та спливає 02.05.2026 року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_7 проти клопотання заперечував, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з застосуванням такого засобу контролю

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 підтримала підзахисного, проти клопотання заперечувала, просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 підтримали позицію адвоката ОСОБА_8 .

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Розгляд кримінального провадження на даний час продовжується, оголошено перерву для підготовки до судових дебатів.

Також суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який обвинувачується у скоєні ряду особливо тяжких злочинів, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічно. Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання, обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду.

Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, востаннє 01.10.2020 за вчинення тяжких корисних злочинів до 4 років позбавлення волі з іспитовим терміном на 3 роки. Злочин відносно ОСОБА_11 обвинувачений ОСОБА_7 скоїв перебуваючи на іспитовому терміні, що характеризує його як особу, яка є схильною до вчинення нових злочинів та жодним чином не стала на шлях виправлення та перевиховання, тобто має реальну можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_7 офіційно не працює, отже не має постійного джерела доходу, не одружений, не має малолітніх дітей та стійких соціальних зв`язків, а тому є достатні підстави вважати, що останній з метою ухилення від покарання за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), може безперешкодно переховуватися від суду.

Крім того, колегія суддів, приймає до уваги, що обвинуваченому ОСОБА_7 , під час розгляду кримінального провадження вже вдруге було змінено запобіжний захід на більш м`який, а саме на домашній арешт, проте ОСОБА_7 вдруге свідомо порушив його умови, переховувався від суду та вчинив незаконний перетин державного кордону України, у зв`язку з чим 19.01.2026 року судом вказаний запобіжний захід було змінено на тримання під вартою, строк дії якого продовжувався судом 04.03.2026.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Зокрема, таку правову позицію Європейський суд з прав людини виклав в п. 79 рішення у справі «Харченко проти України від 10 лютого 2011 року.

Колегія суддів вважає, що ризики, які були підставами для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що у сукупності із пред`явленим обвинуваченням, даними про особу ОСОБА_7 , дає підстави для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Обвинуваченим ОСОБА_7 не наведено достатніх підстав для зміни запобіжного захисту.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає продовженню на строк шістдесят днів відповідно до вимог ст.183 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 183, 197, 315 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів по 14 червня 2026 року включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складено 20 квітня 2026 року о 10:00 год.

Суддя: ОСОБА_1

Інші судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_2

ОСОБА_3